Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 11 більшовики посил юють кампанію те рору проти УАПЦ. Було репресовано цілі українські парафії, заарештовані єпископи, духівники, активні віряни, зруйновано багато церков. З нищено 32 єпископи і близько 10 тис. священиків УАПЦ. Результатом патологічної ненавис ті москов - ського р ежиму до української духовності було знищення впродовж 1917 – 1939 рр. 8 тис. па - м’яток церковної архітектури, що становило 65 % усіх храмів України. Серед зруйнованих – чимало шедеврів доби давньоукраїнської держави Русі. У 1938 - му р. В. Липківського розс тріляли. Його звер нення до парафіян: «Коли не станеш об’єд - нано в обороні своєї Вітчизни, то плакатимеш у московській неволі, як колись Ізраїль», над - звичайно актуальне й нині в умовах інфор - маційно - психологічної та військової аґресії Рос ії проти України. УАПЦ була потужною перешкодою зміц - нення нової російської імперії під назвою СРСР. Тому у 1930 - му р. вона була знищена кому - ністичним режимом. Шалена антирелігійна боротьба велася проти всіх церков і релігій, але тільки УАПЦ більшовики зн ищили, а російську , хоч і напівживу, залишили, бо вона стояла на імперських позиціях. Настала черга Української Греко - Като лиць - кої Церкви (УГКЦ). У середині березня 1945 - го р. Сталін санкціонував кампанію з ліквідації УГКЦ, в якій влада вбачала небезпечно го конкурента наса джуваної комуністи чної ідеології. 8 — 10 - го березня 1946 - го р. Львівський церковний собор, зібравши 216 делеґатів - священиків і 19 мирян, оформив ліквідацію унії 1596 - го р. і возз’єднання греко - католиків з РПЦ. Майже всі християнські (і не християнські) церк ви лояльно ставлят ься до Української держави і не є загрозою для її незалежності, твердо стоять на ґрунті української Державності, підтримують українські духовні цінності та відстоюють українські національні інтереси. Реальну загрозу стан овить УПЦ МП, точн іше – ієрархи цієї однієї з найчисельніших і най - аґресивніших церков, яка, по суті, є п’ятою колоною Москви у нашій державі. Від 2000 - го р. Російська церква в Україні захопила значні території та побудувала сотні церковних споруд. Патріар х Київський і всіє ї України - Руси Філ арет сказав: «Ніколи Українська Церква не повернеться до Московського Патріархату... Ми маємо свою державу. Так само як вони в своїй державі мають свою незалежну Церкву, так само і ми, українці, маємо право на свою Церкву... Ми і далі розбудо вуватимемо свою Це ркву і слу - житимемо українському народу. Мусимо усвідо - мити, що без Української держави не може бути незалежної Української Церкви. І навпаки, без незалежної єдиної Української Церкви не може бути незалежної суверенної і соборної України» . Вселенський Патріарх Варфоломій надав Українській Помісній Православній Церкві То - мос автокефалії. Саме це викликало неймо - вірний ґвалт, крик, лемент у середовищі про - московської п’ятої колони в Україні. Ієрархи російського православ’я застосовують, вико - ристовують усі важелі, у тому числі україно - ненависників на кшталт Бойків, Добкіних, Но - вінських, а також й фізичну силу (тітушки), щоби не дати відновити Єдину Помісну Українську Православну Церкву, у храмах якої звуковий образ українського слова має бути таким же бар - вистим, одухотвореним, прекрасним, як і зоровий образ храмів. У церковній, молитовній мові має звучати глибинне високе слово, яке несе в собі дух і енерґетику українських поколінь від часів Володимира Хрестителя, виводить нас на широкі ч асові площини вічности. Рідне молитовне українс ьке слово живе своїми потенційними можливостями, чекає, щоб ми заглибилися в нього і ним живилися. Згадаймо Шевченка: «А дай жити, серцем жити». Ідеться про працю серця, душі і розуму – трьох реалій, які, коли є, то ми живемо, а коли їх немає, то просто іс нуємо. Василь Лизанчук , д - р філологічних наук, заслужений професор ЛНУ ім. Івана Франка. ( Скорочено, за статтею «Антиукраїнський рейвах промосковських підлабузників». Джерело : http://journ.lnu.edu.ua/news/antyukrajinskyj - rejvah - promoskovskyh - pidlabuznykiv )
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
