Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
нової правди. Її голосило і мі стечко внизу, виразне, аж до не реальносте у весняній прозорості і розсміяне білими хмаринками не бо вгорі. Кругом чорні ліси, за слухані в шум майбутнього листя. (Весняна краса зразу приголом шила іВіру, розторгуючи її душу, чимсь до болю рідним та водно час дуже чужим. Внутрішній не спокій заставляв її блукати зором по обріях, немов шукати ліку для себе. І несподівано вона найшла його. На блакитному небі зарису валися три копули і три хрести на них. Цей простий образ, що був близнюком такого ж образу, за рисованого в душі ще з дитин ства, наче б знову відкрив перед нею (браму її колишнього ясного світу. Вона увійшла в нього, не ворушившися з 'місця, бо той світ був сьогоднішнім весняним днем. У ньому кудись дійся її неспокій і вона відчула велику полегшу — звільнення від страху. Хоч нероз важний вчинок із сироваткою був увесь час в її пам’яті, то він уже не лякав її. Звідкілясь взялася певність, що їй нічого боятися. Почування безпеки було таке ви разне в свідомості, як виразним був на небі зарис трьох бань із хрестами. Це дивувало іВіру, >вона не могла добачити будь-якої ло гічної пов’язанОсти у цьому, але не перешкоджало їй почуватися щасливою, лозбувшися страху. Хтось відчинив двері, її клика ли до хворого. (Вона нерадо віді рвала зір від обріїв, три хрести заколивалися на небі і відпливли, з ними відплив кудись її ясний світ. іВона переступала шпиталь ний поріг із німим питанням, чи за тим порогом знову жде на неї страх? Та вона пройшла свою кім нату, переходила шпитальними коридорами і сходами на залю хворих, куди її кликали, а спокій та певність не покидали її. Страх залишився у весняних обріях і вона, рада з цього, зійшла до голю. Посеред голю стояла Гертруда, вже одягнена до виходу в цю не звичайну полудневу пору. Вона дістала погані вістки з фронту про брата і мусіла відійти, заспо коїти матір. Бліда, перелякана фройляйн доктор снувалася попід стіни, інемов не могла сприйняти чогось, що було конечністю. На столі стояла невеличка скринька. Це прислали ліки з головного шпиталю. Ґертруда на відхіднім доручила Вірі, щоб розпакувала їх та вписала до книги у присут ності фройляйн доктор. І хоч Вірі здавалося, що вже лиш тонка нит ка в ’яже свідомість тієї лікарки з життям, все ж таки попрохала її з собою до аптеки. Там вона байдуже сприймала Віриіні уваги щодо скупої кількосте ліків. Чи ж є де лік, що поможе Німеччині, коли конає велика їхня мрія та віра у фюрера? Хіба наркотик, і вона, вже зовсім стративши кон тролю над собою, розказала Вірі про довірочну розмову, яку сьо годні мали вона й Гертруда з ди ректором. Ситуація Німеччини ку ди гірша, як про це загально го вориться. Директор запропонував їм по смертельній дозі наркотику на випадок, -якби вони хотіли скінчити самогубством, щоб не жити у приниженні по програній. Вона добровільно вибрала смерть, бо життя і так утрачає весь зміст. Гертруда... та зразу вагалася, та врешті вони рішили, що приймуть отруту разом у хвилині, коли во роги дійдуть до міста. — Хто дійде до нас, большеви- ки чи американці? — спитала Ві ра, бо це її найбільш інтересу вало. — Нікому невідомо, ми посе редині, — відповіла кандидатка на смерть. — Та мені байдуже, — додала, —- фюрер, ах фюрер, як він міг дійти до цього? Фюрер був великою любов’ю її життя. Колись давно, студент кою, вона зайшла <на віче, де він промовляв, тоді ще у змаганні за владу. І вона попала у цілковитий полон його фанатичних слів та очей. Життя для неї замкнулося бажанням допомогти йому, на о- собисте не залишилося місця. Во на зірвала з нареченим, що враз видався їй блідим та немічним, та мріями про 'родинне життя, які були в неї досі. Весь свій час по святила науковій та партійній пра ці. Також 'опікувалася сиротин- НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1962. 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
