Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
не жалівся на труднощі, а нав паки - намагався підбадьорити дружину. Навіть в найтяжчих умовах, в яких вони опинили ся, можна було, на його думку, знайти те, для чого потрібно жити. „Перш за все це Ксана, - писав він 5 серпня 1930 p., - потім праця - робота. Навіть для зовсім одинокої людини праця і робота дають той зміст життя, котрий несе в собі задоволення і бадьорість.” Не одноразово просив продавати книги, картини. Вказуючи на вартість старовинних портре тів, заспокоював дружину, що вони для нього не мають ніякого значення. Зазначав, що потім, коли повернеться до життя, то заробить на те, що буде треба. Про свою працю рахівника на лісозаготівлі пи сав, що вона теж потрібна, а може ще й більш необхідна, ніж наукова й культурна ро бота. Хоча інколи, особливо на початках, виривалися й такі думки: „В іншій роботі я отримував би більше задо волення, з іншими людьми я був би щасливішим, а Київ краще нашого селища і дав би мені більше змісту для життя. Це джерело деяких страж дань.” Але, звичайно, більше всього пригнічувало в’язня віддаленість від найближчих людей. В. Міяковський зізна вався, що заглиблений в ро боту в архіві, інших наукових інституціях, він і в вихідні дні частенько працював, бував на засіданнях, але близькість дру жини створювала для нього ту опору, при котрій він міг легко й радісно працювати. І в цих умовах йому потрібно багато зусиль, щоб ця радість торжес твувала над болем відсутности рідних. І тому можна уявити хвилювання під час приїздів дружини й доньки. А справа це була нелегка. В. Міяковський писав, що відносно побачення треба звертатися спочатку до Москви, потім в Кемь, а вже тоді в Кандалакшу. Причому слід добиватися „особистого” побачення, що передбачало жити разом на квартирі впро довж 7-10 днів. Адже інший варіянт - „на загальних умо вах” означало бачитися лише 2 години на день. Оксана Мія- ковська-Радиш згадує, що вони двічі їздили до батька і ці дні, коли вони жили разом, про гулювалися, говорили, були найщасливішими у ті тяжкі роки. Єдиний лише раз В. Мія ковський звернувся до дружи ни з проханням написати про нього до однієї жінки, в котрої він починав свою діяльність. Вчений сподівався, що може вона чимось допоможе йому. Регулярно писав батько і до доньки. У листівках до неї і дописах до листів дружини прослідковується не тільки ве лика любов до дитини, а й кваліфіковані педагогічні й естетичні поради. В. Міяков ський, не маючи змоги зай матись літературознавством та архівними справами, відновив свої старі зацікавлення ети мологією та мінералогією. І в листах до дочки описував природу, каміння, рослини тих місць, де перебував. Вчений рекомендував та заохочував маленьку доньку читати книги про подорожі, про природу. Йому б хотілося, щоб в май бутньому вона стала геологом, адже ця наука, на його думку, мала великі перспективи. Ра зом з тим висловлював важли ві поради щодо загальнокуль турного виховання дівчини. Радив прочитати такі клясичні твори для дітей та юнацтва, як „Три товстуна” Ю. Олеші, „Овід” Е. Л. Войніч, „Подорож по Сибіру” Арсєнєва та ін. Вважав дуже важливим зараз прищепити їй любов до чи тання. Уважно стежачи як рос ла дочка, писав дружині про важливу ролю мистецтва, як організуючого внутрішній світ дитини. „От чому їй важливо ходити по музеях, гортати альбоми, малюнки художни ків, читати хороші вірші, ху дожню прозу, вдивлятись в архітектурний вигляд міста, дворів, пам’яток тощо” - заз начав В. Міяковський в листі від 9 грудня 1932 р. Читаючи листи від доньки, зауважував помилки, деякі неточності в малюнках. А одного разу, можливо, щоб потішити дів чинку, сам намалював олівцем закуток з нарами, де спав. Звичайно, батька хвилювало й її здоров’я. З тривогою писав він про те, що на фотографіях помітна короткозорість, про сив дочку піти з мамою до лікаря, під час канікул бути на свіжому повітрі. Цікаво, що В. Міяковський намагався спілку ватися з маленькою ще дів чиною майже як з дорослою. Часто просив її (не маму!) надсилати деякі газети. В листівці від 15 квітня 1932 р. з Лодейного Поля і адресованій Ксенії Володимирівні Міяков- ській, між іншим, звертався: „Я тебе от що попрошу зро бити: на вітрині книжкових магазинів запиши мені назви нових книжок київських та харківських по літературі, бе летристиці і вірші. Мені дуже цікаво, які вийшли книги. Чи виходять журнали „Літератур ний архів”, „Архівна справа”?” Людину творчу, з вели кими знаннями й енергією, йо го не полишали думки про по
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
