Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
домику" Ольга сіяла запашні квіти, як резеду й нікоціяну. Ще для Лесі вона садила кон валії, бо Леся найбільше люби ла ці квіти. Серед квітників бу ло декілька гарненьких альта нок, з бузку, ясмину й дикого винограду й мамина улюблена, вся завита капріфолієм. Садів було три (старий, мо лодий і наймолодший) з дуже різнородним добором овоче вих дерев. Батьки наші, як са дили, то дбали, щоб були і ду же ранні й пізніші й зовсім піз ні роди. Отож на Івана Купала, бувало, як почнуть достигати шпанки-вишні та за ними ранні грушки, то так до осени щось нове достигає й достигає, і хоч овочів споживали багато, а проте яблук зимових до нових ставало. Ягоди в нашій околиці дуже родили. По лісах найбільше су ниці й чорниці, а в садибі у нас — чого тільки не було — ма лини, агрус, порічки, смороди на, полуниці, барбарис (якийсь особливий селекційний ґатунок без кісточок), кизіль — і то все таке буйне, сочисте та рясно, рясно. Варення з цих всіляких ягід наварювалось не тільки для себе, а й у дарунок роди чам та приятелям до Києва. Цю господарську роботу виконува ли в нас у досить поетичний спосіб. Здебільшого варили ва рення на-дворі під каштаном, поставивши миску просто на дві цеглини. Ягоди перебирали в гурті — Леся, Ольга та інші, хто на той час був у нас. Часа ми хтось один читає на голос, а інші слухають і дрилюють ви шні, агрус тощо. Діти прино сили з стельмашні паливо — тріски й стружки — а за це нам давали шум із варення й ми ним тут таки й ласували. У цілому садиба Косачів за тих часів виглядала дуже за тишно, мов те кубелечно дбай ливо звите. Кожному хто пот рапляв теплої пори року у цю садибу, відразу видно було, що її спорядили і в ній мешкають люди з розвиненим почуттям естетики й з замилуванням до природи. II. Довший час вся родина жила в Колодяжному увесь рік. Діти Косачівські вчилися вдома. Ма ма не хотіла рано віддавати ді тей до російських гімназій (української школи тоді, як ві домо, в царській Росії не було) з їхньою російською мовою та казенщиною. Отже Михайло вступив вже тільки до 5 кляси, Леся через хворобу зовсім у гімназії не була, Ольга вступи ла до 7-мої, Оксана й я — до 4-тої. Лише Микола почав на уку в гімназії з 1-ої кляси та й то тому, що батьки сподівали ся, що ця гімназія (Київська 't- та) буде краща, ніж інші, бо в ній за директора був українець Стороженко й інспектор Пан- телеєв був друг проф. Антоно вича, себто досить ліберальні, як на ті часи, люди. Пізніше ви явилось, що і в цій гімназії си стема була така, як і всюди. На початку 90-тих pp. тільки Михайло (студент Київського університету) на зиму виїздив до Києва, а в Колодяжне при їздив на Різдвяні, Великодні і літні вакації. Всі інші члени ро дини стало мешкали в Колодя жному, бо це був її осідок. Правда, батько часто їздив у службові відрядження, а то в родинних чи в громадських справах до Києва та в інші мі ста. Мамі приходилося відлу чатись із дому, коли возила Ле сю на курацію до Одеси, Кри му, Києва, Басарабії, Друскенік та закордон (до Відня). Також Ольга їздила з Лесею, або від відувала родичів та друзів у Києві та інших місцевостях. їз дили всією родиною до бабуні нашої у Гадячі. Та живучи в селі, родина Косачів підтримувала тісний звязок з українськими гро мадськими діячами в Києві, Одесі, Полтаві, а також у Галичині. Наші батьки і стар ші діти відвідували культурні осередки України, беручи участь у громадському україн ському житті. А так само в Ко лодяжному відвідували їх час тенько численні приятелі-одно- думці із різних місцевостей України. Цей контакт з куль турним середовищем підтриму вано ще й жваве листування. Крім самої родини в Колодя жному мешкали місяцями вчи телі, що вчи'ли дітей різних предметів. Із цих учителів па- мятаю Аркадія Верзилова, що пізніше був відомим громад ським діячем і міським голо вою у Чернігові. До францу женки і німця возили Ольгу й Оксану на лекції мов до Ковля. Жодних бон і гувернанток батьки ніколи не брали ні до кого з дітей, вважаючи за шкід ливий такий повсякденний вплив цих чужинок, що зде більшого були мало освічені й малоінтелігентні люди. Михай ла, Лесю й Ольгу на початку мама сама вчила французької та німецької мови, які добре знала. Пізніше вони брали лек ції в учителів-чужинців. В цей час, що я згадую, Леся сама вже добре знала обидві ці мо ви, отже Оксану, Миколу, а піз ніше й мене, вона найперше вчила. З найближчих родичів до нас частенько приїздили дядько і тітка зі своїми синами — рід ний брат і сестра нашого тата. Дядько Григорій, лагідної ве селої вдачі, був завзятий мис ливець і цікаво оповідав різні пригоди. Також розказував про своє і нашого тата дитин ство і молодість, що ми особ ливо охоче слухали. Він умів набивати опудала з убитих тва рин, згодом у нього на мешкан ні був цілий музей з таких опу дал. Там були такі екземпляри, що становлять навіть рідкощі нашої фавни, і так майстерно зроблені, що справляли цілко вито враження живих звірів і птахів. Тітка Олександра Шиманов- ська (родом Косач) або тьо тя Саша, як її в родині зва ли, тоді вже була немолода і хоч була в житті нещаслива (її чоловік був на засланні, де їм тяжко жилося, а потім вона скоро овдовіла), але й до ста рости була жвава, бадьора і за вжди держала з молоддю і дітьми. (Продовження буде) МОЛОДА СПІВАЧКА ПРИБУЛА ДО КАНАДИ Нещодавно переселилась до Канади молода співачка Стефа Федчук, про блискучі успіхи якої у Франції ми не раз згадували. Незабаром матиме на ше громадянство в Канаді нагоду при вітати її на естраді. ЯПОНКИ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ОБМЕЖЕНЬ У квітні ц. р. святкували японські жінки звільнення від давніх законів, що обмежували їх волю. Японська жінка дістала активне й пасивне право голосування. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
