Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 Ніякий ти не брат мені! ( Казка для дорослих про Ось та Ась на новий лад ) Усім добровольцям, а також бійцям ЗСУ, що полягли за незалежність Ук раїни в результаті російської аґ ресії присвячується ... Жив на світі юний хлопець на ймення Честь . Хоробрим був, розумним і працьо - витим. Країну свою любив і оберігав. Та життя за неї готовий був віддати... Жив - жив не тужив, не скажеш, що пов - ністю щасливим був, бо працював тяжко . А ле вільним був, а хіба це не найбільше щастя? Та таким він був, допоки у його хату Зло не прийшло і до його волі й домівки свої нікчемні руки не простягло. Спочатку злякався хлопець, н е знав, що робити, аж раптом зрозумів, що час свій дім захищати . І за пит у є в незнайомця: – Ти хто, до біса, такий? Чого хочеш? Чому з автоматом? – Зрастє, брат мой, правалєвай, теперь я сдесь живу и ета моя земля Русская! – Ось воно що, ти знову на мої зем лі зазіхаєш? Брат , кажеш? З яких пір це ти мені брат? І чому ж ти до брата зі зброєю прийшов? Ніякий ти не брат мені! Я краще вмру, аніж назву тебе цим словом! І пролунав по стріл. І пролилась тоді кров юнака. Хоробрим був, неначе козак, країну свою любив, тож і життя за неї віддав. Відважно та жертовно. І кров таких, як він , тепер ллється роками. Ллється червоними ріками. Ллє ться і не висихає. А «брат» і далі те, що ніколи не належало йому, з автоматом відбирає. Коли Зло знову прийшло в Україну, то був 2014 - й . Ч ого ж йому знову треба? Але Зло вивісило свої стяги. Зло почало гатити із градів. Зло закричало «МОЄ!». І клялос я , що воно зовсім не зло і, борони Боже, не окупант. Зло переконувало, що вбивало ворогів, що брата свого ніколи б не вбило. Воно брехало нахабно й уміло. «Зла зі мною немає!» – к рич ало воно. Але хто ж тоді захоплює хатину за хатиною? Хто ж обстрілює місто за містом, намагаючись зміцн ити свої позиції на вже загарбаних українських територіях? «Расєян на Данбасє нєт?» , — кажеш . А хто ж тоді забирає життя вірних синів України, як не Зло ? З т ого часу , як увірвався, живе цей «брат» , що зветься Злом , у чужих домівках, у не своєму добрі купаєтьс я, і кров таких, як Честь жорстоко проливає без докорів сумління. І та війна, що п рийшла в українські до - мівки , то справжня війна, і ніяка в она не братська. І не потрібні на м ні Зло , н і таке «братерство». Боляче стало українцям , коли хлопець Честь загинув. І сказали вони: «Ніхто , крім нас!». І повстали Хоробрість , Мужність , Вірність , Відданість та тисячі інших таких, як Честь , на захист своєї рідної землі. Приєд - налися до леґіо ну Добровольців , які першими прийняли виклик і пішли у бій за незалежніс ть України. Чотири роки триває ця боротьба на зовсім не братній війні. І досі ніхто зброї не опустив, захищаючи рідні терени. І досі надійні плечі таких, як Честь , захищають наше мирне небо над головою. Споконвіку на українській землі були люди хоробрі. Л юди, які готові віддати життя за свободу і за свій народ. Ці люди били ворога шаблями та міцними руками. Нині такі самі герої з козацьким духом захищаються від во - рога на Східному фронті. Вони мужні та від - дані, вони йдуть на смерть за ради Україн и . І допок и є такі , як вони, нас ніколи не здолає жод е н воро г. Бо Україна – це колиска героїв. Бо Україна – це земля карооких, чорнобрових і вір них жінок . Бо Україна – це земля хоробрих , жертовних і стійких чоловіків . Сильних і незламних. Волелюбних і відданих. Які більше ніколи не пробачить таких «братів». Досить! ... Раптом звідкись пролунав голос того ю - на ка на ім’я Честь . Добровольця, який першим загинув на цій війні: « Росія, ніякий ти не брат мені! Зло, тікай із моєї домівки ! ». І сотні інших п ідхопили ці слова та пішли у переможний бій. Щоб Зло зазнало поразки. Щоб на українській землі запанували Добро та Мир! Післямова . Матеріал підготовано на осно - ві думи - казки про Ось та Ась, написаної Степа - ном Васильченком ще у далекому 1918 - му р. Ця казка глибинно пояснює сутність російсько - українських стосунків, що були колись, і які маємо нині . З того часу минуло ціле століття, а н асправді нічого не змінилось. Чи зміни все - таки є? Висновки робити нам усім... Анаст асія Сорока , м. Львів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
