Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
НЕСПОДІВАНКА СЛИВОЧКА Матуся дуже любить свою доню, Марусю, і часто робить їй несподіван ку: покладе між іграшки нову ляльку або всуне вдосвіта під ковдру короб ку з солодкими бубликами. Маруся дивується, відки це взялося, а матуся ніби нічого не знає і тільки сміється. Але Маруся — догадлива дівчинка, і все кінчається на голосних поцілун ках. — Яка добра моя матуся! — думає нераз Маруся. — Мушу їй якнебудь віддячитись! Мушу і я зробити їй не сподіванку! Мама виходить до крамниці і каже: — Посидь сама, донечко! Ось тобі гарна книжечка з малюнками, розгля дай. Я незадовго вернусь! — Добре! — відповідає Маруся і ду має: „Ось і пора на несподіванку! По мию за матусю горнятка й тарілки. Вона, бідненька, і без того має багато роботи. Прийде, глип! — все чи стеньке !“ Приставила до зливу крісло і по чала мити. На щастя, посуду було не багато. Як мила, так мила, але впору справилась з роботою. Приходить мама, дивиться, — нема ні тарілок, ні горняток. Відчиняє ша фу — все стоїть на своєму місці. Гля нула на Марусю — дівчинка поважно, дуже поважно розглядає малюнки. Та ця велика повага тривала лише коро теньку хвилинку. Маруся не могла ви держати і вибухнула сміхом. Мама теж засміялась. — Ах, ти моя мала господинько! Давай поглянемо обидві, як ти поми- вала. І стала витягати з шафи тарілку за тарілкою, горнятко за горнятком. Роз глядала і приговорювала: — Отут не- домила... крупинку лишила... а тут... перемила... — Збила!? — скрикує Маруся, спо важнівши не на жарти. Справді, на тарілці подовгаста трі щина. В Марусиних очах блиснули сльози. — Боженьку! Я ж не хотіла!.. Я ду мала: несподіванка... Але матуся не гнівається. Вона при голублює до себе зажурену дівчинку і каже: — Я знаю, донечко! Ти хотіла мені помогти. Але, помивати посуд ти ще не вмієш. Всього наперед треба вчитись, коли на те настає пора... КАШТАН Під листком на гілочці високо Заховався Каштан-їжачок І морга згори брунатним оком До гурту розсміяних діток. На долині хлопчики й дівчата Завели безжурну юну гру, І не видержав брунатний Каштан І скотився з гілки до гурту. Ніна Мудрик — Прошу не гніватись! — шепче Маруся. — Я хотіла для вас щось доб ре зробити... — Як ти будеш добра, то це буде найліпше, що ти зробиш для мене! — відповідає мама. І мамина рука мяко погладила кучеряву голівку Марусі. Матусина долоня стерла з серця ввесь несподіваний смуток. Сонечко вийшло з-за хмаринки і розсипало сяйво по кімнаті. Матуся перемиває ще раз посуд, а Маруся стоїть поруч і обидві смі ються. Р о л я н и к „Сливочко, сливко, Кругла чорнобривко! Заховайся в листя, Щоб не знала Христя. Як тебе загляне, Сливочки не стане...” „— Не боюся Христі, Христі у намисті. Вигляну я з листя, Щоб узріла Христя. — Куку, Христю, куку, Простягни-но руку!” Роляник
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
