Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Марта Зибачинська Стиль життя чи виховання? Крім вишколу голосу я придба ла в Консерваторії до свого репертуару велику кількість а- рій та пісень. Мій професор співу дуже хотів -бачити мене на сцені в ролі „Мадам іБатер- флай“, б'о, як казав, я відпові даю цій арії і голосово і своїм типом. Тут із вдячністю згадую сво го професора співу Кадержаб- ка, який особливо сердечно від носився до мене. Вже на першо му році моїх студій у Консерва торії, коли він довідався, ідо зі стипендії є дуже тяжко запла тити річно 600 К. шкільної так си, без ніякого порозуміння зі мною, звернувся до суспільної чеської діячки, жінки тодішньо го міністра закордонних справ Бенеша (цізнішого чеського президента) з проханням допо могти мені. І одного дня на лек цію приніс мені від неї 300 ко рон на заплачення піврічної та кси. Мені була приємна така у- вага професора, але я просила його більше ніколи цього не робити, бо мені соромно брати допомогу. Хоч як було тяжко, але шкільну таксу за пять років науки в Консерваторії я запла тила зі своєї та чоловіка сти пендії. Кожен студент консервато рії виступав у шкільному ро ці 1—2 рази, а на закінчення студій мав прилюдний, так зв. абсольвентський виступ. Зви чайно такі концерти * відбува лись у добрих залях, де бувало дуже багато публіки. На цьому останньому виступі в Консерва торії я співала лірично-кольо- ратурну арію Моцарта „ВеИа mia fiaimna addio Чеська кри тика була дуже прихильна. Коли я з китицями квітів вер талась додому, мала враження, неначе щось близьке мої-й ду ші втратила. Мені було жаль, що я вже більше не буду вчи тись в Консерваторії, де я пе режила стільки гарних мистець ких хвилин. Я завжди мала більше вдоволення з процесу музичної праці, як із виступів. Не раз, вибігши з консервато рії, я в думці продовжувала те, що перед хвилиною % співала. Роздумуючи над інтерпрета цією пісні чи арії, я йшла вули цями Праги, не знаючи куди, поки не опамятувалась в яко мусь зовсім незнайомому місці. Може це і смішно, але коли за якийсь час після закінчення Пятдесят літ тому високо оцінювано “добре виховання” як найкраще свідоцтво молодої людини, що свіжо входила в життя свого оточення. Сього дні ніби панує новий клич: ду май що хочеш і роби, що хо чеш, обережно тільки на кон флікт із законом. Плекається новий культ модерної живої людини “в динаміці, в плиннос ті, в переплесках за межі само го себе” (Шерех). Цей новий аспект зветься стилем життя. Стиль у житті й майстерне життя високого сти лю — це дві сторінки тієї са мої монети, якою важиться вар тість людини і якою оцінюєть ся всякий прояв людського життя. Стиль не втотожнюєть- ся з “добрим вихованням”. Ви ховання набувається заправою того, “що годиться, а що ні” під надійним проводом когось компетентного. Стиль ■— це щось більше, як вишукані фор ми. Стиль ■— це зміст життя, що проявляється в таких чи ін ших формах. Стиль набувається важкою і суворою школою самого життя де часто учень є власним учи телем і нерідко в конфліктах різьбиться істота людини, як брила каміння під долотом різь баря. І коли „добре виховання" стало модерній людині “ба нально нудним”, так це у вели кій мірі тому, що динаміка су часного життя вимагає іншого підходу. Ним саме й є стиль життя. Можна бути наче гірський по тік “в динаміці, в плинності, в переплесках за межі самого се бе”, зовсім “у єдності зі зовні шнім світом”, — та все одно носити в собі певний шліф і Консерваторії я проходила бі ля цього будинку, в мене серце билося від зворушення. Закінчивши Консерваторію, я мусіла думати про заробіток, бо вже не мала права на стипен дію. Про те, щоб заробляти на життя виступами, не можна бу ло й думати, бо чехи мали до сить своїх мистецьких сил, які не мали можливости удержа тися. Тому довелося мені йти вміти надавати той шліф1 своє му оточенню. * * * Добрий тон є духово біль шою вибагливістю. Радо з ус міхом приймати зовнішність, або з деяким зусиллям опану вати наплив власного почуття — це прояви його. Одне й дру ге є запорукою успіху. Звичай но, слід знати коли й проти ко го в нас фронт, кого і що недо бачити, біля кого або чого пройти мимо, коли і з ким ро бити компроміс та кому пода ти руку. Найбільший промах доброго тсну трапляється то ді, коли люди плутають ці ре чі або ще гірше, коли зовсім не усвідомлюють собі, що така різнородність існує. Ми знаємо, що кожна люди на є постійно наладована влас- ною симфонією “тонів”. І зві сно найбільшою помилкою бу ло б думати тільки про себе. Мовляв тільки в мене є ці “то ни” чи “голоси”, кругом мене пуща. Кожна людина, щоб яка це тільки душечка була, носить у собі свою сферу. Хіба не про- гріх і не недискретність ■— не пошанувати змісту її? Вміти передати не замітно, поміж рядками, вміти недобачити, або не дочути несуттєвих ре чей! Все це разом дає оту тон ку тканину дискретносте, що нею оповито людські взаємини. Чи модерна жива людина в погоні перегнати час, у темпі і динаміці, чи ще які там не бу ли б питомості нашого часу, відкидає дискретність і добрий тон? Навпаки! Вчора і нині, все і всюди ці дві питомості вклю чаються у стиль життя. Тоді ко ли стиль надає рами людині — вони мережать невидні мостики до окруження. за другою професією «— вчите люванням. На жаль, учитель ська праця не може йти впарі зі сольоспівом, бо говорення впродовж декількох годин, шкодить голосові. Тому під час моєї педагогічної праці, яка бу ла доволі різноманітна (від ди тячого садку в Подєбрадах до гімназії на Карпатській Укра їні), я не виступала на концер тах. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top