Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 То ж берімо у свою пам’ять заповіт Шевченка: тільки наука позбавить нас духовного рабства, тільки вона виведе нас у світ новий, вільний і широкий. Коли над нашою землею зійшло сонце волі, видавництво «Веселка» перевидало цю безцінну книжку. З передмови Олеся Гончара: «Буквар південноруський» був улюбленою працею нашого національного генія, його прощальною лебединою піснею, яку він посилав з похмурих берегів Неви далекій своїй Україні, її дітям, її прекрасному юному цвіту, в ч иєму достойному майбутті поет вбачав і своє власне безсмертя». Думки про рідну землю перемагали у його свідомості передчуття смерті. У 47 років... Ось чому Тарас Шевченко, який бачив так мало щастя за життя, є і завжди буде символом України. Ось чому у цій с татті, назва якої « Огню іскра великого – тліє, не вгасає», відкрито Шевченкові книги з творами, що були заборонені, що були написані в неволі, що датовані останнім роком його життя — 1861 - м. «Читаймо Шевченка. Він наше минуле і майбутнє». Такими словами за кінчив свій виступ парох Української Греко - католицької церкви Болехова о. Степан Витвицький на одній шевченківській вечірці в музеї Наталії Кобринської. Лариса Дармохвал, Болехів. Наша обкладинка Слова на плякаті « Шевченківське свято » взято з «Заповіту» Тараса Шевченка: «Поховайте та ставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю Волю окропіте». Стиль, що поєднує елементи іконопису з характерними рисами народного мистецтва, дуже нагадує школу монументального живопису Михайла Бойчука, з якої вийшли двоє видатних графіків: Іван Падалка та Василь Седляр. На порозі весни Зима сердиться на весну, Як зла старість – на дівчат... Крутить сніжні перевесла, Підсилає потерчат... В танку холод, сніг і вітер Добивають чобітки... Морозенко псом побитим Все ще заповза в кутки... Та всміхається з - за хмари Терпеливиця - весна: — Скоро з літом буду в парі, Як не злись, а ти – одна... Уберу в квітчастий ситець Сад, узлісся, поле й гай... Там, де ст o гне шлях твій битий, В мене спіє коровай. Зима зиркає сердито, Підморожує струмки, Мерзлі сльози гордовито Сипле людям у шибки... Та весна вплітає в коси Найбарвистіші стрічки, Влива пісню стоголосу В Лукашеві сопілки... Іще трохи, і проснеться Сонна матінка - земля... Зійде паром, засміється Сонцю щирому рілля... Прожене весільних коней Білим садом буйний май... У природи все готове, Тільки, Боже, долі дай. Тетяна МакКой , шт. Теннесі .
Page load link
Go to Top