Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ Ж ИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2019 скрутні обставини. Однією чаркою, звісно не обійшлося, стіл виявився із магією підвищеної гостинності. І ск оро наша добродушна розмова перескочила на політичні теми. Троє братів сердито запалили по цигарці й почали спе - речатися, але діда від тої суперечки врятував кіт. Який саме відчув гостру потребу аби його почухали за вушками, тому рішуче вмостився коло діда та гляну в на мене вичікувально. Чухання котів і киць – справа серйозна, поспіху не терпить, а навпаки потребує концентрації й підвищеної уважності. Тож про що там спе - речалися троє братів , я не дуже дослухався. Аж раптом, щойно їхня суперечка сягла аж зан адто висо кої тональності, у молодшого брата – тобто в господаря – задзвонив телефон. Він глянув у нього й різко підняв руку « Тихо! Мама дзвонить !» Старші брати – оті солідні сивочолі дядьки, яким їхні власні діти не сьогодні - завтра подарують онуків, одразу , як по к оманді, змовкли. І прямо на очах перетворилися в сумирних школяриків. Вони в одну мить загасили цигарки та розвіяли дим, а старший брат рефлекторно сховав пляшку під стіл. Усе це тривало якусь долю секунди, ми з котом лише захоплено перезирнулися: « Оце так мама. Оце виховання !». Найбільш кмітливі читачі вже, без - перечно, здогадалися, що цей пост не про застілля, не про магічні властивості речей чи про шкідливість алкоголю. Цей пост про мам. І про те, як це зворушливо, коли шанобливе ставлення до св оїх мам діти зберігають у будь - якому віці. Після маминого дзвінка наше застілля якось невимушено увійшло в цивілізовані рамки. Приїхали куми, і суперечок більше не було, а було веселе й радісне спілкування людей, які знають одне одного десятки років. Недоп ита ж пляшка так і залишилася забута нами під столом і стала наочним свідченням, що перед мамами будь - яка магія безсила. P.S. Цей пост дідусь планував написати до дня Матері, але з технічних причин не зміг. Тому пишу сьогодні. Виправдовуюся лише тим, що ша нува ти мам і казати про них добрі слова слід не лише на свята . Свирид Опанасович (Дід Свирид) , м. Київ. ПРО РИБКУ Й ВУДКУ У мене вчора попросили десять гривень. Я — не дала. А було все так. Виходжу з магазину — підходить хлопець не р о з пізнаного віку і каже: — Дєвушка, дай десять гривень. — Не дам, — кажу. — Мені самій треба. — Дурна, — каже. І спльовує. — Сам дур ень , — кажу. І відвертаюся. Я така смілива тому, що білий день на дворі і купа людей навкруги. І десят ь гривень у ме не є, але я б і гривню не дала. Знаєте, чому? Бо розказував мені колись дідусь, як був собі Микола, який любив вудити рибу. І внадився до т ого Миколи ходити в гості на рибу Іван. Як Микола прийде зі ставка, Іван тут як тут: « Миколо, дай мені трохи риби, бо в тебе он пів від ра, а в мене вдо ма діти голодні ... » Микола ра з дав, другий, а за третім каже: «Н е пішов би ти, Іване, сам вудити ?» А той: «Т ак у мене вудки нема! » Микола йому: «То зроби! » А Іван: «Т а я не вмію! » Тут, певно, мала б бути приказка про невмілого, в якого руки не боля ть. Але Микола виявився г либоко в душі ... міністром соціальної політики. І зробив Іванові вудку! За кілька днів Іван знову прийшов до Миколи просити риби. — А що сам не навудиш? — спитав Микола. — Так вудки не маю... — Як так, я ж зробив тобі! — Так я її з ламав. Тут Микола трохи знервував , звісно, але зробив Іванові нову вудку. А Іван каже: — Не треба. Я й цю поламаю. Дай краще одраз у риби. Тобі ж дешевше вийде... Ну і про що ця історія? Аліна Акуленко , Київ.
Page load link
Go to Top