Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
домику" Ольга сіяла запашні квіти, як резеду й нікоціяну. Ще для Лесі вона садила кон валії, бо Леся найбільше люби ла ці квіти. Серед квітників бу ло декілька гарненьких альта нок, з бузку, ясмину й дикого винограду й мамина улюблена, вся завита капріфолієм. Садів було три (старий, мо лодий і наймолодший) з дуже різнородним добором овоче вих дерев. Батьки наші, як са дили, то дбали, щоб були і ду же ранні й пізніші й зовсім піз ні роди. Отож на Івана Купала, бувало, як почнуть достигати шпанки-вишні та за ними ранні грушки, то так до осени щось нове достигає й достигає, і хоч овочів споживали багато, а проте яблук зимових до нових ставало. Ягоди в нашій околиці дуже родили. По лісах найбільше су ниці й чорниці, а в садибі у нас — чого тільки не було — ма лини, агрус, порічки, смороди на, полуниці, барбарис (якийсь особливий селекційний ґатунок без кісточок), кизіль — і то все таке буйне, сочисте та рясно, рясно. Варення з цих всіляких ягід наварювалось не тільки для себе, а й у дарунок роди чам та приятелям до Києва. Цю господарську роботу виконува ли в нас у досить поетичний спосіб. Здебільшого варили ва рення на-дворі під каштаном, поставивши миску просто на дві цеглини. Ягоди перебирали в гурті — Леся, Ольга та інші, хто на той час був у нас. Часа ми хтось один читає на голос, а інші слухають і дрилюють ви шні, агрус тощо. Діти прино сили з стельмашні паливо — тріски й стружки — а за це нам давали шум із варення й ми ним тут таки й ласували. У цілому садиба Косачів за тих часів виглядала дуже за тишно, мов те кубелечно дбай ливо звите. Кожному хто пот рапляв теплої пори року у цю садибу, відразу видно було, що її спорядили і в ній мешкають люди з розвиненим почуттям естетики й з замилуванням до природи. II. Довший час вся родина жила в Колодяжному увесь рік. Діти Косачівські вчилися вдома. Ма ма не хотіла рано віддавати ді тей до російських гімназій (української школи тоді, як ві домо, в царській Росії не було) з їхньою російською мовою та казенщиною. Отже Михайло вступив вже тільки до 5 кляси, Леся через хворобу зовсім у гімназії не була, Ольга вступи ла до 7-мої, Оксана й я — до 4-тої. Лише Микола почав на уку в гімназії з 1-ої кляси та й то тому, що батьки сподівали ся, що ця гімназія (Київська 't- та) буде краща, ніж інші, бо в ній за директора був українець Стороженко й інспектор Пан- телеєв був друг проф. Антоно вича, себто досить ліберальні, як на ті часи, люди. Пізніше ви явилось, що і в цій гімназії си стема була така, як і всюди. На початку 90-тих pp. тільки Михайло (студент Київського університету) на зиму виїздив до Києва, а в Колодяжне при їздив на Різдвяні, Великодні і літні вакації. Всі інші члени ро дини стало мешкали в Колодя жному, бо це був її осідок. Правда, батько часто їздив у службові відрядження, а то в родинних чи в громадських справах до Києва та в інші мі ста. Мамі приходилося відлу чатись із дому, коли возила Ле сю на курацію до Одеси, Кри му, Києва, Басарабії, Друскенік та закордон (до Відня). Також Ольга їздила з Лесею, або від відувала родичів та друзів у Києві та інших місцевостях. їз дили всією родиною до бабуні нашої у Гадячі. Та живучи в селі, родина Косачів підтримувала тісний звязок з українськими гро мадськими діячами в Києві, Одесі, Полтаві, а також у Галичині. Наші батьки і стар ші діти відвідували культурні осередки України, беручи участь у громадському україн ському житті. А так само в Ко лодяжному відвідували їх час тенько численні приятелі-одно- думці із різних місцевостей України. Цей контакт з куль турним середовищем підтриму вано ще й жваве листування. Крім самої родини в Колодя жному мешкали місяцями вчи телі, що вчи'ли дітей різних предметів. Із цих учителів па- мятаю Аркадія Верзилова, що пізніше був відомим громад ським діячем і міським голо вою у Чернігові. До францу женки і німця возили Ольгу й Оксану на лекції мов до Ковля. Жодних бон і гувернанток батьки ніколи не брали ні до кого з дітей, вважаючи за шкід ливий такий повсякденний вплив цих чужинок, що зде більшого були мало освічені й малоінтелігентні люди. Михай ла, Лесю й Ольгу на початку мама сама вчила французької та німецької мови, які добре знала. Пізніше вони брали лек ції в учителів-чужинців. В цей час, що я згадую, Леся сама вже добре знала обидві ці мо ви, отже Оксану, Миколу, а піз ніше й мене, вона найперше вчила. З найближчих родичів до нас частенько приїздили дядько і тітка зі своїми синами — рід ний брат і сестра нашого тата. Дядько Григорій, лагідної ве селої вдачі, був завзятий мис ливець і цікаво оповідав різні пригоди. Також розказував про своє і нашого тата дитин ство і молодість, що ми особ ливо охоче слухали. Він умів набивати опудала з убитих тва рин, згодом у нього на мешкан ні був цілий музей з таких опу дал. Там були такі екземпляри, що становлять навіть рідкощі нашої фавни, і так майстерно зроблені, що справляли цілко вито враження живих звірів і птахів. Тітка Олександра Шиманов- ська (родом Косач) або тьо тя Саша, як її в родині зва ли, тоді вже була немолода і хоч була в житті нещаслива (її чоловік був на засланні, де їм тяжко жилося, а потім вона скоро овдовіла), але й до ста рости була жвава, бадьора і за вжди держала з молоддю і дітьми. (Продовження буде) МОЛОДА СПІВАЧКА ПРИБУЛА ДО КАНАДИ Нещодавно переселилась до Канади молода співачка Стефа Федчук, про блискучі успіхи якої у Франції ми не раз згадували. Незабаром матиме на ше громадянство в Канаді нагоду при вітати її на естраді. ЯПОНКИ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ОБМЕЖЕНЬ У квітні ц. р. святкували японські жінки звільнення від давніх законів, що обмежували їх волю. Японська жінка дістала активне й пасивне право голосування. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
