Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“ Тут очі пристрасних мадон...” На початку березня 1924 р. закоханий молодий поет чергово го листа до своєї обраниці споря див чудовим диптихом, у змісті якого вилилися і язичницьке за хоплення народженням почуття любови, і зізнання у коханні, і трепетна тривога: Наталочці Лівицькій І Як перший пелюсток весни - Ваш променистий лист. І знов, і знов в казкові сни Ці дні переплелись. І знов веселий вітер п’є Цей вогкий дух землі, І серце збуджено моє Сплітати циклі літ. II І час настав. І сталось вічне. Співали весняні вітри. І Квітень під снігами січня Ту зустріч подихом зустрів. Які ж наворожили зорі, Що два життя в людській імлі - Побачать віддалі прозорі, Розквітнуть казкою землі? Який же янгол зореокий З нічних небес на нас вказав, І Бог забув про синій спокій, І в вічність нас заколисав! І розійшовся, і розтанув Сей бідний світ земних пустинь. З-за міжпланетного туману Безсмертя засквозила синь... И не знаю вже: ці очі вічні - Чиї? Коханої? Сестри? Ось квітень розцвітає в січні, Співають весняні вітри. Автограф поезії Є. Маланюка. З архіву Н. Лівицької-Холодної.
Page load link
Go to Top