Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Леся Лисак Лямпа пана Президента (Уривок із нової повісти „Замок при вулиці Мейн“) Нагло і несподівано у відділі крамниці, в якому продають лям- пи, з’явився президент. Не прези дент держави, але крамниці. — Не знаю, як почували себе старинні греки, коли їм показався всепо- тужний Зевес, але у департамен тові й крамниці воно виглядало ось я к : Продавниця Емілія перелякано зірвалася зі стільчика у крам ниці не вільно сидіти! -— і про мимрила: — Добрийдень пане президенте! Президент промигнув попри неї та попри стільчик так, якби їх зо всім не було. Продавниця Розі урвала в пів слова прихвалювання клієнтці а- бажура для лямпи, мелькнула ,,до- брр...“ і встигла побачити тільки президентову спину. Крамничний помішник — „стак- бой“ — Джан, зашолопотів папе рами, в які пакував лямпи і, за- ки вспів відкрити рота, президент промчався попри нього. Щойно біля виходу з відділу, президент зупинився. Мусів зупи нитися, бо вузький прохід загоро джувала своєю особою завідувач ка відділу, яку у крамничній мові звуть „баєркою“. „Баєрка“ мо ментально надягла на обличчя приписову крамничну усмішку і заспівала: — Гальо, пане прези денте! Президент був джентельменом, бо ласкаво відповів: ,,гальо“. А відтак прорік: — Я хочу купити лямпу. Зав:дувачка швиденько надягла поверх приписової, ще одну до даткову усмішку й защебетала: — Будь ласка. Яку лямпу? — Гарну — загримів крамнич ний Зевес і зник. Завідувачка скликала своїх продавниць і стакбоя і виголоси ла ось таку промову: — Мої до рогі! Історія крамниці вказує на те, що несподівані відвідини пре зидента ніколи не віщують чогось доброго. Будьте приготовані на найгірше. Або звільнять з праці мене, або вас, або мене і вас. Че твертої можливості покищо ке бачу. Але заки цей катаклізм на ступить, ви пильнvйтe інтересу, а я піду по підтримку до мого ше фа. Емілія засумовано сіла на свій стільчик. Розі засумовано продов жувала прихвалювати клієнтці аба жура. Стакбой засумовано зашо лопотів паперами. Завідувачка глянула у дзерка ло, припудрила носа й підтягла панчохи. Її шеф не переносив недбайливо вдягнутих жінок. Перед дверима канцелярії ше фа, вона знов надягла приписову крамничну усмішку. Увійти без неї до бюра було б серйозним нару- шенкям крамничної етикети. — Чи можна до вас зайти? •— промовила завідувачка, увійшов ши у канцелярію шефа. Шеф був незвичайно елегант ний мужчина і сидів за вельми елегантним бюрком. Він був ду же зайнятий. Він пильно пригля дався своїм лякованим нігтям. Побачивши завідувачку, він зра зу надягнув свою шефську усмі шку. І спитав: — Як ви себе сьо годні почуваєте? — Дуже добре — запевнила йо го завідувачка. — Сьогодні має мо дуже гарну погоду. — Справді, сьогодні в нас ду же гарна погода — підтвердив шеф. Відбуєши а цей спосіб крам ничний церемоніял, „баєрка“ при ступила до діла: — У мене заісну- вала небезпечна ситуація. Шеф вмить перестав оглядати свої лякокані нігті і глянув на від криті двері. Це означало: „гово ріть тихіше, бо Террі підслухує". Террі була секретаркою прези дента, й окрім основного зайнят тя пити каву — в неї було по бічне: підслухувати, про що го ворять і доповідати про це прези дентові. В цей спосіб Террі вияв ляла сеою глибоку прив’язаність до крамниці. — Чи ви може образили скарб ника фірми, або його жінку? — спитав шеф, який завжди блиска вично орієнтувався у грізних си туаціях. — Ні — заспокоїла його заві дувачка. — Трапилося щось гір ше. У моєму відділі щойно був президент. — Про це я вже знаю — відка зав шеф, до якого всі вістки до ходили із швидкістю більшою за швидкість ракети. — Ви хіба не скривили обличчя при зустрічі з президентом? — Зовсім ні — заявила завіду вачка. — Я повітала його аж дво ма приписовими усмішками. — То ж чим ви турбуєтесь? — здивувався шеф. — Президент сказав, що хоче купити лямпу — зітхнула баєрка. — Наскільки я орієнтуюся у на ших дипломатичних ходах, у цьо му криється якийсь підступ. Не можу тільки збагнути, в чому скривається заковика. Згідно з приіписами крамничної етикети, шеф не відповів на це питання. Щойно після приписо- вих трьох хвилин мовчанки, за явив: — А президент справді хо тів куіпити лямпу? — То чому не купив? •— всміх нулася церемоніяльно завідувачка. — Бо побачив, що у нашій крамниці зовсім нема гарних лямп — заспокоїв її шеф. Завідувачка відмовчала при НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1972 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
