Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
С Ф У ж Після певного організацій ного розквіту, наше жіноцтво на еміграції тепер переходить страдницький стан нового пе реселення і улаштування на но вих, чужих і часом дивних сво їм сутроєм землях. Австралія, Аргентина, Бра зилія, Венецуела — ось ті кра їни, куди поза Европою та Північною Америкою *— СДА і Канадою зі страхом і непе вністю рушать родини україн ські, а значить — і українські жінки. Роки 1945-1949, хоч які тяж кі часом вони були матеріяль- но, але були добрі тим, що ко жний почував себе ніби серед своєї маленької, еміграційної, але все таки української спіль ноти, жив „на Україні” коли не територіяльно, то душею і всіма своїми інтересами. Тепер той час скінчився і багато з тих, що нарікали на нього, те пер оглядаються назад, як на велике щастя, якого не вміли оцінити, якого не вміли нале жно використати. Правда, українське жіноц тво не може нарікати, що воно промарнувало цей час, бо ви робило в собі звичку до орга- нізова-ности, стремЛіння бути в громаді, жити громадськими інтересами. Цим, очевидно, пояснюється те, що саме від еміграції чує мо стільки признання для СФ УЖО і бачимо стільки охоти і снаги до реальної і енергій ної співпраці. Як тільки більша чи менша г р о м а д к а трохи р о з г ляніетьс я на місці і так сяк влаштує своіє життя, — зараз же робляться почици до організації і зараз же про це повідомляється У- праву СФУЖО разом з прось бами о поміч рефератами, ста тутом, матеріялами до свят, книжками і пресою. Для СФУЖО це означає, що починається новий етап в її ді яльності. Життя переганяє па щі організаційні темпи і ви магає, щоби СФУЖО робило те, чого потрібує і вимагає від неї українське жіноцтво, •незалежно від того, чи дана організація уже оформилася в самостійну і центральну ор ганізацію, чи ні, Навіть, коли ми ще не можемо за статуто- .вими приписами, ми приняли tv чи іншу жіночу громаду в члени СФУЖО, ми- не можемо і не маємо морального права відмовитися від так нагальної допомоги. О р ган із а,ці ї Амери ки і Канади тепер мусять усві домити, що хоч потреба в не гайному рятуваннЦ фізичного життя, трохи зменшилася, за те виростає нова і не менш пе куча потреба помогти нашому жіноцтву зберегтися в тому в е л и к о м у, н е ч у в а н ом у серед інших націй розсіянні, яке по стигло тепер наш народ. Всі організації, що задекля- рували свою участь в Конгресі і покликали до життя СФУЖО тепер повинні зрозум/іти, що настав час не тільки декляра- цій і не тільки організаційно го звязку, — настав час мо зольної щоденної роботи для того, щоби задовольнити ду ховий голод нашого жівцтва і дати йому ту наснагу, яка б зберегла його і його дітей— наших дітей — від денаціона- л із а ц і ї, зб а йду жніінн я , вїді р -• ваности від українського сере довища. Умовини життя і пра ці є 1 різні в різних країнах пе ренаселення. Жіноцтво пере живає дуже тяжко нові умови побуту, політичні сварки, во рожнечу поміж; Церквами, від сутність духовного і, громад ського життя і т. д. Численні листи, ЯКІ Я' одер-« жую з різних сторін, можна поділити на дві категорії: ли сти з Німеччини сповнені стра хом перед фізичною загибіл- лю, листи з нових країн роз- селевдя брен^ть прихованим розпачем: чи витримаємо ми? Чи не пропадуть марно наші страждання, поневіряння, втра ти близьких нам людей? Чи ми в такому розсіянні зможе мо виконати наш обовязок перед нещасним скривленим Рідним Краєм, який ми поки нули ДЛЯ ТОГО, щоб^ служити йому? Цей страх і цей розпач є зрозумілі і виправдані. Але в ті хвилини, коли страх і роз пач починають тривожити чу тливе жіноче серце, треба щ о би до нього заговорив чийсь спокійний, врівноважений го лос, ‘ показуючи дальший Ш Л|Я X, р о зя сн ю ю ч и н е по р о зу- міння і вливаючи нові сили і нову віру. Цей голос є голос СФУЖО. Тільки з центральної органі зації, куди сходяться усі ни тки, де можна -порівнати об ставини зі спокійної перспек тиви і можна обєктивно роз радити і розсудити. Тому, не зважаючи н-а те, що організ аційна роб ота п о винна продовжуватися СФУЖО' му-: сить почати негайно цю до- радчу, консультативну і куль турно-освітню роботу. Всі ор ганізації, що входять до СФУ ЖОі були представлені на Кон гресі, повинні переслати свої культ-освітні матеріяіли до Централі, щоб з мінімальною затратою часу і гроша розмно жити їх і розіслати до тих, що кричать від духової розпуки. В усіх країнах, а передовсім в Америці і Канаді, повинні збиратися гроші на переведен ня цієї роботи. Союз Українок Америки пе ревів постанову, що кожна члеьїка СУА сплачує 15 цен тів на СФУЖО в рік. Якщо би і інші організації перевели таку постанову, то зібраними коштами можна бу ло би розгонути ту ділянку праці. Але робити це треба не гайно, не відкладаючи, не роз водячи спічів і дискусій.. Бо час не жде. Ми не сміємо до пустити до того, що нові об ставини і побут засмокчуть на ших жінок і дітей, і що вину- Пані Дарія Яндова, з Едмон тону, Алберта, в Канаді, бувша' голова Союзу Українок Кана ди, тепер член Екзекутиви СУК, вернулася з обїздки в Европі,. і дня ЗО серпня відвіала Цен- тралю Союзу Українок Амери ки щоб поінформувати про тамошні відносини. Піані Яндова їздила до Евро-* пи, як представниця канадій- ського Допомогового Коміте ту і КУК, де працює як рефе рентка праці.,.її чоловік,^ адво кат Дмитро Янда, товарйшив їй в подорожі. В Централі СУА привітали гостю голова п. Лотоцька, п. Людмила Івченко, містоголо- ва СФУЖО, і п. Стефанія Пуш кар, директорка кооперативи Базар. Пані Яндова розказала про свою обїздку в Европі. Вона обїхала майже всі о- середки .української! еміггаїшї в Европі. Почавши від осеред ків українського робітництва в •Скотландії 'через Англій, Го- ландію і Бельгію до англійсь кої зони Німеччини. В Голандії мало украанццв, трохи дівчат працюють -по фабриках. ‘В Бельгії 550 душ увязнгно забажання вернутись до Німеч-; чинн. Найгірше в Лієжі. Була в редакції Вістей”, в Дол. Ко мітеті, в Студ Домі. В Біллерфелд у бритійській зоніі 'Німеччини,. відвідала о- фіс Укр. Доп. Комітету. В Біллерфелд 1,200 україн ців. Табір дуже бідний/ живуть тісно і голодно. Були в англій ській гол. кватирі в Лемґо. Далі в Ганновері, в таборі і- мені Лисенка і в Січі. Там н,ай кр аще по ставл ена техн ічна школа з 38 різними відділами. Провідник того табору англі єць і голяндець ду е високо оціню ва. л и укр аїнці в. Говори- ли, що там надзвичайно бага то талановитих людей. Курс 7 .місяців, по 300 студентів. Сту денти приїхали з різних табо рів. Є кравецька майстерня, якою завідує Грінченко. В Мінхені відвідали табори, Обєднання Українських Жінок, Пласт, православну духовну академію. Студенти дуже прибиті, жи вуть бідно, зле харчуються і потребують помочі. У Берхтесгаден добре зор ганізований таібір. Сиріт вже мало, вони виїздять до Амери ки, справа вже майже розвяза- на. До Канади хотіли забрати православних дітей, але їх уже забірає Кат. Комітет і ті що хотять адоптувати, повинні взяти їх уже в Америці. Діти потребують сімейної опіки і виховання, а не сиро- ватими в цьому будемо ми! Закінчуючи старий етап ор ганізаційної роботи, негайно берімося одночасно і до ново го! Л. Івченко тинця, каже пані' Янда. Вона теж відвідала Укр. Наїи Раду ЦПУЕ в Авгсбурзк Централь ні установи в тяжкому матері- Я'льноіму положенні. В Міттен- валді є гарно поставлений 6- тижневий притулок для під харчу вання недоживлених ді тей. Все життя дуже зорганізо ване. Харчові приділи дуже зменшені. В Регенсбургу ЗО- середженнїя інтелігенції, яка не має змоги виїхати. Табір мали розіслати по різних та борах і всі культурні установи загинуть. Там є величезні культурні скарби, бібл'іотека, наїуковії скарби, які загинуть у випадку війни. НЮ діє і помагатиме до 30 червня 1950. Лишилося ще 40,- 000 українців, з яких до Аме рики може приїхати 15,000. Новий Улм — «бачила паню Ізидору Борисову, сестру Ле сі Українки якіїй СФУЖО ви слало ашуранс до Америки. Були в Мінхені 14 днів,, а звід ти поїхали до Гановеру та ін ших місць в англійській зоні. В Женеві були 2 дні й перего ворювали з ІРО. Головна, справа іце — доду-І скати вдів з дітьми до Канади’ й Америки. ІРО годиться від пустити їх, так треба щ об у- країнці Америки й Канади ви-] писали їх. Тепер ИЮ переводить но вий скрінщґ. Викликають лю дину і кажуть їй записатись одразу до Австралії або Вине- зуелі. Хто каже, що може ді стати ашуранс з Америки, то му дають реченець до 1 жов тня 1949. Після того йг§го по везуть, куди захотять. ІРО ви пустило брошуру, де закликає рятувати „найкращих і най- талановитіших жіінок і чрло-: віків”, які гинуть по таборах” м.аючи на увазі професорів, у- чених, артистів і т. д. У Франції є 20,000 старих е- мігрантів і понад 60,000 нових емігрантів. В Домі ЗУДАК живе багато тих що ще не влаштувались у Франції. Працюють по містах і на сільському господарстві. Жит тя дороге, але живуть краще ніж в Бельгії. В Лондоні купили українці Дім Інвалідів. Гроші зібрано оподаткуванням. В Англії працюють 60% на фармах, 15% у майнах, 15% у фабриках, Чоловіки мешкають в госте лях, *а жінки й діти окремо і бачаться раз у місяць, або й рідше. Жіноча організація —СУАн- глії — понад-партійна, само стійна організація Союз Укра їнок Англії творитиме свої від діли по різних містах. ПЕРЕКЛАДИ ШЕВЧЕНКА Олена Колодій, молода поет- ка, видала у Бразилії збірку португальською мовою, де вмістила багато перекладів поезій Шевченка. Subscribe to Our Life Світова Федерація Українських Жіночих Організацій СФУ 2 К 0 на новому етані Пані Яндова вернулася з Европи
Page load link
Go to Top