Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
легко осуджувати людей, які жили в ті страшні часи і в тих обставинах. Згадуваний дослідник Н. Федоров цілком справедливо зазначав, що кожен намагався вижити й вийти на волю, тому пристосовувався, як міг: вчився на курсах, писав вірші, малював, грав в футбол за „Динамо" („Дмитлага”). Один надривався за рахунок робочих днів, інший - за додатковий пайок, за поїздку на змагання. Ті ж, хто працював на загальних роботах в котловані, не мали мож ливосте отримати нормальну пайку і повільно вмирали від виснаження. А Ладя Могилянська була наскрізь творча натура і не могла просто жити і не писати. Творчість була сенсом всього її життя! І не виживала вона за коштом своєї совісті, а писала вірші, мала багато творчих планів. І не вина, а біда Ладі і майже всіх людей того трагічного часу, які не знали, що невмо лимий Молох репресивної машини поглине їх - людей творчих і ні, тих, хто співробітничав з владою і хто стояв осторонь. На цьому місці, очевидно, є доцільним розповісти про жахливий фінал життя Ладіного брата Дмитра. Адже дивним чином він сплівся з її долею. Були версії, що він помер в таборі у 1942 p., як писав, приміром, Валерій Шевчук. Цілком випадково знайшов свідчення знайомого Дмитра Могилянського (Тася) по Харкову, колишнього в'язня ГУЛАҐу Григорія Руденка. У своїх спогадах, видрукованих в книзі Красно ярського „Меморіялу", він, між іншим, згадував, що Д. Тась, як і він, в 1937 р. був безробітним. В серпні цього ж року, коли він лежав з плевритом і гарячкою, його забрали. Як не розшукувала його жінка, їй так нічого не вдалося дізнатися. Г. Руденко висловлював припущення, що він загинув у в'язниці. Але правда виявилася значно страшнішою. Дмитро Тась був талановитим поетом та есеїстом, друкувався в газетах Києва і Харкова, писав поеми та вірші, кращі з яких були вміщені в 3-му томі антології „Українська поезія". Був співробітником газети „Соціалістична Харківщина". Зі щоденника М. Могилянського відомо, що він приїздив до Дмитрова. Уже кілька років тому появилася і точна дата смерти Д. Тася - 28 лютого 1938 р. Але нові факти до з'ясування його долі подав нещодавно той-таки Н. Федоров. Він написав, що на будівництві каналу Дмитро, за реко мендацією Фіріна, став літературним співро бітником газети „Москва-Волга". У вересні 1935 р. він повернувся до Харкова, але через два роки З ВЕСНЯНИХ НАСТРОЇВ. Вітер весняний співає Пісню свою золоту. Вітреньку! Тихше! Благаю Яблуні білі в цвіту... Не розвівай їх, не треба, Вітре, де казка життя? Тут десь кінчається небо І починаюся я! Знаєш ти щастя блакиті? Тихо на зустріч іду, Хочу по-новому жити Яблуні білі в цвіту... Птицею хочу зробитись, Білим німим пелюстком, Хочу комусь-то приснитись Легким та радісним сном. Вітер колише весняний Віття прозорі в саду, Вітреньку, тихше, коханий! Яблуні білі в цвіту. Ладя МОГИЛЯНСЬКА сестра знов покликала його, адже мало відбутися відкриття каналу. На свято відкриття Дмитро приїхав за відрядженням від газети „Соціаліс тична Харківщина", але йому відмовили в запрошувальному квитку на перший рейс. Від того, що сталося з ним далі можна тільки жахатися. ЗО січня 1938 р. він був заарешто ваний у себе вдома в Харкові та етапований до Дмитрова. В карно-слідчій справі від 10 лютого 1938 р. йшлося, що заарештований Могилян- ський „зайшов до уборної і повісився на рушнику”, але був помічений і знятий. А вже через кілька днів, 25 лютого, Трійка УНКВС СРСР у Московській області винесла вирок: за активну контрреволюційну роботу на Україні йому була призначена вища міра покарання - розстріл. Вирок був виконаний 28 лютого 1938 р. в Бутово. І тому його ім'я включено до мартиролога колишніх в'язнів Дмитлага за 1937- 1938 pp. Особисто мене більше за все вразили ці останні відомості про трагічне переплетіння доль сестри і брата. Ладя жила і була заареш тована в Дмитрові і знищена в Москві, а Дмитро привезений до Дмитрова і розстріляний на полігоні. Які диявольські сценарії створювали “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2004 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
