Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Моя мати Ніна Михалевич Моя мама, в першу чергу повністю, справжній мистець. На віть упертість у мами була така ж непохитна і химерна, як ото бу ває часом у мистців. І ця впер тість завела маму після гімназії не в консерваторію, а на... меди цину. Так дивно буває в житті — людина раптом нехтує своїм ве ликим даром, накидає міцні кай дани на свій небуденний талант, на свій природний гін удоскона люватись, творити — і прямує зовсім на інший шлях. А мама бу ла щедро обдарована не лиш пре красним голосом, але і вмінням природньо, з великим чуттям ви користовувати свій голос і так співати, що одразу якось пере творюєшся весь у зміст того тво ру. Скромна і життєрадісна мама -—- вміла переживати те, що спі вала. Але закінчивши гімназію — мама одразу ж записалася в гру пу лікарів і сестер, що добровіль но їхали на схід, де панував го лод і якась епідемія. Працюючи там сестрою, так захопилась лі карською роботою, конкретною великою допомогою хворим і го лодним, що повернувшись додому, не зважаючи на поради і прохан ня свого батька вчитися в кон серваторії —- поїхала в Монт- пельє у Франції і записалась на медичний факультет. Скінчивши університет і захистивши дисерта цію, з дипломом доктора медици ни — мама вже заміжня і зі мною вернулась у наш родинний маєток Олешню на Чернігівщині. Але таки не витримала і восени вступила до Московської Консер ваторії на сольоспів. В літі приїздила до нас в Олешню. Вся перейнята наукою, успіхами. З течкою нот, серед яких були і арії з опер, і твори наших композиторів, присвячених мамі. З приїздом мами в наше спокійне життя вривався струм чогось небуденного, нового. А по вечорах мама часто співала сама. Так яскраво пам’ятаю. — наша дитяча кімната була якраз поруч із маминою маленькою кімнаткою, в якій стояла канапа, стіл і ма мин фортепіян. Коли ми вже були в ліжку, а мама вільна від всяких щоденних клопотів — вона сіда ла за фортепіян і співала сама собі підакомпаньовуючи (це у мами не дуже виходило). Але ча сом до нас приїздили музики (пі- яністи, композитори...) Я найкра ще пам’ятаю, коли у нас бував Яків Степанович Акіменко. Тоді вже у нас відбувались справжні чудові концерти. „Програма" бу вала різноманітна, бо тато грав на вільончелі -—■ так що бували і дуети вільончеля з фортепіяном, а тоді спів з фортепіяном. Репер туар мамин був щедрий -— арії з опер, і народні пісні і романси. У тата теж був вибір великий. І ми притаївшись у ліжечках, припи нивши свої шепоти про враження за цілий день, або про несамо виті мрії, з насолодою прислуха лись. Такі домашні концерти від бувались вже у вітальні, де стояв великий рояль. Ми дуже любили мамин спів і ці наші концерти. Коли мама бувала у Києві — вона часто на прохання наших організацій давала добродійні кон церти, повний збір з яких ішов на різні потреби наших громад. В Києві мама завжди бувала у М. Лисенка, де збирались співаки, музики, театрали -—■ відбувались проби, імпровізовані концерти, обговорювались актуальні справи музичного життя, велись диску сії. У консерваторії на випускному іспиті мама співала арію Аїди -—- Верді. Скінчила консерваторію з нагородою і отримала дипльом „вільного мистця 11 (свободного художника). >1 одразу в Києві бу ла прийнята на дебют в опері ,,Русалка“ Даргомижського. Най більше мама любила арії з „Фау- ста“, „Богеми", „Ля Форсе дель Дистіно“. Часто співала з „Ба терфляй", з „Князя Ігоря"... З пісень чудову річ — „Жита“ Ни- жанківського. Уявляю як би мама співала Китастого „Чужина“ і Н. ГІащенко — „Волошки"... В той час ще не було багатьох прекрас них сьогоднішніх пісенних ком позицій. Широченні двері до творчого життя відкрито перед нашою ма мою. Чи ж можна описати ту ра дість, що заполонила маму?! І от — приходить перший болючий удар у маминому житті — житті- мрії. Вже бо марились виступи на сценах оперних театрів столич них міст Европи. Радість, радість у творчій, успішній віддачі, в дос коналому втіленні кожної поста ті великих світових опер так, щоб кожний відчув, зрозумів, повні стю ті глибокі переживання, які втілені в персонажі опер. Ми тоді були малі і могли лише відчути мамине велике щастя — ми ж бо чули не раз, як мама співає! І от... Всі мрії полетіли вихром шкере берть — шкіряна, невилікувальна в той час, хвороба на обличчі не дозволяла накладати грим. Опера стала недосяжною... Це напевне було великим ударом для мами. Я лиш багато пізніше освідомила собі, що значить для мистця ли шитись поза рамками повноцінно го творчого життя. Той рік мама пробула з нами на селі. Але вдо ма, в закинутому у дрімучі, шпильчасті ліси, маєтку мама ча сто співала коло свого фортепія- ну, просто не уявляючи собі жит тя без співу. І згадуючи тепер свою маму — відновляються в пам’яті так яскраво — двері в ма мину кімнатку з нашої дитячої, піяніно і коло нього —- мама. Нас тоді було у мами двоє. І на певне цей спів так дуже глибоко на все життя збагатив наші душі, розвинув нашу уяву. Після першої світової війни, в часі революції мама лишилася са ма з трьома дітьми. Тато помер. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1972 31 Д-р Любов Ліндфорс bate L u b o v L in d fo r s, M .D., w a s a lso a talented singer
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
