Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
легко осуджувати людей, які жили в ті страшні часи і в тих обставинах. Згадуваний дослідник Н. Федоров цілком справедливо зазначав, що кожен намагався вижити й вийти на волю, тому пристосовувався, як міг: вчився на курсах, писав вірші, малював, грав в футбол за „Динамо" („Дмитлага”). Один надривався за рахунок робочих днів, інший - за додатковий пайок, за поїздку на змагання. Ті ж, хто працював на загальних роботах в котловані, не мали мож ливосте отримати нормальну пайку і повільно вмирали від виснаження. А Ладя Могилянська була наскрізь творча натура і не могла просто жити і не писати. Творчість була сенсом всього її життя! І не виживала вона за коштом своєї совісті, а писала вірші, мала багато творчих планів. І не вина, а біда Ладі і майже всіх людей того трагічного часу, які не знали, що невмо лимий Молох репресивної машини поглине їх - людей творчих і ні, тих, хто співробітничав з владою і хто стояв осторонь. На цьому місці, очевидно, є доцільним розповісти про жахливий фінал життя Ладіного брата Дмитра. Адже дивним чином він сплівся з її долею. Були версії, що він помер в таборі у 1942 p., як писав, приміром, Валерій Шевчук. Цілком випадково знайшов свідчення знайомого Дмитра Могилянського (Тася) по Харкову, колишнього в'язня ГУЛАҐу Григорія Руденка. У своїх спогадах, видрукованих в книзі Красно ярського „Меморіялу", він, між іншим, згадував, що Д. Тась, як і він, в 1937 р. був безробітним. В серпні цього ж року, коли він лежав з плевритом і гарячкою, його забрали. Як не розшукувала його жінка, їй так нічого не вдалося дізнатися. Г. Руденко висловлював припущення, що він загинув у в'язниці. Але правда виявилася значно страшнішою. Дмитро Тась був талановитим поетом та есеїстом, друкувався в газетах Києва і Харкова, писав поеми та вірші, кращі з яких були вміщені в 3-му томі антології „Українська поезія". Був співробітником газети „Соціалістична Харківщина". Зі щоденника М. Могилянського відомо, що він приїздив до Дмитрова. Уже кілька років тому появилася і точна дата смерти Д. Тася - 28 лютого 1938 р. Але нові факти до з'ясування його долі подав нещодавно той-таки Н. Федоров. Він написав, що на будівництві каналу Дмитро, за реко мендацією Фіріна, став літературним співро бітником газети „Москва-Волга". У вересні 1935 р. він повернувся до Харкова, але через два роки З ВЕСНЯНИХ НАСТРОЇВ. Вітер весняний співає Пісню свою золоту. Вітреньку! Тихше! Благаю Яблуні білі в цвіту... Не розвівай їх, не треба, Вітре, де казка життя? Тут десь кінчається небо І починаюся я! Знаєш ти щастя блакиті? Тихо на зустріч іду, Хочу по-новому жити Яблуні білі в цвіту... Птицею хочу зробитись, Білим німим пелюстком, Хочу комусь-то приснитись Легким та радісним сном. Вітер колише весняний Віття прозорі в саду, Вітреньку, тихше, коханий! Яблуні білі в цвіту. Ладя МОГИЛЯНСЬКА сестра знов покликала його, адже мало відбутися відкриття каналу. На свято відкриття Дмитро приїхав за відрядженням від газети „Соціаліс тична Харківщина", але йому відмовили в запрошувальному квитку на перший рейс. Від того, що сталося з ним далі можна тільки жахатися. ЗО січня 1938 р. він був заарешто ваний у себе вдома в Харкові та етапований до Дмитрова. В карно-слідчій справі від 10 лютого 1938 р. йшлося, що заарештований Могилян- ський „зайшов до уборної і повісився на рушнику”, але був помічений і знятий. А вже через кілька днів, 25 лютого, Трійка УНКВС СРСР у Московській області винесла вирок: за активну контрреволюційну роботу на Україні йому була призначена вища міра покарання - розстріл. Вирок був виконаний 28 лютого 1938 р. в Бутово. І тому його ім'я включено до мартиролога колишніх в'язнів Дмитлага за 1937- 1938 pp. Особисто мене більше за все вразили ці останні відомості про трагічне переплетіння доль сестри і брата. Ладя жила і була заареш тована в Дмитрові і знищена в Москві, а Дмитро привезений до Дмитрова і розстріляний на полігоні. Які диявольські сценарії створювали “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2004 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
