Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
НЕСПОДІВАНКА СЛИВОЧКА Матуся дуже любить свою доню, Марусю, і часто робить їй несподіван ку: покладе між іграшки нову ляльку або всуне вдосвіта під ковдру короб ку з солодкими бубликами. Маруся дивується, відки це взялося, а матуся ніби нічого не знає і тільки сміється. Але Маруся — догадлива дівчинка, і все кінчається на голосних поцілун ках. — Яка добра моя матуся! — думає нераз Маруся. — Мушу їй якнебудь віддячитись! Мушу і я зробити їй не сподіванку! Мама виходить до крамниці і каже: — Посидь сама, донечко! Ось тобі гарна книжечка з малюнками, розгля дай. Я незадовго вернусь! — Добре! — відповідає Маруся і ду має: „Ось і пора на несподіванку! По мию за матусю горнятка й тарілки. Вона, бідненька, і без того має багато роботи. Прийде, глип! — все чи стеньке !“ Приставила до зливу крісло і по чала мити. На щастя, посуду було не багато. Як мила, так мила, але впору справилась з роботою. Приходить мама, дивиться, — нема ні тарілок, ні горняток. Відчиняє ша фу — все стоїть на своєму місці. Гля нула на Марусю — дівчинка поважно, дуже поважно розглядає малюнки. Та ця велика повага тривала лише коро теньку хвилинку. Маруся не могла ви держати і вибухнула сміхом. Мама теж засміялась. — Ах, ти моя мала господинько! Давай поглянемо обидві, як ти поми- вала. І стала витягати з шафи тарілку за тарілкою, горнятко за горнятком. Роз глядала і приговорювала: — Отут не- домила... крупинку лишила... а тут... перемила... — Збила!? — скрикує Маруся, спо важнівши не на жарти. Справді, на тарілці подовгаста трі щина. В Марусиних очах блиснули сльози. — Боженьку! Я ж не хотіла!.. Я ду мала: несподіванка... Але матуся не гнівається. Вона при голублює до себе зажурену дівчинку і каже: — Я знаю, донечко! Ти хотіла мені помогти. Але, помивати посуд ти ще не вмієш. Всього наперед треба вчитись, коли на те настає пора... КАШТАН Під листком на гілочці високо Заховався Каштан-їжачок І морга згори брунатним оком До гурту розсміяних діток. На долині хлопчики й дівчата Завели безжурну юну гру, І не видержав брунатний Каштан І скотився з гілки до гурту. Ніна Мудрик — Прошу не гніватись! — шепче Маруся. — Я хотіла для вас щось доб ре зробити... — Як ти будеш добра, то це буде найліпше, що ти зробиш для мене! — відповідає мама. І мамина рука мяко погладила кучеряву голівку Марусі. Матусина долоня стерла з серця ввесь несподіваний смуток. Сонечко вийшло з-за хмаринки і розсипало сяйво по кімнаті. Матуся перемиває ще раз посуд, а Маруся стоїть поруч і обидві смі ються. Р о л я н и к „Сливочко, сливко, Кругла чорнобривко! Заховайся в листя, Щоб не знала Христя. Як тебе загляне, Сливочки не стане...” „— Не боюся Христі, Христі у намисті. Вигляну я з листя, Щоб узріла Христя. — Куку, Христю, куку, Простягни-но руку!” Роляник
Page load link
Go to Top