Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Моя мати Ніна Михалевич Моя мама, в першу чергу повністю, справжній мистець. На віть упертість у мами була така ж непохитна і химерна, як ото бу ває часом у мистців. І ця впер тість завела маму після гімназії не в консерваторію, а на... меди цину. Так дивно буває в житті — людина раптом нехтує своїм ве ликим даром, накидає міцні кай дани на свій небуденний талант, на свій природний гін удоскона люватись, творити — і прямує зовсім на інший шлях. А мама бу ла щедро обдарована не лиш пре красним голосом, але і вмінням природньо, з великим чуттям ви користовувати свій голос і так співати, що одразу якось пере творюєшся весь у зміст того тво ру. Скромна і життєрадісна мама -—- вміла переживати те, що спі вала. Але закінчивши гімназію — мама одразу ж записалася в гру пу лікарів і сестер, що добровіль но їхали на схід, де панував го лод і якась епідемія. Працюючи там сестрою, так захопилась лі карською роботою, конкретною великою допомогою хворим і го лодним, що повернувшись додому, не зважаючи на поради і прохан ня свого батька вчитися в кон серваторії —- поїхала в Монт- пельє у Франції і записалась на медичний факультет. Скінчивши університет і захистивши дисерта цію, з дипломом доктора медици ни — мама вже заміжня і зі мною вернулась у наш родинний маєток Олешню на Чернігівщині. Але таки не витримала і восени вступила до Московської Консер ваторії на сольоспів. В літі приїздила до нас в Олешню. Вся перейнята наукою, успіхами. З течкою нот, серед яких були і арії з опер, і твори наших композиторів, присвячених мамі. З приїздом мами в наше спокійне життя вривався струм чогось небуденного, нового. А по вечорах мама часто співала сама. Так яскраво пам’ятаю. — наша дитяча кімната була якраз поруч із маминою маленькою кімнаткою, в якій стояла канапа, стіл і ма мин фортепіян. Коли ми вже були в ліжку, а мама вільна від всяких щоденних клопотів — вона сіда ла за фортепіян і співала сама собі підакомпаньовуючи (це у мами не дуже виходило). Але ча сом до нас приїздили музики (пі- яністи, композитори...) Я найкра ще пам’ятаю, коли у нас бував Яків Степанович Акіменко. Тоді вже у нас відбувались справжні чудові концерти. „Програма" бу вала різноманітна, бо тато грав на вільончелі -—■ так що бували і дуети вільончеля з фортепіяном, а тоді спів з фортепіяном. Репер туар мамин був щедрий -— арії з опер, і народні пісні і романси. У тата теж був вибір великий. І ми притаївшись у ліжечках, припи нивши свої шепоти про враження за цілий день, або про несамо виті мрії, з насолодою прислуха лись. Такі домашні концерти від бувались вже у вітальні, де стояв великий рояль. Ми дуже любили мамин спів і ці наші концерти. Коли мама бувала у Києві — вона часто на прохання наших організацій давала добродійні кон церти, повний збір з яких ішов на різні потреби наших громад. В Києві мама завжди бувала у М. Лисенка, де збирались співаки, музики, театрали -—■ відбувались проби, імпровізовані концерти, обговорювались актуальні справи музичного життя, велись диску сії. У консерваторії на випускному іспиті мама співала арію Аїди -—- Верді. Скінчила консерваторію з нагородою і отримала дипльом „вільного мистця 11 (свободного художника). >1 одразу в Києві бу ла прийнята на дебют в опері ,,Русалка“ Даргомижського. Най більше мама любила арії з „Фау- ста“, „Богеми", „Ля Форсе дель Дистіно“. Часто співала з „Ба терфляй", з „Князя Ігоря"... З пісень чудову річ — „Жита“ Ни- жанківського. Уявляю як би мама співала Китастого „Чужина“ і Н. ГІащенко — „Волошки"... В той час ще не було багатьох прекрас них сьогоднішніх пісенних ком позицій. Широченні двері до творчого життя відкрито перед нашою ма мою. Чи ж можна описати ту ра дість, що заполонила маму?! І от — приходить перший болючий удар у маминому житті — житті- мрії. Вже бо марились виступи на сценах оперних театрів столич них міст Европи. Радість, радість у творчій, успішній віддачі, в дос коналому втіленні кожної поста ті великих світових опер так, щоб кожний відчув, зрозумів, повні стю ті глибокі переживання, які втілені в персонажі опер. Ми тоді були малі і могли лише відчути мамине велике щастя — ми ж бо чули не раз, як мама співає! І от... Всі мрії полетіли вихром шкере берть — шкіряна, невилікувальна в той час, хвороба на обличчі не дозволяла накладати грим. Опера стала недосяжною... Це напевне було великим ударом для мами. Я лиш багато пізніше освідомила собі, що значить для мистця ли шитись поза рамками повноцінно го творчого життя. Той рік мама пробула з нами на селі. Але вдо ма, в закинутому у дрімучі, шпильчасті ліси, маєтку мама ча сто співала коло свого фортепія- ну, просто не уявляючи собі жит тя без співу. І згадуючи тепер свою маму — відновляються в пам’яті так яскраво — двері в ма мину кімнатку з нашої дитячої, піяніно і коло нього —- мама. Нас тоді було у мами двоє. І на певне цей спів так дуже глибоко на все життя збагатив наші душі, розвинув нашу уяву. Після першої світової війни, в часі революції мама лишилася са ма з трьома дітьми. Тато помер. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1972 31 Д-р Любов Ліндфорс bate L u b o v L in d fo r s, M .D., w a s a lso a talented singer
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
