Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
ВІСТКИ З ЖІНОЧИХ ОСЕРЕДКІВ 15-ЛІТТЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНОК КАНАДИ В минулому році проминуло 20 літ з ча су коли у Виннипегу заложилася перша клітина Організації Українок Канади іме ні 0. Басараб. Постала вона заходами дів чат, що приїхали до Канади після першої світової війни. Згодом цих товариств ста ло більше, а в 1934 вони обедналися в од ну централю. Пятнадцять літ праці відмітила органі зація скромним ювілеєм у Виннипегу. В журналі “Жіночий Світ” зустрічаємо по біжний перегляд діяльності. Поглиблення національної свідомості та допомога Рід ному Краєві це були головні рушії органі зації. І в тих двох напрямках розвивалася праця. Сходини членок, свята, товариські зустрічі з одного боку, а збірки й посилки з другого. В часах збройної боротьби Кар патської України ішли туди величезні су ми, а по другій світовій війні сотні хар чових посилок у табори на скитальщині. впровадження скитальців стало теж одним із завдань організації. Організація виявила себе цупкою вже в початках. У часах великого безробіття в Канаді членки ОУК зорганізували кух ню й годували велике число земляків, від криваючи гріш від свого скромного заро бітку. Допомагали собі тоді в підшуку ванні праці та приміщення. Це й витво рило між членками ОУК щиру міцну дру жбу, що допомогла в розбудові. Як діє організація тепер? Загальних цифер членства й клітин не маємо під ру кою. Та не в тому річ. Коли переглядати звіти з праці відділів, що появляються в “Жіночому Світі”, відмічуемо продовжен ня первісних напрямних. Велику увагу присвячують товариським зустрічам та святам. І так у січні відбулися Свят-вечо- рі (Виннипег, Гемилтон, Валдор, Ошава, Торонто, От. Бонифас), у лютім свято ге роїнь (Едмонтон, Вал д’Ор, Лимингтон, 0- шава, Саскатун, Ст. Бонифас, Пойнт Пілі, Форт Вилліям), а подекуди й свято Лесі Українки (Торонто, Содбури, Гемилтон, Вал д’Ор), у травні свято матері (Вал д’Ор, Торонто), а навіть свято батька (Вал Д’Ор). Такі свята складаються з хорових ви ступів, доповідей, деклямацій і сольових точок. Вони вимагають великого вкладу праці в поодиноких клітинах та роблять своє враження. Одначе найцікавішою ча стиною праці є організаційні сходини членок. Як подає звідомлення із Ст. Бони фас, Ман., членки ОУК сходяться—де не має Народного Дому — в кожної членки по черзі. Тут обговорюють з початку ор ганізаційні справи, а потім господиня частує всіх перекускою з чаєм. Під час того іде жвава гутірка на довільні теми. По гостині ще хтось дає доповідь на ак туальну тему або — коли немає доповід- ниці — читають голосно щось актуаль ного з преси. Під час того членки виши вають або плетуть о*вою роботу. Оцей тип сходин у нас у краю майже непрактикований, дає тут дуже гарні вис ліди. Переплітання ділової частини товари ською гутіркою оживляє громаду і витво рює дружню, теплу атмосферу. Кожна з членок бере певну участь — часто як ди- скутантка чи то як господиня сходин. Гурт жінок зживається згодом. Доказом того є звичай вшановувати й родинні по дії членок, як народин дітей чи срібне ве сілля. Тоді ввесь відділ влаштовує неспо дівану гостину чи складає побажання в формі подарунку. Відділ у Ст. Бонифас видно особливу увагу присвячує плеканню народного ми стецтва, бо “вечорі вишивання 9 відбува ються доволі часто. Дбають також про великодню традицію, організуючи писан ня писанок. Форт Вілліям, Онт., подає у своєму звіті два такі вечорі, а відділ у Содбури, Онт., помістив світлину з такої вправи членок. Оте намагання — зберег ти наше народне мистецтво — треба ду же ціпити. Воно привчає жіноцтво шану вати своє та вивчати його засади. Допомогова сторінка діяльности не є занедбана — майже іфжна зустріч закін чується збіркою. Гроші йдуть на прес- фонд “Жіночого Світу”, на будинок “Но вого Шляху”, на Визвольний Фонд. Бага то праці вкладають членки у влаштування вечер та товариських зустрічей для своїх братніх організація — УСТ і МУН. Взаємини з чужими організаціями виступають також у звітах. Рухливий від діл у Ст. Бонифас запросив дружину ма йора міста, що постаралася за научний фільм на сходини. Відділ у Форт Вілліям приготував українську вечерю на замов лення англійської організації “Кинсмен Клаб”. Оце жмуток світла на роботу низових клітин. Плян центр, управи за мин. рік о- біймав переселення вдів і сиріт, допомогу самітнім жінкам за океаном, урухомлення В попередньому числі ми подали вістку про Загальні Збори Організації Укр. Жі нок в Англії. У міжчасі наспів звіт із ділового року 1949-50, що зясовуе пере біг діяльности. Звіт цей наводить багато міркувань. Він доволі обширний і щирий. Без патріотич них фраз та нарікань зясовуе свій дорі- бок та труднощі, що їх пришилося побо рювати впродовж року. Та спинимось перш усього на осягах. Засяг праці ОУЖ поділено на три центри — Лондон із околицею, Ноттінгем і Брад- форд. Найбільш рухливий перший осере док. Його діяльність була всесторонна — відчитова, імпрезова, опіка над хорими й навчаняня дітей. Доповіді організувала культ.-освітня референтка 0. Токажевсь- ка, сьогодні вже покійна. З товариських зустрічей вибиваються традиційні — Ан дріївський вечір, свято св. Миколая і Свят-Вечір, та шість чайних вечорів і чо тири забави окрім того свідчать про ожи влене товариське життя Лондону. Опіка над хворими здійснювалась відвідуванням їх та сумою виданою на ту ціль (около 16Ф). Одначе найбільшим ослгом цього жіно чого осередку е зорганізування суботньої школи. Видно, що дбайливість за душу у- країнської дитини велика й реальна, ко ли школою охоплено всю українську діт вору Лондону. Школою керує п. 0. Молча- нівська. Особливістю лондонського центру є кра вецька майстерня, що її зорганізувала уп рава ОУЖ у серпні 1949. Із звіту майстер ні видно, що вона мала спеціяльне завдан ня, виконуючи в головному прапори й емблеми для молодечих організацій. На жаль не подано зовсім фінансового звіту робітні, що міг би зясувати нам господар ність такого проекту. Сьогодні майстерня вже не діє. Керівницею майстерні була п.. Шайдевич. Другий осередок у Брадфорді працює також у різних напрямках. Культ, о світна діяльність виявилася в ряді доповідей на різні теми. Зпоміж зус'грічей влаштовано тільки традиційний Свят-Вечір. Одначе ве лику увагу присвятив відділ плеканню нар. мистецтва. Жінки Брадфорду відвідують клясу української вишивки що про неї згадуємо на іншому місці. Внаслідок цього живого зацікавлення влаштовано в Брадфорді дві виставки, одну кляси ви шивання, а другу загальну в лютому ц.р. Душею цих підприємств є п. І. Вітошин- ська. Третій осередок жіночого життя в Ан глії (Ноттінгем) не подав докладного зві ту. Та з усного переліку видно, що й та мошній центр є чинний у влаштуванні свят, доповідей та опіці над хворими. В ди скусії над звітами виявили себе і інші, менші осередки, що проведи гарну робо ту. В Лестері жінки опікуються обома цер квами, у Ковентрі відвідували хворих та несли їм допомогу, в Рочделі зорганізува ли дитячий садок. Усюди проявляється самостійного журналу й видання альма наху з нагоди 15-літгя. При кінці 1949 управа вступила в члени Світової Феде рації Українських Жіночих Організацій. Плян праці цент, управи на майбутнє має ще ширший засяг. Поза згаданими вже завданнями — натиск покладено те пер на збереження молодого покоління. Передусім творитимуть відділи молодого жіноцтва, щоби приєднати молодих, тут ро джених жінок. Дальше подбають, щоб при кожному відділі ОУК був зорганізований дитячий садок, коли не щоденний, то бо дай у певні дні в тижні у формі “дитячих клюбів”. Де незмірно важне рішення й до його висліду слід уважно приглядатися. Оттак представляється 15-ліття великої жіночої організації в Канаді. У сумі до- рібок гарний: здисципліноване членство, рухливий провід, гарно поставлений жур нал і велика допомогова робота. Та най кращу запоруку дає оте шукання нового, оте намагання пробити шлях, що відчува ється в плгші й потягненнях ОУК. потреба включитися в громадське життя і жіноцтво докладає своїх зусиль. В дис кусії падали натяки ще і про осередки життя в Ш отландії, що з ними управа с*гоїть у листовному контакті. Ось світлі сторінки звіту. Вони настро юють радісно. У твердих умовинах робіт ничого життя, розсипані в просторі, укра їнські жінки знаходять силу й охоту до громадської праці. Працюючи над собою, вносять у життя товариську культуру, зна ходять щире чуття для хворих і обездоле- них і врешті стають піонірками у навчан ні дітей. Такі жінки й матері свідомі, чому вони пішли у мандрівку й який на низ наложено обовязок. Та водночас із звіту виринають і при крі рефлексії. Перша голова ОУЖ п. Дуб- ляницева уступила вже в жовтні 1949. Мі- стоголова п. Губаржевська уступила у грудні 1949, мотивуючи свій відхід тим, що вона втратила надію зберегти органі зацію нашого жіноцтва незалежною від групової, партійної боротьби. Після усту- плення цих двох провідниць працю прова дила управа в зменьшеному складі. Ясно, що по таких потрясеннях праця не могла вже йти скоординовано в усіх осередках. Бракувало порозуміння й охоти, що їх дає щира, дружня атмосфера.. Уступаюча управа висловила свій жаль зприводу того, що заіснувало. І звернення до нової управи пройняте турботою за майбутнє товариства. “Жіноцтво повинно уникати тих усіх непорозумінь, які свідо мо чи несвідомо запроваджуються в на шому еміграційному суспільстві і є кори сними лише ворогам нашим. Не сварки .і розбиття, а концентрація всіх наших сил на боротьбу з ворогом і ворожими впливами повинно стояти перед кожним членом українського суспільства, бдність у любові — є основа нашого відродження. Жінки в цьому відношенні повинні пока зати приклад чоловікам Ще один доказ на те, як некорисно від бивається міжпартійна гризня на жіно чій організації. Засяг жіночої праці обій має чуттєву сферу нашого життя — опіка над дітворою, допомога хворим, товариське життя. Жінка вносить у суворі рямці гро мадського життя — дрібку серця й тепло ти. На її терені діяння вмовкають партій ні суперечки й колотнечі. А там, де вони вдираються силоміць, заломлюється ко рисна, плянова робота. СТОЛІТТЯ КАЛИФОРНІЇ У вересні Калифорнія свят кує століття прийняття її до спілки Злучених Держав Аме рики. Америка здобула Калифор- нію у війні з Мексиком в 1846 році, в 1848 знайдено золото у новім краю над Тихим Океа ном, а вже в 1850 прийнято Кат лифорнію як один із стейтів Злучених Держав. НОВІ ВИДАННЯ Г. Кубанська: Тернистими шляхами. 1948. Накладом автора. Ст. 224. Недав ній конкурс Осередку Української Науки й Культури у Вінніпегу зібрав силу спо минів із недавно пережитого Та ще ні- одна з тих праць не вийшла друком. Аж ось нікому невідома авторка спромогла ся видати свої спомини книжечкою. Тим- більшвоно цікаво що вона походить із да лекої Кубані. Кубань овіяна романтикою козацького побуту, здавалось не могла прийняти лег ко совітської дійсности. І справді, хвилею важкого терору прокотилася по ній ко лективізація та “єжовщина”. Тисячі жертв, а між ними батько і чоловік ав торки переплатили це життям. Сама вона пройшла крізь пекло совітської тюрми та ще й не сама, а з дитиною-немовлям. Чи може світ зрозуміти й оцінити хресний шлях української матері? Книжечка оповідає про те простими, безпретенсійними словами. Авторка не прикрашує свого опису психологічними ре- ч флексіями. Це шматок дійсно пережито- того життя, важкий та суворий. Такі спомини стають документами.. Те пер вони дають картину нашої дійсности, а колись послужать історикам та письмен никам підкладом до творчости. Л. Б. Іванна Петрів — „За душу дитини”, Намюр, Бельгія, на кладом Українського Видавни цтва в Бельгії, 40 сторін, 1950. — Збірка статтей на виховні теми. Авторка, відомий досвід чений 'педагог, Яіка протяігом великої частини свойого життя виховала тисячі українських ді тей у Рідному Краю і на чужи ні. Київ, журнал літератури й мистецтва Літературно-мисте- цького^ Товариства у Филадел- фії, виходить що два місяці. Видає й редагує Б. Романенчук при активній співпраці П. Ан- друсева, С. Гординського, Б. Кравцева, П. Мегика, Я. Славу тича. Адреса: Kyiw, 146 Brown St., Philadel phia 23, Pa. '„Ми і Світ — український місячний магазин. Зачав появ лятися- в Міттенвальді, в Ні меччині. Головний редактор Микола Колянківсьїкий. „Око Світу” — ілюстрований журнал. Числа з 3*1 липня, I960, Монтреал Квебек, Канада. Журнал появляється 2 рази в місяць. Одно число коштує 25 ц. річна передплата $4.00. Перше число на 24 сторонах великого формату, вміщає ду же багато ілюстрацій. 'Головний редактор Ростис лав Шульгин, фотографічний редактор І. Вахнянин. Swit Publishing Co., Ltd., 3045 Barclay Ave., Montreal, Que., Canada- Roman Ishchuk, 324 George St., Philadelphia 23, Pa. Журнал презентується гар но і модерно. На верхній сто роні малюнок Софійського Со бору в Києві, а на дальших сторінках багато (разом по над 100) світлин з теперішньо го й минулого, з українського та всесвітнього побуту. Передова стаття „На службі Україні”, а далі „За 50 років 20-ого століття”, “Київ, сто лиця України”, „Перші кроки на новій землі”, „Я покидаю рай”, Святий рік у Римі”, Ва силь Стефаник на сцені” Журнал заявляє що його програма сго'яти за всеукраїн ське обєднання, і буде дзерка- ло!м життя українського наро ду і всього світу. РІКПРАЦГВ АНГЛІЇ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top