Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
Помер М. 0. Гайворонський Вісті з Австралії (З листа письменниці І. Винницької до О. Кисілевської) Дня 11 вересня пом ер у Фо- рест :Г.илс, Н. Й., -Михайло О- рест Гайворонський, визнач ний український композитор, бувший старшина Українських С іч ови х Ст р і л ь ці в. Н а роди в с я Михайло Гайворонський в 1892 році в Залііщиках (Гали чина). Вже як 12-літній -хлоп чина диригував церковним хо ром, а як учень учительської семінарії був провідником хо ру й орхестри. (В 19І1 р. хор виконав уперше його компо зицію “Ой вилетів орел” Піс ля покінчення сеімінарії вчився •музики у 'Вищім Музичнім Ін ституті імені Лисенка. Б 19-14 році вийшли друком чотири композиції Покійного у видавництві “Лірі” Підчас першої світової війни як Ук- р аїнс ьки й С іч о ви й Стріл ець зорганізував Стрілецький Хор і -став компонувати стрілецькі пісні (“Пройшли гори”, “Хло пці, алярм”, “Нема в світі”, “Слава, слава” й інші). Як Сі човий Стрілець організував Гайворонський військові орхес три >УСС і пізніше в Українсь кій Армії, де дістав почесний титул головного капелмайстра. В 1923 році Гайворонський переселився до Злучених Дер жав і. зараз узявся організува ти молодечі орхестри (у Вун сакет, Р. Айл., та ,Ню йорку). Українське громадянство Ню йорку влаштувало у грудні 1932 свято в честь Гайворон- ського. У святі взяв участь славний наш диригент С)лек- сандер Кошиць, що захоплю вався передівсім композицією Гайворонського “Живи Украї но”. бувші Українські Січові Стрільці виступили на тім свя ті в одностроях. Скрипкову, суіту Б-дур відіграв відомій скрипак і композитор Роман Придаткевич. Друге свято в честь Гайво- ронсьйого відбулося» в Ню йорку в 1934 при участі сімох злучених хорів з Ню йорку, Нюарку, Джерзи Ситі, Йон- кере, Перт Амбой, Елізабет і Бейон. Після закінчення музи чних -студій з відзначенням у Коломийському університеті в Вю Йорку Гайворонський у- ложив багато композицій, м. і. більший твір “Залізна Ос трога”, “Синя Чічка”, “Дов- буш ” Приготовив і видав по дільські, волинські, гуцульсь кі, лемківські, карпато-україн- ські, бачванські та білоруські, народні (пісні. Хоч уже тяжко хворий, Покійний не переста вав працювати до останніх ро ків; Величаві фестивалі укра їнської молоді Метрополиталь- ної округи Ню йорку та Ню Джерзи це діло музичної об робітки Покійного. На остан ньому фестивалі виклали “Пі сню Мазепи” оригінальну ком позицію' Гайворонського. Це була одна з його останніх КОМПОЗИЦІЙ, Гайворонський цікавився- ду же всіми црояваїми нашого життя, по обох (боках океану і був гарячим оборонцем і при хильникам українських ски- тальців, ©с.е своє життя пра цював для України і для .неї лише жив. Залишив дружину дра Неонілю іПелехович-Гай воронську. Прхорон відбувся І4 -верес ня з церкви св. Юра в Ню Йорку. Ковра 17. 8. 49. Дорога трівала так доїв-, го, що здавалася нескінчено'Ю. (В; Італії були ми в таборі біля 'Неаполю три тижні. Звідтам кора'блем знову їхали три тиж ні і висіли в Мелберні. З Мел- берну перевезли нас до Боне- ■гілі, де є великий переходовий табір і де ми відпочивали піс ля1 важкої дороги морем. По двох тижнях 'перевезли нас жі нок до Ковра, знову до табору, а чоловіки наші будуть хутко покликані до праці й розки нуті по цілій Австралії. Не ско* ро посходяться раз-ом пороз- лучувані сімї. Тут я з дочкою вже з два тижні і кожного дня думала про почту до вас та ін ших, але признаюся, не було навіть на марки. З часом роз добули -перші ш'ілйнґи, поку пили н а йн ео б х і дн іщ і д р і бон и»ц і та можемо зачинати листуван ня. Так багато нового і такі різні враження з дороги й но вої країни, що не знаю з чого починати. Перш усь.Ьіго хоті лося б мені довідатися, як Ви жили протягом цього чаїсу, як почуваєтесь, як Ваша лп;раця постуїпає? ... Мої враження з Австра лії? Ніякі. Почуття пустки, хо лоду. Чи це може безмежні простори, що в них не зустрі чає око людських постатей а- ні о-сель? Чи може цей страш ний холод ночей, що пронизує, морозить тіло наскрізь, а в день кудись дівається під па лом соняшного проміння? може небо, що тут ніччю так сильно наближається до зем лі, що здається сягнеш рукою зір чиїслешших і яркіїших за наші. Але між ними немає Ве ликого Воза, ані північної зо рі, а полудневий хрест усе зда ється якимось чужим і незна- Як ми вже писали, в Арген тині, де вже були Жіночі Сек ції при Просвіті і Відродженні (їхні централі належать до ОФ УЖО), постала минулого ро ку самостійна жіноча організа ція Союз Українок Аргентини. Цікаво було, як уложились від носини між тими всіми органі заціями, чи не іпривело це др конфлікту. На запит у цій справі, дістала голова СфУЖО від пані Ніни 'Рвацької, голо ви СУА, вістку з якої виходить що так як усюди, українське жінргтвр вміє у громадських оправах згідно працювати, так і тут' не; прийшло др ворогу вань чи непорозумінь, а навпа ки іпричиніо^ться др взаємно го зрозуміння і співпраці. Па ні Онацька, яка не є нрвиком; у праці серед жіноцтва, бо пе ребуваючи довгі літа в Італії, і там' вміла зорганізувати не численне українське жіноцтво й повести з ним корисну пра цю. Вона дише: Організація СУА складаєть ся переважно з нової а по час ті і старої іміграції в Аргенти ні. Що тданя відбуваються то вариські сходини з реферата ми на різні культурні теми, з інтересними дискусіями та ви міною думок. Віддалі тут ве- ним. І так нам треба звикати не лише до людей, до мови, звичаїв і клімату, однак треба звикати до всього,, до віл ої ■ країни і до всіх проявівїі жит тя. Але людина це дуже дивне сотворіння, бодай про себе це можу сказати. Вона звикає до всього. І щойно вдихнувши в себе дещо З ЦЬОГО НОВОГО 0- точення, я можу писати листи. Досі все в мені було німе. Тут у Коврі зігнали до табо ру понад 2,000 жінок, здебіль шого з дітьми. Корщистуючись таким скупченням (між ними більшість українок) і керую чись пекучими потребами дня, я зачала тут суспільну працю. Праці тут багато, а досі нічо го не було зроблено. Зібрали ми жінок на ініціятивні сходи ни, тепер приготовШ'Яіємо за гальне зібрання. Думаю, ство риться СУЖ. Правда, люди по стійно звідсі відпливають, але я хочу створити рямці для пра ці що її використовуватиме людський матеріял що буде на пливати. Одночасно заклада- €мо Пласт, звязки з- австралій ським Скавтингом У Коврі вже навязані, влаштовуємо в табо рі виставку пластових та на родних мистецьких виробів, у надії, що зацікавивши австра лійську публику, зможемо взя ти участь у великій загальній виставі, що її у вересні влаш товує мійго Ковра (наш табір віддалений від міста 4 км.). Діяльність товариства думаю розділити на чотири секції, про що ближче в черговому листі. Гадало скористати в майбут ньому з Ваших цінних порад та досвіду. ’ Праці багато, але вона' може виповнити те по чуття пустки яке огорнуло ме не на чужиіні ' Здоровлю га ряче І. В. П. ликі, але жіноцтво щ об не зни щити- себе культурно, відчуває п отребу куїль'туїрн о-сусп і л ьн о - го життя й теплого слова і то му радо сходиться хоч усі є перетяокені працею в хаті ч ц на. фабриці. Перешкодою в роз виненні ширшої роботи € брак власної, домівки, Це утруднює працю. Останніми часами на сходи нах СУА бувають також член ки Ж ірозої Секції Відряджен ня, часом, і Просвіти. До спів праці В добрій ЗГОДІ. 3. УСІМ >Іуі- ноцтвом СУА прикладає вели ку вагу й докладає др цього - всіх старань; Пані голова повідомляє, що під, т,у пору (лист з дати 31 серпня,), відбувався в Буенос Айрес зїзд „Іртерамерікан Ас- еем'блі ді Муджерс” Паням Он^цькій, Мор:рІз і Ві- тушинській- вдалось бути на ньому й хNo;>не мали,змоги за брати слова, всеж мали наго ду поробити цінні знайомства і дати про нас інформації. З часоіписів дрвіду^моса що останніми часами в .Аргентині ДОХОДИТЬ ДО І^Р'Р^І^ІНН Я у- країнцт, дрсі(- сильно 'поділе них. на групи. Напевно не без впливу на це було наше жіноц тво, яке не шд сьогодні ц. ар- гентинській^ пресі закликало до З НОВОГО ЗАКРУТУ (Продовження зі Сторони 5-ої) труднюємо психічно увійти В: нові умовини. Я знаю — Ти скажеш, ш]о й так не вростеш ніколи в цей грунт. Даремні ці мої зусилля Тебе „замериканізувати” Не розумій мене зле. Я не хочу перемалювати Тебе на ін ший лад, а тільки озброїти. Бо до тутешнього життя наша давня „заправа” не вистачає. Правда,^були ми і в трудніших ситуаціях нераз. Памятаєш, як ми на Словаччині ночували тиждень над річкою, під голим небом? Або як ми дві жінки* вивантажили цілий вагон, клун ків у Штрасгофі? Або як ми цілу зиму добували паливо в: лісі? Гого, тих наших „піодви- гів” і не счислити. Та бачиш, тут життя вимагає іншого зу силля, Воно не таке важке, як нераз бувало на скитальщині.. Але постійне. День у день вис нажлива. одноманітна робота.. Приписових вісім годин праці, дальших 2-3 год. іде на доро гу, ще 3-4 год. на; хатню пра цю і ось у Тебе й хвилинки вільної не має на газету чи. книжку. А це ж «єдиний місток, що може лучити нас з іншим світом. І у висліді що бачиш? Одні опускають руки їй нарікають на все кругом. Нііщо їх не ці кавить, тільки ,.,щоб скрріш по вернутись додому”. А яке воно 0уде, оте „вдома”, про те- не думаїрть. А другі — теж сто гнуть, але якби то найскоріш добитись власного „гавз-у” та роскішних. „ рум і в ” Працюють,. ганяють, добиваються. І теж їх ніщоЛнще не цікавить. І у ви сліді — велика, розпорошена,- байдужа маса. Уважай Марійко. Хоч пер ший початок трудний, але йо го треба перебристи із заціп леними зубами. Знаєш, що тут' дуже помагає? Жмініка доб рих друзів, або й лише одна- дві дружні одиниці, що з ними добре піоігуторити й посмія тись. Трапляється ж вільний день! Хочеться поділитися вра женнями, згадати давн<є й не давнє ! Пізніш, коли вже втягнешся в роботу й не тяжітиме вона на Тобі, захочеться вже поваж нішої розваги. Залюбки підеш тоді на сходини, або послуха- ■єш відчиту, сягнеш по газету (тільки щоб не було в ній обо в'язкової лайки) чи журнал. А потім, подумаєш, що й Ти маг- лаб приложити своєї руки до якогось невеликого ’громадсь кого діла. Бачиш, така одна мала, дру жня, вказівка. Є їх- ще більше для Тебе, на перщий час. Це не на те, щоіб Ти перелицірвалас^г але щоб ,,острял^сь” у цій.кра їні, н-е ’Згуїбивди, себе. Коли, бажаєш-, продовжував тиму. Твоя Ліда толеранції і згоди. Ми справді мусимо бути ігорді що серед тої ворожнечі й незгоди "яка загально запанувала серед у- країнсьїк.ого громадянства на еміграції, жіноцтво одиноке не. дало збитися з правої дороги й ніде не. допустило у свої ор- ганізозані ряди, розколу й не згоди, G, К. Вісті з Аргентини (Жіноцтво при праці) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top