Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Леся Лисак Лямпа пана Президента (Уривок із нової повісти „Замок при вулиці Мейн“) Нагло і несподівано у відділі крамниці, в якому продають лям- пи, з’явився президент. Не прези дент держави, але крамниці. — Не знаю, як почували себе старинні греки, коли їм показався всепо- тужний Зевес, але у департамен тові й крамниці воно виглядало ось я к : Продавниця Емілія перелякано зірвалася зі стільчика у крам ниці не вільно сидіти! -— і про мимрила: — Добрийдень пане президенте! Президент промигнув попри неї та попри стільчик так, якби їх зо всім не було. Продавниця Розі урвала в пів слова прихвалювання клієнтці а- бажура для лямпи, мелькнула ,,до- брр...“ і встигла побачити тільки президентову спину. Крамничний помішник — „стак- бой“ — Джан, зашолопотів папе рами, в які пакував лямпи і, за- ки вспів відкрити рота, президент промчався попри нього. Щойно біля виходу з відділу, президент зупинився. Мусів зупи нитися, бо вузький прохід загоро джувала своєю особою завідувач ка відділу, яку у крамничній мові звуть „баєркою“. „Баєрка“ мо ментально надягла на обличчя приписову крамничну усмішку і заспівала: — Гальо, пане прези денте! Президент був джентельменом, бо ласкаво відповів: ,,гальо“. А відтак прорік: — Я хочу купити лямпу. Зав:дувачка швиденько надягла поверх приписової, ще одну до даткову усмішку й защебетала: — Будь ласка. Яку лямпу? — Гарну — загримів крамнич ний Зевес і зник. Завідувачка скликала своїх продавниць і стакбоя і виголоси ла ось таку промову: — Мої до рогі! Історія крамниці вказує на те, що несподівані відвідини пре зидента ніколи не віщують чогось доброго. Будьте приготовані на найгірше. Або звільнять з праці мене, або вас, або мене і вас. Че твертої можливості покищо ке бачу. Але заки цей катаклізм на ступить, ви пильнvйтe інтересу, а я піду по підтримку до мого ше фа. Емілія засумовано сіла на свій стільчик. Розі засумовано продов жувала прихвалювати клієнтці аба жура. Стакбой засумовано зашо лопотів паперами. Завідувачка глянула у дзерка ло, припудрила носа й підтягла панчохи. Її шеф не переносив недбайливо вдягнутих жінок. Перед дверима канцелярії ше фа, вона знов надягла приписову крамничну усмішку. Увійти без неї до бюра було б серйозним нару- шенкям крамничної етикети. — Чи можна до вас зайти? •— промовила завідувачка, увійшов ши у канцелярію шефа. Шеф був незвичайно елегант ний мужчина і сидів за вельми елегантним бюрком. Він був ду же зайнятий. Він пильно пригля дався своїм лякованим нігтям. Побачивши завідувачку, він зра зу надягнув свою шефську усмі шку. І спитав: — Як ви себе сьо годні почуваєте? — Дуже добре — запевнила йо го завідувачка. — Сьогодні має мо дуже гарну погоду. — Справді, сьогодні в нас ду же гарна погода — підтвердив шеф. Відбуєши а цей спосіб крам ничний церемоніял, „баєрка“ при ступила до діла: — У мене заісну- вала небезпечна ситуація. Шеф вмить перестав оглядати свої лякокані нігті і глянув на від криті двері. Це означало: „гово ріть тихіше, бо Террі підслухує". Террі була секретаркою прези дента, й окрім основного зайнят тя пити каву — в неї було по бічне: підслухувати, про що го ворять і доповідати про це прези дентові. В цей спосіб Террі вияв ляла сеою глибоку прив’язаність до крамниці. — Чи ви може образили скарб ника фірми, або його жінку? — спитав шеф, який завжди блиска вично орієнтувався у грізних си туаціях. — Ні — заспокоїла його заві дувачка. — Трапилося щось гір ше. У моєму відділі щойно був президент. — Про це я вже знаю — відка зав шеф, до якого всі вістки до ходили із швидкістю більшою за швидкість ракети. — Ви хіба не скривили обличчя при зустрічі з президентом? — Зовсім ні — заявила завіду вачка. — Я повітала його аж дво ма приписовими усмішками. — То ж чим ви турбуєтесь? — здивувався шеф. — Президент сказав, що хоче купити лямпу — зітхнула баєрка. — Наскільки я орієнтуюся у на ших дипломатичних ходах, у цьо му криється якийсь підступ. Не можу тільки збагнути, в чому скривається заковика. Згідно з приіписами крамничної етикети, шеф не відповів на це питання. Щойно після приписо- вих трьох хвилин мовчанки, за явив: — А президент справді хо тів куіпити лямпу? — То чому не купив? •— всміх нулася церемоніяльно завідувачка. — Бо побачив, що у нашій крамниці зовсім нема гарних лямп — заспокоїв її шеф. Завідувачка відмовчала при НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1972 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
