Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ж у ч о к 1 п о д о л я н о ч к а М. Ф. — Вставай Наталю, вже час нам збиратися в дорогу! Семилітня На талка протерла очка. — Але ж на дворі ще темно і чому?.. Та враз пригадала вона собі вчорашній день -— як з мамою приготовляла свячене, а молодший братчик Мар ко з татом мив авто і приготовляв його до їзди. Після того діти пі шли скоро спати, щоб на другий день могли скоро встати і збира тись у дорогу. А поїдуть вони да леко, до української церкви на Ве ликдень. У місті, в якому вони жи вуть, є лиш кілька родин україн ців і немає нашої церкви. Тому цього року татко і мама та дідусь вирішили у Великодній час поїха ти до своїх знайомих до Трентону, де є більша українська громада. Мама засвітила світло і взяла Наталку до умивальні. Прийшов теж заспаний Марко. -—- „Ягіл, я- гілочка, ягілова дочка" -— а Мар ко і Наталка бризкали водою і при співували — „встала ранесенько, вмилася чистесенько!“ Скоро всі були готові і тепло одягнені вийшли надвір. Там хо лодно і темно! Мотор авта сильно гудів. Діти посідали коло дідуся, притулилися і поїхали. Спочатку Наталка і Марко дрі мали, але як почало ясніти, то за цікавлено оглядали весняний крає вид. При дорозі вже зеленіла тра вичка, але між кущами і в лісах, лежали великі клапті снігу. Тато сповільнював авто, бо частини до роги були залиті водою. Щоб ді тям не нудилося, мама почала вчи ти їх гарну веснянку: „Розлилися води на три броди, Гей, діти-квіти, весна красна, [зілля зелененьке" А дідусь розказував, як то во ни колись їздили зі Львова на се ло, щоб доня Маруся, тепер мама Наталки і Марка, побачила, як там святкують Великдень. — А ми тепер їдемо з села до великого міста ■— сказала Натал ка. •— Чи під українською церквою будуть виводити гагілки? -— Мо же будуть... побачимо — відповів дідусь. — Та чи ви діти пам’ятаєте гагілки, яких вас мама навчила? — Я пам’ятаю про ,,жучка“, обізвався Марко. ■— Ох, дивіться — паде дощ! -— скривилася Наталка, як тільки во ни в’їхали в місто. На вулицях бу ло небагато авт і вони скоро при їхали під церкву. В часі Служби Божої Марко вертівся і розглядав ся на всі боки, але Наталка сиділа чемно і тихенько співала разом із хором „Христос Воскрес“. Та ко ли вийшли надвір ■— яка радість! Сонечко ясно світило і висушувало калюжі. В одному місці збиралися дівчатка. Хоч було досить холод но, поскидали плащики і в виши ваних одягах поставали рядом. То ді пішли вужиком і заспівали: „Ми кривого танцю йдемо...“ аж спини лись недалеко Наталки. Потім у- ставилися колом і почали забаву „Десь тут була подоляночка, десь тут була молодесенька..." — Я знаю про подоляночку — шепнула Наталка мамі. Вона три мала маму міцно за руку і соро милася йти до дітей. — Ходи, ходи — кликали її дівчатка. Аж про відниця гагілок підійшла до мами і сказала: — Прошу вас, чи мо жуть ваші діти з нами бавитися? — Можуть, — усміхнулася мама, — навіть можуть скинути плащи ки, бо в них теж вишиваний одяг. — Я не йду -— пробурмотів Марко, — я не хочу з дівчатками бавитися! Але прибігли інші дів чатка, та й до Марка: — Дивись, твоя сестричка тепер „подоляноч кою", та зараз ми будемо гратися „жучка" і нам треба відважного хлопчика. — Я буду жучком? На- правду? — втішився Марко. -— Я знаю як то робити, мені дідусь роз казував. Тим часом дівчатка разом із Наталкою уставилися по дві з руками навхрест і почали співати: „Ходить жучок по дубині, А жучиха по ялині, Грай жучку, грай, небоже, Най ти Пан Біг допоможе!" „На жучкові черевички..." Мар ко відважно ходив по руках, аж побачив недалеко дідуся, що роз мовляв зі своїм знайомим. ■— Діду сю! Я жучок! -—■ крикнув, спохит- нувся і впав. Дівчата сміялися, со ромно було Маркові плакати. Він знову виліз і ходив по руках не мов по мостику, але вже уважав. Пізніше всі приглядалися, як хлоп ці робили вежі. Деякі з них теж не раз падали. От було сміху. Увечорі, після гостини у знайо мих, Наталка і Марко поверталися з родиною додому. -— То був ду же гарний Великдень і варто було раненько вставати! Петро Кізко КІТ ЛАСУН Котик Воркотун Не абиякий ласун: їсть небагатенько Та зате ласенько. В погріб нищечком залізе, Молочко-сметанку лиже, А сальце як де забачить, Вже й до нього стрибом скаче. Від малого ласунця Не сховати й масельця! Котик Воркотун, Ох, ти ж і ласун! І. Кульська ЯК ВЕСЕЛО Й ВЕСНЯНО Як весело й весняно! Як дзюркотить струмок! Як швидко-швидко тане На сонечку сніжок! Останню сніжну смужку Підточує вода, І сонце у калюжку, Як в люстро загляда. А промінець пірнає І світиться на дні... І горобець не знає: Купатися, чи ні? У ГНІЗДЕЧКУ Скік та скок, Скік та скок Із гніздечка на дубок, А з дубочка на ялинку Сіла пташка на хвилинку. Назбирала крихіток, Все для любих діточок. Прилетіла, Накормила, У гніздечко знову сіла: Заспокоїлись малата, Перестали вжи кричати. Ніч. Заснуло все кругом, Сплять і пташки тижим сном. Олена Журлива ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
