Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Погасла зірка Уже більше не відспівують по церквах Аргентини молебнів за одужання Еви Перон. Вона вже відійшла. Понура вість про смерть її промчала миттю про стори цієї розлогої країни — і густо заселені міста, і безкраї дикі пампаси. Тихе жалібне ,,Requiem" відповідає їй з ти сячних уст. „Memento тотіі“ лу нає відгомін цієї вісті для усіх молодих і старих з тією ж си лою. І справді, ще не так не давно ясніли по європейських часописах світлини Еви Перон, коли вона, колишня акторка- співачка, уже як дійсна “First Lady” своєї країни облітала весь світ, щоб здобути для неї відповідне становище, потріб ні для її розвитку звязки. На її шляху ■— Рим, Мадрид, Париж, Лондон. Ця завжди елегантна, гарна жінка мала у тім велику мету — вона служила націо нально - державним інтересам своєї країни ■— країни, що десь там ген далеко за тропиками зберегла у своїх нетрях старо давню тисячелітню культуру інків, країни, що разом із про водом Сан Мартіна виборола Зудаківське “авто-стейшен” швидко мчало вздовж німець кого “автобану” в Баварії. Во но було вщерть навантажене бочками сухого молока, бань ками спорошкованих яєць, ка- ре-пакетами з маслом, сиром і мясними консервами. З вікон авта видно було ззаду і з боків вузли з “лахами” Спереду щільно містилися три пасажи ри: шофер, референт акції “Ма ти й Дитина” і допомоговий референт ЗУАДКомітету. Ще рік тому цими елегантни ми машинами їздили солідні а- меіриканці, члени ДП-Ко місії і службовці ІРО. Тепер же цей „стейшен“ зсередини був схо жий на циганську наладовану буду, і їхав він у терен для роз дачі допомоги українцям. Услід за „стейшеном“ котив ся навздогін чорний закритий „додж“. З того, як він обережно повертав на закрутинах, видно, що віз теж неабияку вагу. По обидва боки дороги тя- глися лани картоплі, ячменю, вівса, зрідка пшениці й жита, Ева Перон прийняла делега цію українського жіноцтва у червні 1951. Праворуч Еви Перон — містоголова СФУ Ж О п. Ніна Онацька, а ліво руч — почесна членка Союзу Українок Аргентини п. Емілія Стернюк. Ой, ці пшениці й жита! Високі й густі, немов на Україні! На обніжках, червоних від маково го цвіту, ласкаво усміхались во лошки, що, в такт вітру, качали своїми синіми голівками. Лас каво світило сонце, в небі дзвінко співали жайворонки. * Поминувши кілька німець ких сіл і містечок, в'їжджаємо на широке подвіря великого збірного табору, де мешкають також і українці. Таборяни за доволено усміхаються. „А, ду же раді, приїхав провідати наш рідний американський Вуйко. Єдиний, що ще турбується на шою долею тут у Німеччині!“ Збираються до залі роздачі. Бачу, що це: хворі, старші лю ди, жінки з дітьми. Допомога невелика, але як їй раді! Бо це ж розвяже харчеву пробле му бодай на один тиждень. Жа дібними очима споглядають ді ти на масло, що лежить ще на вазі, але через хвилину буде в маминому кошику, а потім до ма, о, насолода! Хліб із маслом! собі свободу •— вільний подих жителів своїх безкраїх, степо вих просторів. У ці дні їхні сер ця наповнені печаллю, бо втра тили вони свою улюблену Еві- ту, — як вони звично звали пре- зидентову — борця за їхню кращу долю. Ева любила свій край, вона діяла для його ко- ристи і досягала успіхів. її ім позантна, репрезентативна по става, її чарівний усміх і своє рідний концепт ломали перепо ни — вона знаходила відгомін на свої домагання в світі. Пиш ні прийняття, дипломатичні де бати і врешті поклін перед"йа'п- ським престолом у Ватикані проходить немов на екрані. А там поворот домів і праця. Ева вникає в усі ділянки життя своєї країни. Вона стала виз начним реформатором соціяль- ного життя свого народу. Вона була творцем знаної тепер ор ганізації „Соціяльна^Опіка" та несла через неї поміч потребу ючим, бідним, хворим, головно, матерям і дітям. Ось маленький епізод із її життя: одного зимо вого дня, коли вітер із снігом стримував віддих, Ева Перон Тим часом беру свою течку і йду шукати сиріт і занедбаних дітей у таборі. Діти, діти! Як шкода, що багато з них мусить терпіти злидні й недоїдання. Боляче спостерігати, що для них немає золотого дитинства, найкращого часу в житті люди ни! Мізерія, напівголодне існу вання! А що ж жде їх у майбут ньому? І хочеться полегшити долю отих, що серед нас най менші. * Ось сидить під бараком ше стилітня дівчинка-калічка з по крученими руками й ногами. Питаюся, як звати ■— Люба, а де живе — ось тут. Заходжу до цієї родини. Дізнаюся, від мо лодої мами, що Люба від на- родження має ,,контрактуру“ рук і ніг. Була в клініці в Мюн хені — 9 місяців, в Гайдельбер- ґу в ортопедичній клініці — 1 рік, Вінцбурґ — 1 рік, ніщо не помогло. Бідні тато й мама ста раються полегшити горе своїй малій донечці, боліють її бо лями, та не в силі щось змінити. Вертаюсь до Люби на подві ря, ВДЦВЛЯфСЬ ДИЛЬНІНіе і чи- ЗАЛИШЕНІ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
