Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
У тіні лямп (По розмові з М. Степовою) Вона народилась у самому серці Полісся, на Пинщині. Мо же й тому у неї щось із прикмет цієї далекої країни — повіль ний тон розмови та розміре ність рухів. Але вона скоро по кинула Полісся ------- її праця на сцені провела крізь цілу За- хідню Україну. Свій дебют завдячує таки рідним сторонам. Гурток ама торів у Бересті н. Б. притягає її до співпраці. Тут вона спробу вала затрати Марусю в „Гри- цю“. Безсмертний Гриць! Скіль ки молодим талантам уже про мостив він дорогу! Так було й того разу, коли у вбогій гардеробі в Бересті ві тали ЇЇ після вистави посли Дмитріюк і Хруцький. Дорога на сцену здавалась відкрита. Все таке ясне й просте, коли людині двадцять літ! І так почалось життя на сце ні. Театральну школу перейшла в театрі Смілянського, що грав на Поліссі та в корінній Поль щі. Там ішли побутові пєси з танковими та співними встав та...“ тут він закусив губу, скри вився і сам захлипав, а потім спинився, витер сльози і, за глядаючи матері в обличчя, спитав: „А який у мене був та то? Гарний? Так?“ І мати опо відала синові про його батька, як він тяжко працював у німців, захворів і на роботі помер. Старшого брата свого, Остапа, Богдан знає. Він щойно кілька місяців тому виїхав до Амери ки. Матір затримала медична комісія. Тяжко журиться бідна вдова з сиротою. Втратила чо ловіка, розлучили з сином. Са ма хвора. Маленький Богдан — одна втіха. І щовечора гаряче молиться хлопчисько до Мате рі Божої, щоб помогла йому з мамою скорше за море до О- стапка дістатися. Молиться і висказує свої дитячі болі дитя чими щирими словами, а мати, побожно схрестивши руки, ше поче святу молитву, вірячи і на діючись лишень на її святу бо жеську поміч. * Котиться авто далі по рів ній дорозі, заколисує. А перед очима, як в калейдоскопі, ви ками, що захоплювали й чужо го глядача. У молодої Марії по казався добрий голос, так що вона могла в кожній виступати. Але молоду акторку манили нові обрії. Тому коли в 1928 р. запрошує її театр Бойкової до Галичини, вона переїздить ту ди. Репертуар її поширюється. Режисери Коморовський, а піз ніше Стадник впроваджують її в сальонові лєси, оперети. Най- радше згадує з того часу Одар- ку, що її відограла з Рубчаком у „Запорожці А пізніше приходить „Загра ва". Цей театр звязаний із її особистим життям, бо режисе ром його був її чоловік, Олесь Степовий. Яка це була надійна молода група! Кемпе, Шаша- ровський, Тимчук і багато ін ших творили її. По смерті чоловіка в 1933 p.. прийшов туди Блавацький. По чалась наново праця. Нові на прямні, нові постановки. Як живо переживали проби до Стефаникової „Землі"! Режи сер мусів їх переривати, щоб шикувалась довга стрічка: си роти, матері з дітьми, яких уже в багатьох таборах відвідала. Ось 85 нешлюбних дітей, і то в одному тільки таборі! Кожна окрема дитина вирізь блюється перед очима яскраво, ніби спеціяльно зліплена скуль птура. А їхні матері! Різні, різ ні. Серед них і шевченківські Катерини, і шукачки тихої па- тріярхальної селянської ідилії родинного щастя. Є також і ра фіновані повії. Але ці вже дітей не мають. Дно соціально-мо рального бруду. Більшість тих матерів не" годні своїм дітям дати ніякої ради. * Нарешті довга тура ЗУАД- К-івської інспекції наближаєть ся до кінця. Авта порожніють і стають легшими. Ще одна ві- зита. Ми їдемо відвідати укра їнських інвалідів. В маленькому німецькому мі стечку, скрізь, порозкидано на приватках’ живуть українські інваліди, військові й цивільні. Містились тут за ІРО квалі фікаційні курси для таких ін валідів. Коли ІРО зліквідува Драматична артистка Марія Степова актори могли опанувати своє зворушення. А ПОТІ'М/^— стояти перед куртиною й кидати Сте- фаникові слова в наповнену за- лю — співчуття, жаль і біль так живо малювались в людських очах! Тоді вже Степова опреділила себе в драмі. Правда, грати тре- лось, більшість українців виїха ла. Осталась лише невеличка група переважно чоловіків. Де які поженились і не думають уже звідси нікуди вирушати. Місцева влада ставиться до них з респектом, презентуючи їм різні пільги. Інваліди чу ються тут можливо. Дві родини мають маленьких дітей до од ного року, якими старанно опі куються батьки дружин. Відві дання цих інвалідів і роздача їм допомоги від ЗУАДК-у під бадьорила їх морально на ду сі. Деякі з них, дякуюючи за дари, плакали, при чім знімали головні убори, міцно тисли на ші руки і просили відписати за них до Америки подяку, що й про них нещасних хтось думає і піклується. Сидячи в цьому ні мецькому куті, вже віддавна не чули жодного українського слова, ЗУАДК-івський „стей- шен“ сьогодні в цьому містечку — велика подія, що розчулила серця наших інвалідів і підтри мала морально на дусі тих, які завжди знаходяться тільки в ні мецькому оточенні. О. Сулима
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
