Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ХОЛОДНИЙ РОЗУМ І ГАРЯЧЕ СЕРЦ Е — ЧИ НАВПАКИ? Не знаю, чия це ’’золота думка” і чи цитую її докладно. Але, мабуть, це знаменита порада, чим треба б керуватися у стосунку до інших людей, а особливо, як оцінювати суспільні справи. Добре було б, коли б у нашій громаді не тільки цитували ті слова, але й практикували їх. Видається, що в наших поступках переважає не контрольоване розумом почування любови до людини і людей, а якась, аж безсердечна, неоправдана запальчивість. Погляньмо хоча б на те, як приймаємо тих учасників руху спро- тиву, які прибувають до нас з-поза залізної занавіси. ”Лис Микита” писав колись, що найкращим способом ліквідації дисидентів було б вислати їх з Радянського Союзу у т. зв. вільний світ, бо тут еміграція їх сама "викінчить” Цей їдкий жарт має в собі, на жаль, багато правди. Дехто дуже любить і подивляє переслідуваних радянським режимом земляків так довго, поки вони в тюрмі чи на засланні. Обсервують в безпечній і вигідній віддалі їхні поступки, співчувають, навіть дають датки на допомогу переслідуваним чи їх родичам. Деклямують їхні вірші і ронять сльозу над писанням. Виголошують або слухають промов, при чому чим більше в них гарячих фраз, погрожування воріженькам, тим вище підноситься патріотична температура. Ситуація зміняється, коли появиться між нами хтось, хто там менше говорив, але діяв чи писав рискуючи при тому не тільки свободою, але здоров’ям, безпекою, розлукою з дітьми. А вистачило б за словами Миколи Руденка: ”Так просто все: напишеш каяття” Що ж діється коли така особа з’явиться поміж нами? Вона зразу переміню ється у великий знак запитання. Коли приїжджають жиди, деякі кажуть: чому наших не пускають? Але коли з’явиться українець, тоді питають: чому якраз його випустили? І тоді, давай вичисляти й пильно приглядатися до всього, чим ця особа різниться від нас, а не до того, що її з нами зв’язує, з’єднує. БОГДАН ІГОР АНТОНИЧ ЗАПОВІТ ЛИ СТОП АДУ Не закопати до могил цього, що творче та живе, ні Чорний Янгол — лопотом зловісних крил струни душі не перерве. Вже сльози й арфи непотрібні ні плач за днями, що розбилися об скелю. Не вішайте на стелю прикрас жалоби чорносрібних Вже не придавить камінь часу стихійних мрій, що виросли з землі, хоча б гірку отрути чашу подали руки злі. Ще зацвітуть лани просторії, забудемо що пережили. Ще вирівняє Бог могили колесами історії. Не загнуздати вже живла, не вижере пісок очей, бо є найвища Влада Влад, що присуд ізрече. Не виплатить сердець посуха та не запаморочить сном юрби, Не закопати у гроби живого духа. (Грудень 1932) Про єдність говориться до знудження. Але для кожного єдність означає, що всі інші мають приєдна тися до його групи. В основному єднає нас праг нення і змагання до волі нашої батьківщини. Для її визволення всі ми мусимо діяти об’єднано. Алеж єдність це не однаковість: чи ми уявляємо собі, що у вільній Україні житимуть люди, які мусять мати однаковісінькі погляди на всі суспільні й політичні питання? І чи справді не можна собі усвідомити, що людина, яка росте в іншому середовищі, у відмінних суспільних та політичних умовинах, може мати інший погляд на справи цього світу? Колись ділила нас річка Збруч, тепер ділить нас теж час, бо вже третє покоління виховується в інших умовинах і мусить ма ти інший погляд на світ. Це покоління, чи радше ті покоління росли не тільки під тиском русифікації, при тому веденої перфідним підступним способом, мовляв це дружба народів, об’єднання. Виховувалися вони так, щоб бути тільки, як це окреслив один з приїжджих, ’’стихійними” українцями без політичної свідомости, без почуття глибокої української ідентичности. У багатьох із них свідомість прийшла не зразу, а після гірких досвідів. А чим важче вона родилася, тим глибша! І якраз те покоління так вихованих людей видає із себе свідомих борців за волю людини й народу. Чи це не доказ великої живучости й внутрішньої потенціяльної сили нашого народу? Одначе погляди тих людей на різні справи можуть бути інші, ніж тих, які виросли й виховалися Наша обкладинка. Марія Стиранка. Ост анній пензель літ ньої майстерні. Аквареля On our cover — "The last painting of sum m er's w orkshop." W atercolor by Maria Styranka
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
