Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Ізідора Косач-Борисова Колодяжне Згадую про ці свої міркуван ня тому, що вони свідчать, як впливав волинський фольклор на дитячий світогляд у родині Косачів. Ця стихія не зробила нас забобонними', але розвива ла фантазію і спонукувала за думуватись над поняттям добра, і зла. На південному сході, з дру гого боку, дуже близько від на шої садиби теж був ліс (звався Коничівщина). Зовсім інакший, не такий густий і темний, як Стадниця, а ясний і кучерявий. Багато в ньому було берези, ясенів, яворів, кленів, калино вих кущів, тощо. Були там ося яні сонцем затишні галявини з роскішною травою, де рясніли яскраві квіти. В нашій околиці багато вологости {опадів часа ми буває навіть надмірно бага то) і тому на сіножатях і пасо вищах квіти надзвичайні. Та ких великих, яскравих, сокови тих і запашних і в такій масі лянки в усіх ділянках життя, яку присутні вислухали з зацікав ленням. По закінченні програми пу бліка насолоджувалась присма ками в буфеті, які приладив ко мітет підприємств під проводом п. Дидів. Своїми вказівками по служила також б. голова п. Хо- мяк, яка має великий досвід у влаштуванні таких імпрез. Чистого доходу було понад 1,000 дол. Рішенням зборів вони будуть передані під час посвя чення укр. парохіяльній школі в Гемтремку. Чистий дохід із ви- гравки в сумі 91 дол. розділено по половині на пресфонд „На шого Життя“ і на висилку пачок для залишенців. На вступні квитки виграно такі речі: ч. 069400 — бюрко до писання, ч. 069155 — скатерть на стіл, ч. 069513 — кілька рушни ків. Тому, що власники квитків по них не зголосились, проголо шуємо це на цьому місці й про хаємо зголоситись по них до п. Кобаси, голови 26 Відділу. Наприкінці п. Кобаса подя кувала гостям за масову участь. Т. Стельмах, секр. (Продовження) мені більше нігде не приходи- лося зустрічати в житті. На на шому Поліссі перша половина літа до косовицґ-— це роскіш- на пора! З півдня від садиби пасови ща, а далі поле. Серед поля — єдиного відкритого місця — стояв млин-вітряк. Мати наша виросла на Полтавщині, де на високому березі ріки Псла роз кривається чудовий краєвид далеко на сіножаті, ліс і села. Тут у Колодяжному мати ту жила за широкими обріями і тому, як будували “Лесин до- мик”, то зробили балькон врі вень із дахом. Із нього дійсно краєвид був ширший. Також і на “Сіренькому домику” побу дували мезанін і балькон із нього виходив на відкритий бік, де був город. Там не са дилося ніякого дерева, щоб не заслоняти краєвиду. Вся садиба дослівно потопа ла в зелені різнородних дерев, квітучих декоративних кущів та квітів. І хоч того всього бу ло вже багато та батьки наші щороку ще виписували з гар них садівництв все нові й нові. Що-осени досаджували щось, а діти охоче допомог-али в цьому мамі, що сама вибирала місце і казала, що саме садити. Най більшою окрасою садиби був велетень-каштан, що ріс перед “Старим будинком”. Це влас тиве сім старих каштанів, зрос лих основами, що своїми віта ми творили грандіозне шатро. Під цим шатром був великий стіл із лавами навколо і ціла ве лика площина для крокету, де наша молодь, бувало*могла до грати партію навіть підчас до щу, бо крізь густий намет із каштанового листя дощ довго не проходив. Там під каштана ми влітку часто снідали, обіда ли та вечеряли. Особливо при ємно було там вечеряти, коли на стіл ставили свічки в лампіо нах, щоб не гасли від руху по вітря. Тоді навколишня темря ва робилась ще густішою від контрасту, а це надавало всьо му якогось таємничого вигля ду. І так шкода було нам дітям по-вечері відразу йти спати, коли старші ще залишались насолоджуватись гарним ве чором. Часами на наше про хання, підтримане Лесею, або тьотею Сашею (сестра нашого батька, що майже щороку із своїми двома синами приїздила на літо до нас), нам дозволяли ще з годину побути під кашта ном. І тоді точилася розмова, цікава й для нас — дорослі оповідали різні пригоди по важного або веселого змісту. Були у нас теж понадсторічні грубезні липи. З роками кіль кість їх все меншала, бо саме в ці липи декілька разів влуча ла блискавка. Памятаю, як одна з них на наших очах отак згорі ла, а брат Михайло трді розпо вів мені й Миколі, що це є грім і блискавка. Оповів (як я тепер бачу) цілком науково і до того цілком доступно для зрозумін ня 8-літній дитині. У нього був хист до популяризації науко вого пояснення складних явищ природи. Він, напр., навіть зов сім неписьменним людям умів розсказати цілком зрозуміло про різні поняття з фізичної географії. А як Микола й я підросли, то Михайло — тоді вже молодий професор універ ситету — з захопленням та над звичайно талановито викладав нам свої улюблені предмети: фізику, космографію і метере- ологію. Зрозуміло, що брат Михайло й Леся, такі обоє та лановиті, не тільки любили ніж но один одного, а й були най ближчими, найщирішими дру зями все життя, аж до перед часної смерти Михайла, що по мер 1903 р. У кожного з нас були поса джені власноручно дерева. Ле- сина срібляста тополя, Мико- лина ялина й моя рання, літня груша найкраще росли. Ми з того дуже пишалися, хоч то був чистий випадок, а не наша заслуга. Плеканням квітів найбільше захоплювалась Ольга. Завдяки їй у Колодяжному були прегар ні квітники. Троянди, білі лілеї, півонії, левкої та інші квіти пи шно розростались навколо бу динків. Під вікнами “Лесиного
Page load link
Go to Top