Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ганиа Черінь Найкращий дарунок для мами — Я не знаю, що подарувати ■мамі на свято цього року, — жа лівся Юрко. — Минулого року я подарував їй хусточки, позамину лого — рукавички, а тепер вже я й не знаю що. Я пробував у неї запитатися, а вона мені сказала: „Нічого не треба, синку, аби ти мене любив". Це дуже добре ска зано, але нічого мені не допома гає. Лялю, що ти своїй мамі да руєш ? —- Хусточки до носа, — відпо віла Ляля. — А ти що, Марійко? —- Рукавички. — Я так і знав! — махнув ру кою Юрко. — Доведеться бабусю запитати. Бабусю, що ви своїй мамі дарували, як маленькою були? -—- У нас дома окремого Дня Матері не було, — почала розпо відати бабуся. — Але ми відзна чали її день .народження, як свя то Матері. Тільки в нас багато грошей не (було, і нам їх так ще дро не дарували, як вам. Крім то го, мама не хотіла б нічого купо ваного, а зате дуже тішилась, коли ми їй дарували щось таке, що самі, своїми руками робили, навіть якщо воно не було дуже досконале. Пригадую, що сестра моя, Олена, одного року взялася їй виплести светр. Дістала вовни, дістала малюнок — «а нім усе ви глядало так легко... А як почала плести, то п’ять разів розпускала, поки ледь-ледь за день до мами ного свята закінчила. А як закін чила, то побачила, що переплу тала рукави, правий на місце лі вого. Від цього светр на плечах був трохи мішкуватий. Але вже ніколи було переправляти, так йо го бідна Оленка мало що не зі сльозами подарувала. І що ви ду маєте? Це був мамин улюблений светр, і вона його завжди вибира ла з чотирьох светріїв, що були багато кращі за цей. А ще наша мама дуже любила квіти, і в день її народження ми зранку ходили в гай і наривали цілі снопи паху чих свіжих квітів. їх розставляли скрізь по хаті і виплітали з гір лянд мамині ініціяли... — У «ас тут немає гаю і кві тів, —- сумно промовила Ляля. — Ми теж пізніше переїхали до міста і вже не могли збирати для мами квіти... Але завжди щось робили для мами: наша наймолод ша, Зіна, що з п’яти років учи лась грати на фортепіяні, на день народження готувала для мами якийсь ,,мамин“ вальс. Брат май стрував коробочки для шиття, го лок чи ґудзиків, а я часто вчила напам’ять вірші, щорік то довший. Одного року я спробувала напи сати для мами щось своє: писала, перекреслювала, переписувала — і вийшло щось страшне! Проте, мама аж заплакала, як почула мій вірш, попрохала його ще раз пе речитати, тоді ще прочитала сама і дуже-дуже мене хвалила. З того часу я почала писати вірші і так стала письменницею. Отже, діточ ки, не треба на подарунок тра тити багато грошей. Даруйте мамі свою любов до неї, зробіть їй на свято щось особливо приємне. Чемне поводження, гарні оцінки в школі — це теж подарунки, так само, як і кожна, навіть маленька поміч у господарстві. — Я зроблю мамі гаптовану за кладку для книжок! — вирішила Ляля. — Я поскладаю книжки на по лиці, і мамині хусточки в шуфля ді, бо їй на те не вистачає часу, і пообмиваю листочки на фіку сах і... — А я вичищу всі мамині че ревички! — вигукнув Юрко. Діти наперебій почали приду мувати, що б іще корисне й до тепне вони могли зробити для ма ми. Виявилось, багато чого можна мамі подарувати зовсім без гро шей. Треба тільки уваги і доброго серця на те. А що б ви, діти, могли пода рувати на День Матері своїй ма тусі —- без грошей, від щирого серця? КОНВАЛІЇ На галявині, в лісочку, Що за дивнії дзвіночки Про весінні дзвонять дні?.. Це конвалії розквітлі, Сніжно-білі, ніжно-світлі, Ще до того й запашні. І почув весінній вітер, Як у лісі дзвонять квіти, Й закохався в ніжний спів... Про конвалії розквітлі, Сніжно-білі, ніжно-світлі, Нам сьогодні розповів. Д і м а НА КЛАДЦІ Ця кладка як доріжечка, по кладочці іду, і не боюсь ні трішечки: у воду не впаду. Бо там он, скраю кладочки матусенька моя, а з нею не лякаюся нічого в світі я. Г. Ч о р н о б и ц ь к а ГРИЦЬ НЕХАЙ Це нехай зроблю я завтра, Це зроблю нехай по тім, А оце й не післязавтра, — Днів, скажімо, через сім. Все, усе нехай чекає, — Гриць усім отак казав. Через те його Нехаєм Кожний підліток назвав. А Нехай — ледащо, значить, Це недобре ім’я — знай! Тож дивись, вважай, юначе, Уникай казати — хай! Петро Кізко НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1962. 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
