Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Н Е З А Б У В А Й М О ПРО ТИХ Щ О ВІДІЙШЛИ! сп. п. Осипа Грабовенська Минуло уже п’ять років від того дня, коли відійшла у Вічність Осипа з Білинських Грабовенська, заступниця голови Союзу Українок Америки. Сталося це 26 жовтня 1973 р. До останньої хвилини, навіть тоді, коли важка хвороба не тільки ослаблювала її, але була причиною важких фізичних терпінь, навіть тоді, Вона не пере ставала цікавитися нашою органі зацією. Для неї працювала Вона з від данням і ентузіязмом від 1949 року. Займала різні пости так у Відділах, Окрузі, як і в Екзекутиві СУА. Цитуючи слова, якими прощали Її можна повторити: ’’Ніяка праця не була для Неї маловажна, ніяке завдання заважке. У своїх статтях, рефератах і промовах Вона не вживала вишуканих фраз ні абстрактних ідей, але ясно, логічно і доступно висловлювала свої думки. Громадський досвід, розум та серце вкладала у свої слова, що знахо дили зрозуміння й прихильність членства. Тому й не диво, що так довго стояла у передових лавах організації” Особливо треба подивляти Її гідне наслідування відношення до спів робітників, в якому Вона проявляла такт, вирозуміння й сердечність. Усі хто мав нагоду зустрічатися з Нею особисто, напевно згадують Її з жалем та любов’ю. Два роки пізніше, 2 грудня 1975 відійшла від нас почесна голова- основниця Союзу Українок Америки. У грудні цього року згадаємо Її Бого- служенням та зустріччю, а теж помістимо довшу згадку про цю за служену і всіми люблену громадську діячку. писуванні самвидавних метеріялів та переховуванні рукописів. В часі свого побуту в Баришеві, в лагері Баришево, Надія Світлична не перестає виступати з домаганням та протестами до всіх урядових чинників СРСР. Знаменний її лист до прокурора СРСР Руденка, в якому вона пише про те, що Деклярація Прав Людини стала в СРСР пасткою. Безоглядне довір’я до тієї Деклярації, яку підписав теж і уряд СРСР і яка запевняє що "кожна людина має право на свободу переконань і на свобідне вираження їх" завела до арешту і її і інших. За свої протестні листи її часто саджають в ізолятор. Закінчила Надія Світлична свій 4-річний строк у квітні 1976 р. Здавалося б, що відбувши покарання, буде вона могла жити спокійно та виховувати свого синочка. Але почалось іншого роду переслідування. Надії Світличній не дозволено жити в попередньому місці її замешкання і не "прописано” там теж її малого сина. За право прописатися бореться не тільки сама Надія Світлична. В її справі звертаються й інші члени ГельсінкськоїГрупи та її приятелі, незва жаючи на те, що самі переслідувані владою. Ніна Караванська зверталася до Об’єднаних Націй і пише, між іншим, ’’Панове! Напевно ніхто з Вас не хотів би, щоб Надя та Ярема стали жертвами нашої з Вами байдужости. Допоможім їм отже нашими спільними зусиллями. Сьогодні треба передусім оборонити їх перед тими, хто відмовляє їм права поселитися там, де жили до часу арешту, себто в Києві. Я запевняю Вас, Панове, що під згаданою адресою місця для замешкання не менше як у таборі, в якому Надія і я жили впродовж останніх чотирох років” Заяви пише теж сама Надія Світлична при чому твердить, що примушувати її жити в місці, де вона з різних причин жити не хоче, це фактично засуджувати на заслання, яке не було передбачене вироком. Пише теж, що, якщо їй відмовлять, тоді "мені і моєму семирічному синові не залишається іншого виходу, крім еміґрації, а це, як відомо, залежить не тільки від мого бажання” Доведена до крайности вона вкінці зреклася совєтського громадянства ще в грудні 1976 р. Характеристичне те, що, незважаючи на особисте важке своє становище, вона завжди стає теж в обороні других. Зрештою так, як і її долею турбуються інші члени групи сприяння виконанню в УРСР Гельсінкських угод. В одному зверненні до прем. Трудо, в якому Надія Світлична говорить не тільки про себе, але теж про В. Смогителя, читаємо таке: ”Я впродовж 4 років була ув’язнена за переконання, і тепер наді мною висить постійна загроза нової розправи. Умови адмі ністративного нагляду не тільки затроюють ілюзію свободи після звільнення з табору, але травмують також моїх ближніх, особливо мужа і 8-річного сина. Тому я, жінка, яка стоїть далеко від політики, змушена заявити про це світу. Тому я стараюся виїхати за межі рідної землі” В міжчасі Надія Світлична одружується вдруге з Павлом Стокотельним, і їм родиться синок. Іван. її старання, піддержані клопотанням її приятелів, вкінці закінчились успішно настільки, що їй вдалося виїхати поза межі СРСР. Надія Світлична перетривала всі ці важкі пережи вання не тільки завдяки власній стійкості, але теж завдяки допомозі і підтримці інших волелюбних людей в Україні. Турбування один про одного харак терне для тих, хто, хоч сам ще в таборі, чи на засланні, але виступає за покращання долі своїх земляків. Сподіваємося, що й між нами знайде Надія Світлична приятелів. У. Л. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
