Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“ Тут очі пристрасних мадон...” На початку березня 1924 р. закоханий молодий поет чергово го листа до своєї обраниці споря див чудовим диптихом, у змісті якого вилилися і язичницьке за хоплення народженням почуття любови, і зізнання у коханні, і трепетна тривога: Наталочці Лівицькій І Як перший пелюсток весни - Ваш променистий лист. І знов, і знов в казкові сни Ці дні переплелись. І знов веселий вітер п’є Цей вогкий дух землі, І серце збуджено моє Сплітати циклі літ. II І час настав. І сталось вічне. Співали весняні вітри. І Квітень під снігами січня Ту зустріч подихом зустрів. Які ж наворожили зорі, Що два життя в людській імлі - Побачать віддалі прозорі, Розквітнуть казкою землі? Який же янгол зореокий З нічних небес на нас вказав, І Бог забув про синій спокій, І в вічність нас заколисав! І розійшовся, і розтанув Сей бідний світ земних пустинь. З-за міжпланетного туману Безсмертя засквозила синь... И не знаю вже: ці очі вічні - Чиї? Коханої? Сестри? Ось квітень розцвітає в січні, Співають весняні вітри. Автограф поезії Є. Маланюка. З архіву Н. Лівицької-Холодної.
Page load link
Go to Top