Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
суспільства”) яка вміщена в 6-му томі серії „Бутовский полигон" 1937-1938. Арешт С. Фіріна стався 28 квітня 1937 р. і потягнув за собою арешти тих, хто входив в табірну творчу еліту, або якимось чином був пов'язаний з начальником „Дмитлага”. У "справі Фіріна" було арештовано 218 чоловік. А Ладя ж була і яскравою творчою особистістю, і мала тісні стосунки з С. Фіріним. Усім заарештованим у „справі Фіріна" інкримінували участь у контр революційній терористичній організації, тим часом як самого Фіріна звинуватили в зрад ництві та здачі мережі резидентури в ряді європейських країн і праці на іноземні розвідки. Парадокси жахливої доби! Розмірковуючи над долею Ладі Моги лянської, не можу не врахувати записи М. Могилянського, які він зробив після арешту доньки. Він не припускав, щоб якісь фальшиві ухили, які були викриті в роботі Фіріна як близького співробітника Ягоди, інкримінувались його співробітникам. Батько відганяв цю думку, але боявся різних розмов. Могилянський дуже негативно ставився до оточення Ладі, її співробітників, які часто приходили до неї в різних справах і вели довгі розмови. Він виразно називав їх „шантропа" і даремно попереджав дочку, щоб була більш вибагливою до свого оточення, щоб одмежувалась від своїх співро бітників. Його вражала Ладіна делікатність. Коли по усуненні Фіріна її співробітник поет М. Жигульський в спілці письменників говорив, щоб його не дорівнювали до Могилянської, бо ж він, мовляв, „чесний злодій", а вона відомо за якою статтею заслана була до табору, навіть знаючи про це, Ладя не порвала з ним рішуче. До речі, і М. Жигульський, і письменник Л. Нітобург - близькі співробітники Л. Могилян ської по літературній роботі були розстріляні в тому ж 1937 р. Разом з тим, Ладя і її подруга Галя не припускали в своїй присутності навіть розповіді „анекдотів" сумнівного змісту. Батько писав, що Ладя була завжди експансивна за своєю вдачею, зазначав, що навіть плакала з приводу зняття Фіріна з посади. На цьому місці можна навести ще один сплеск її емоцій, але в зовсім іншому контексті. Цей красномовний факт записав у своєму щоденнику Сергій Єфремов. 27 травня 1926 р. Могилянська, що перекладала в редакції „Пролетарської правди", і отримавши текст телеграми про смерть С. Петлюри, - не вдержалась і розплакалась при всіх комуністах, що були в редакції. Між іншим, М. Могилянський вважав, що і Жигульський, і Нітобург ще й заздріли Ладі з приводу ставлення до неї Фіріна й безсумнівно вищої таланови тосте. На зауваження батька, що через своє оточення дістане негативні атестації, Ладя відповідала, що начальство тямить на людях та їхній роботі, запевняючи, що добре знає про гарне ставлення до себе вищих керівників будівництва. Звичайно, це були наївні надії. Беручи до уваги свідчення Михайла Могилян ського відносно своєрідного оточення Ладі, можливосте доносу тощо, все-таки беру на себе сміливість стверджувати, що безпосереднім при водом до арешту поетеси були не розмови і не давні публікації за кордоном, а притягнення її до „справи Фіріна", і в цьому сенсі доля її була вже вирішена. Коли батько дізнався про смерть дочки, можна приблизно з'ясувати з рядка, записаного 9 червня 1937 p.: "Скільки вдарів може витримати серце й наскільки років було зроблено моє серце, коли воно досі все вино сить?" Звичайно, ніхто не знає і про місце по ховання поетеси. Автор цих рядків передивився книги „Меморіялу" з „розстрільними” списками Москви, але імені Л. Могилянської не знайшов. Скажімо, на сумнозвісну „Коммунарку" (колиш ню дачу Ягоди) - місце масових поховань жертв більшовицького терору - стали звозити роз стріляних лише з 2 вересня 1937 p., коли Ладі вже не було на світі. Один з авторів книги пам'яті вказував, що можна досить точно вказати маштаби репресій, але визначити місця поховань значно складніше. Очевидно, всіх знищених в „справі Фіріна" поховали в окремому, можливо, ще не встановленому місці. З'ясовуючи долю Ладі Могилянської, не можу обійти мовчанкою контроверсійну думку священика Російської Православної Церкви Іллі (Попова). В одній зі своїх публікацій він по рівнював людей, які не загравали з червоними участю в зеківській газеті „Перековка", не прагнув, як Ладя Могилянська чи колишній футурист Ігор Тєрентьєв, за два місяці до розстрілу в справі Фіріна стати кандидатами в члени Спілки письменників. Додавав, що й ті, хто не працював за трьох, щоб „скосили" термін, а потім по другому терміну отримати кулю - в тих мирське, вітхе на очах, тануло, як бальзакова шагренева шкіра. „Ніяких земних надій. Тільки Господь", - писав цей священник. У наш час 10 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
