Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
що мають прийти з обшуком. Мама нічого не знищила, тіль ки ретельно сховала фотогра фії в дитячих книжках. Неза баром Інну Міяковську з доч кою викинули з казенної квар тири при архіві, що розташо вувався тоді на території Софії Київської. Притулок у малень кій кімнаті їм надав брат В. Міяковського - Дмитро Мія- ковський. Але треба було вря тувати численні книжки і ру кописи. Вдвох з маленькою дочкою дружина вченого спа кувала і перенесла все до но вого приміщення. Практично не маючи грошей, вона пере давала чоловіку різні харчі. Згадучи ті страшні часи, дочка зізнавалась авторові цих ряд ків, що зараз не може збагнути звідки її мама могла збирати ті передачі. Очевидно, хтось до помагав їм. Після оголошення виро ку В. Міяковський відбув ще певний час у пересильній ка мері. Згодом написав, що гост ро відчув почуття прощання під час останнього побачення, коли його везли через весь Київ. Звичайно, він ще споді вався на якесь чудо, але неза баром зрозумів, що всі споді вання марні. Найтяжчим для В. Міяковського було те, що він не буде в змозі піклуватися рідними, що віддаляється від доньки в той час, коли вона потребує його опіки. Гірко бу ло і від того, що не буде брати участи в улюбленій і необхід ній роботі, котрій віддавав життя. В листі від 18 березня 1930 p., який можна вважати своєрідним підсумком минуло го і вірою в майбутнє, вчений писав: „...Я спокійно дивлюся вперед. Я достатньо здоров і витривалий, праці не боюся ніякої. Думки про вас мене більше непокоїли, але чомусь тепер впевнений, що і вам буде добре, в міру можливого.” Були й маленькі радості, з якими в’язень ділився з рід ними: „Так, якось принесли газети і журнали, і серед них „Москалеву Криницю” Т. Шевченка з його передмовою. Написав її він ще 1928 р. і, мабуть, не мріяв побачити в друку. Придбав за 10 копійок, зрадівши як останній дитині, як радіють останнім осіннім квітам”. 15 квітня 1930 В. Мія- ковського разом з іншими в’язнями відправили з Лук’я- нівського тупика в товарному вагоні на Північ. Свою подо рож він описав в листі, від правленому з місця призна чення - станції Кандалакша, що за Полярним колом. Незва жаючи на несприятливі умови і відповідний настрій, вчений, перебравшись на верхні нари, уважно спостерігав за змінами ландшафтів на всьому протязі шляху. Він писав як надоїдала тундра і тільки гірські пейзажі, які виростали місцями в справ жні гори, радували зір. Одна з них з кримською назвою його здивувала - Ведмежа гора. Не тільки В. Міяковський, а й мало хто тоді знав, що там був сумнозвісний концтабір. І як раз в той час, коли він їхав далі, в ньому відбувала пока рання дочка його друга Ми хайла Могилянського - тала новита поетеса Ладя. Серед різноманітних речей, які збері гаються в УВАН, я бачив ціка ву, можливо навіть унікальну річ - стару в’язничу валізу вче ного з промовистим написом: „Ст. Кандалакша, Мурманской жел.-дор. III отделение СИТЛ - ОГПУ В. В. Мияковский”. Попервах В. Міяковсь кий працював на лісосплаві, але незабаром його, як осві чену людину, перевели працю вати рахівником. У своїх чис ленних листах і листівках він перш за все намагався заспоко ювати дружину. Повідомляв про те, що має пайок - крупи й макарони йшли на кухню, отримав масла, трохи цукру, чаю, запевняв, що про цингу й розмов не може бути. У перше ж літо була маса ягід, в’язні дістали свіжої капусти, завезли свіжих овочів, інколи бували цибуля та часник. Коли восени він отримав перший пакунок з дому, то написав, що відчуває себе дуже незручно, просив не витрачатись, „...я ні в чому, абсолютно ні в чому, ні в грошах, ні в одягу ні в харчах не маю потреби” - зазначав В. Міяковський в листі від 9 вересня 1930 р. Так само він писав і про одяг: „На зиму видають ватні куртки і штани, а до того маю свій кожушок”. З листів видно, що В. Міяковський не тільки ніколи Володимир Міяковський з дочкою Оксаною. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
