Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
М. А. Кейван При кінці Тільки замкнулися двері за жін кою, а виття сирен, що відклика ли алярм, сконало під весняним небом, як шпитальні стіни випов нилися чимсь зовсім іншим — ве селим гомоном жіночих голосів. Закінчився сніданок, група моло дих шпитальних медсестер, із ди ректорам та фройляйн доктор у центрі, верталися з кухні. І коли еони пристанули кінець сходів, перейшовши враз із теміні підва лу в ясне світло весняного ранку, то зробили враження групи руса лок, які виплили на соняшний бе ріг із чорної глибіні води. Бо хоч усі вони були в своїх шпитальних, буденних уніформах і тяжких во єнних черевиках, то в Їхніх по глядах та рухах було щось інше, ніж шпиталь та війна. Вони наче'б забули дійсн і сть, переживаючи хвилину збірної ілюзії —• весня ного трансу. Так настроїла їх і весна, й атмосфера 'спільного, до брого сніданку, а 'надівсе присут ність молодого офіцера, обвіша ного медалями. А вони своїм бли ском вичаровували в уяві колись II. тему ,,Весна" показує групу дітей у міському сквері. Твір „Над Дні пром", хоч жанровий, може най краще характеризує її передачу пейзажу. Взагалі жанрові сцени з виявленням глибокого внутрішньо го життя людини, даються Т. Яб- лонській легко. Настроєво вона ма лює дітей у різних ситуаціях. На томість офіційні теми, як „На Дні прі" — спортивні змагання моло ді, чи „На будові" (праця буді вельників) не знаходять вдалої розв’язки. Дарма, що між етюдами є й дуже талановиті. Творчість Тетяни Яблонської здобула широке признання. Її твори можна було оглядати майже на всіх офіційних виставках СССР, влаштованих у вільному світі. І справді, її можна вважати одним із найбільших сучасних талантів України. Проблиски його пробива ються крізь натиск офіційного соц- реалізму та накинену тематику. Др. Марія Кобринська пережиті захоплення, і збірні ні мецькі, і свої особисті. Але ілюзія, зроджена в ароматі кави й папіросів, у блиску вій ськових медалів, мусіла загинути в реальності соняшного світла. І першим враженням дійсности була постать (Віри, яка, відпровадивши до дверей хвору жінку, все ще стояла посеред голю, зі 'слухав кою в руках, з голодом та втомою на обличчі. -—- Фрау Доктор, чому ви не пішли з нами на каву? — облуда аж капала із солодких, звернених до Віри, слів Ґертруди. — Мала пацієнта, — відказала коротко Віра, силкуючись на спо кій, бо вид ситих 'німкень був над то тяжкостравний на її голодний шлунок. — Пацієнта? Якого? — з вели ким заінтересуванням спитала Ґер труда, повернувши вже цілковито з романтичного трансу до своєї справжньої ролі — неофіційного шефа шпиталю. —- Дифтерит, — сказала поволі та нерадо Віра, відчуваючи, що більш ніодне слово не пройде їй крізь горло. Воно болюче стягну лося, наче б і в неї був дифтерит. Та Віра була свідома, що це не інфекція, а страх паралізує її. Вона згадала, що дуже легкодуш но залишила у приймальні на сто лі порожні ампулки зі сироватки і не зможе 'НІЯК вияснити, чому вона дала таку кількість. їй поча ло олов’яніти все тіло, від горла аж до пят і вона вже не могла ні говорити, ні ворушитись. При сло ві „дифтерит" директор поглянув на неї і блідий відблиск заінтере- сування пробіг по його очах та обличчі. Та зараз же згас, облич чя збайдужніло, вузькі зіниці за дивилися в пустку власної душі і (він сказав: -—- Обершвестер, про пацієнтів потім, тепер маємо куди важніші справи. Віра стояла нерухомо, лиш очи ма слідкувала чи не зайдуть до приймальні. Але ні, спрямували кроки в іншому напрямі, їх троє, а сестри порозбігалися. По хвилі параліч страху про йшов. Віра зайшла до приймальні та заховала до кишені порожні ампулки. Вона була свідома, що це її не порятує, бо Ґертруда до кладно знала, скільки сироватки є в аптиці. Але хоч проволіче справу. Тоді на сходах з’явилася огряд на жіноча постать і низький голос закликав: — Фрау Доктор, ви ще не їли сніданку, заходьте до кухні! І в очах товстої, вусатої куховарки було весняне небо. — І щоб ви бачили, як він вимовно дивився на мене! Звичайно Віра сміялася з до бродушної старої діви, яка жила уявою, що всі в ній залюблені. Та сьогодні не до сміху їй було, бо її почав мучити страх. 'Він примі стився у шлунку і ,не давав про себе забути, навіть після вийнят ково доброго сніданку. З кухні Віра пішла на ранній обхід шпиталю, при чому зайшла до Горста. Хлопчина лежав в о- сібній кімнаті, байдужий до всьо го, що не було повітрям. Здавало ся, що живі в нього тільки ребра, які раз-у-раз тяжко підносились під 'сорочиною та покривалом. —- Щоб тільки довго не мучив ся, — завважила досвідчена від ділова сестра, бо і в неї не було сумніву щодо долі цієї дитини. (Від її слів іВірі стало ще тяжче на душі. Вона вже була певна, що зробила велику дурницю. Нікому не помогла, а відпокутувати при- йдеться. Не було надії ні на ви дужання дитини, ні на те, щоб справа якось затерлася. Ґертруда була надто всевідуща і надто ра да поскаржитися на чужинців. А не повинуватися виразному роз порядженню — іце більш, ніж свя тотатство в її очах. І тому Віра, закінчивши обхід, пішла до своєї кімнати з великим тягарем на душі. Двері на балькон, досі забиті цвяхами на зиму, були вперше відчинені. Вмить вона бу ла на бальконі. Шпиталь зостався поза дверми, кругом було лиш весняне повітря, свіже та сокови те, як молодеча мрія. Весь світ купався в ньому і переставав бу ти дійсністю, а ставав об’явленням 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1962. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
