Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 11 більшовики посил юють кампанію те рору проти УАПЦ. Було репресовано цілі українські парафії, заарештовані єпископи, духівники, активні віряни, зруйновано багато церков. З нищено 32 єпископи і близько 10 тис. священиків УАПЦ. Результатом патологічної ненавис ті москов - ського р ежиму до української духовності було знищення впродовж 1917 – 1939 рр. 8 тис. па - м’яток церковної архітектури, що становило 65 % усіх храмів України. Серед зруйнованих – чимало шедеврів доби давньоукраїнської держави Русі. У 1938 - му р. В. Липківського розс тріляли. Його звер нення до парафіян: «Коли не станеш об’єд - нано в обороні своєї Вітчизни, то плакатимеш у московській неволі, як колись Ізраїль», над - звичайно актуальне й нині в умовах інфор - маційно - психологічної та військової аґресії Рос ії проти України. УАПЦ була потужною перешкодою зміц - нення нової російської імперії під назвою СРСР. Тому у 1930 - му р. вона була знищена кому - ністичним режимом. Шалена антирелігійна боротьба велася проти всіх церков і релігій, але тільки УАПЦ більшовики зн ищили, а російську , хоч і напівживу, залишили, бо вона стояла на імперських позиціях. Настала черга Української Греко - Като лиць - кої Церкви (УГКЦ). У середині березня 1945 - го р. Сталін санкціонував кампанію з ліквідації УГКЦ, в якій влада вбачала небезпечно го конкурента наса джуваної комуністи чної ідеології. 8 — 10 - го березня 1946 - го р. Львівський церковний собор, зібравши 216 делеґатів - священиків і 19 мирян, оформив ліквідацію унії 1596 - го р. і возз’єднання греко - католиків з РПЦ. Майже всі християнські (і не християнські) церк ви лояльно ставлят ься до Української держави і не є загрозою для її незалежності, твердо стоять на ґрунті української Державності, підтримують українські духовні цінності та відстоюють українські національні інтереси. Реальну загрозу стан овить УПЦ МП, точн іше – ієрархи цієї однієї з найчисельніших і най - аґресивніших церков, яка, по суті, є п’ятою колоною Москви у нашій державі. Від 2000 - го р. Російська церква в Україні захопила значні території та побудувала сотні церковних споруд. Патріар х Київський і всіє ї України - Руси Філ арет сказав: «Ніколи Українська Церква не повернеться до Московського Патріархату... Ми маємо свою державу. Так само як вони в своїй державі мають свою незалежну Церкву, так само і ми, українці, маємо право на свою Церкву... Ми і далі розбудо вуватимемо свою Це ркву і слу - житимемо українському народу. Мусимо усвідо - мити, що без Української держави не може бути незалежної Української Церкви. І навпаки, без незалежної єдиної Української Церкви не може бути незалежної суверенної і соборної України» . Вселенський Патріарх Варфоломій надав Українській Помісній Православній Церкві То - мос автокефалії. Саме це викликало неймо - вірний ґвалт, крик, лемент у середовищі про - московської п’ятої колони в Україні. Ієрархи російського православ’я застосовують, вико - ристовують усі важелі, у тому числі україно - ненависників на кшталт Бойків, Добкіних, Но - вінських, а також й фізичну силу (тітушки), щоби не дати відновити Єдину Помісну Українську Православну Церкву, у храмах якої звуковий образ українського слова має бути таким же бар - вистим, одухотвореним, прекрасним, як і зоровий образ храмів. У церковній, молитовній мові має звучати глибинне високе слово, яке несе в собі дух і енерґетику українських поколінь від часів Володимира Хрестителя, виводить нас на широкі ч асові площини вічности. Рідне молитовне українс ьке слово живе своїми потенційними можливостями, чекає, щоб ми заглибилися в нього і ним живилися. Згадаймо Шевченка: «А дай жити, серцем жити». Ідеться про працю серця, душі і розуму – трьох реалій, які, коли є, то ми живемо, а коли їх немає, то просто іс нуємо. Василь Лизанчук , д - р філологічних наук, заслужений професор ЛНУ ім. Івана Франка. ( Скорочено, за статтею «Антиукраїнський рейвах промосковських підлабузників». Джерело : http://journ.lnu.edu.ua/news/antyukrajinskyj - rejvah - promoskovskyh - pidlabuznykiv )
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
