Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
з подивом писав, що навіть в "Енциклопедії українознавства" вказаний 1902 р. Той самий рік названий в антології української поезії, виданій Б. Кравцевим, і в інших місцях. Хоча рік на родження Ладі знали і сестри, і деякі автори, скажімо, письменник Валерій Шевчук. У своїй публікації П.Антоненко послався на розшукану ним в церковній книзі точну дату: 6 листопада 1899 р. Але я маю виписки зі щоденника М.Могилянського, в яких є запис: "листопад 7. День Ладіного народження." Отже, розходження в один день. Утім головне, що Ладя була стар шою дитиною, а не її брат Дмитро, який наро дився в 1901 р. Чомусь ніхто з авторів не писав про родинне життя поетеси, не згадував про її сім'ю. А вона мала чоловіка і доньку. Журналіст та письменник М. Шудря в одній із своїх статтей, між іншим, повідомляв, що її чоловіком був журналіст та редактор Віктор Коновал, син відомого чернігівського діяча. Вони мали дочку, її ім'я мені стало відомим з двох джерел: зі щоденника М. Могилянського і від його онука - єдиного нащадка роду Могилянських. Звали її Нюся. Мені вдалося встановити, що народжена вона була в 1923 р. Після арешту Ладі до Харкова приїхала мати Віктора доглядати ону чку. Пізніше і В. Коновал був заарештований. З дитинства дівчина сповна відчула на собі трагедію родини. Коли мати опинилась на будів ництві каналу „Москва-Волга”, вона приїздила туди і жила певний час. Після смерти мами Нюся жила в Харкові, на канікули приїжджала до тітки і діда в Дніпропетровськ. Коли розпочалася радянсько-німецька війна дівчина лишилася в Харкові. її тітка, Ірина Могилянська, з батьком хотіли забрати її з собою в евакуацію, але Нюся категорично відмовилась. Про це мені написав онук М. Могилянського, який зазначав, що до кінця життя його маму гризли муки докорів, що не змогла настояти на тому, щоб забрати дівчину з собою. Єдину згадку про неї знайшов свого часу у щоденнику Аркадія Любченка. У записі від 23 травня 1942 p., він, між іншим, занотував, що заходив до їдальні міської управи, де пра цювала подавальницею дочка Ладі Могилян- ської. Згадали про її дядька Дмитра Тася, і Любченко пообіцяв прийти наступного дня поговорити докладніше з дівчиною. Зараз вже немає ніяких шансів дізнатися про долю Нюсі. Очевидно, вона була трагічна. Хоча її тітки - Олена та Ірина, вірили, що їй вдалося виїхати на Захід і вона жива. Не зовсім з'ясоване питання з арештом Ладі. За даними дослідника Н. Федорова, в 1929 р. її засудили до розстрілу за участь в неіснуючій організації „Демократичний союз молоді", але потім замінили вищу міру на 10 років таборів і відправили за маршрутом Чернігів-Соловки- Біломорканал. Вона була достроково звільнена, але їхати не було куди - шлях на Україну був закритий. І Ладя приїхала на будівництво каналу „Москва-Волга”. Разом з подругою Галею Ле- вицькою вони жили в звичайному помешканні, як вільнонаймані. Молода поетеса одразу вклю чилася в літературну роботу: працювала ре дактором журналу „За нову людину", писала вірші спочатку по-українськи, а потім і по- російськи. її вірші склали одну з книг „Біб ліотеки Перековки", яку видавали на будівництві каналу. До доньки приїжджав її батько і подовгу жив у неї. Щоденникові записи М. Могилян ського про Ладю, які б вони не були короткими і завуальованими, є важливим джерелом для з'ясування обставин останніх років життя його дочки. Скажімо, він писав, що Ладя мала можливість їздити до Москви, іноді з донькою. Якось пропонувала батькові поїхати до Дніпропетровська. Але найголовніше те, що М. Могилянський записав про добре ставлення до неї начальника будівництва каналу Семена Фіріна. У записі від 2 листопада 1935 р. йдеться, зокрема, про запрошення Фіріна з Ладею їхати машиною до Москви, щоб зустрітися з Мар- шаком із приводу написаною Ладею в співро бітництві з братом Дмитром віршованої дитячої книжки. Не міг не занотувати М. Могилянський одного візиту Фіріна, який приїхав просто від Г орького переказати Ладі привітання від останнього й слова, що високо цінує Ладіни вірші. У 1936 р. Ладю прийняли кандидатом в члени Спілки письменників СРСР. Але зі що денника можна відчути, що то був тимчасовий спокій для батька та його дітей. Неспокій і схвильованість відбилися і в листах М. Моги лянського довголітньому другові - видатному літературознавцю, історику і архівісту Володи миру Міяковському. Батько уникав згадувати в листах про дочку і навіть ім'я її там ніколи не фігурувало. На цьому місці висловлю подив, що ніхто з авторів статтей про Ладю не згадує про маленьку, але важливу публікацію В. Міяков- ського "У день Івана Купала" (Пам'яті Ладі Могилянської). Звичайно, в ті часи, на еміграції, 8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
