Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 То ж берімо у свою пам’ять заповіт Шевченка: тільки наука позбавить нас духовного рабства, тільки вона виведе нас у світ новий, вільний і широкий. Коли над нашою землею зійшло сонце волі, видавництво «Веселка» перевидало цю безцінну книжку. З передмови Олеся Гончара: «Буквар південноруський» був улюбленою працею нашого національного генія, його прощальною лебединою піснею, яку він посилав з похмурих берегів Неви далекій своїй Україні, її дітям, її прекрасному юному цвіту, в ч иєму достойному майбутті поет вбачав і своє власне безсмертя». Думки про рідну землю перемагали у його свідомості передчуття смерті. У 47 років... Ось чому Тарас Шевченко, який бачив так мало щастя за життя, є і завжди буде символом України. Ось чому у цій с татті, назва якої « Огню іскра великого – тліє, не вгасає», відкрито Шевченкові книги з творами, що були заборонені, що були написані в неволі, що датовані останнім роком його життя — 1861 - м. «Читаймо Шевченка. Він наше минуле і майбутнє». Такими словами за кінчив свій виступ парох Української Греко - католицької церкви Болехова о. Степан Витвицький на одній шевченківській вечірці в музеї Наталії Кобринської. Лариса Дармохвал, Болехів. Наша обкладинка Слова на плякаті « Шевченківське свято » взято з «Заповіту» Тараса Шевченка: «Поховайте та ставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю Волю окропіте». Стиль, що поєднує елементи іконопису з характерними рисами народного мистецтва, дуже нагадує школу монументального живопису Михайла Бойчука, з якої вийшли двоє видатних графіків: Іван Падалка та Василь Седляр. На порозі весни Зима сердиться на весну, Як зла старість – на дівчат... Крутить сніжні перевесла, Підсилає потерчат... В танку холод, сніг і вітер Добивають чобітки... Морозенко псом побитим Все ще заповза в кутки... Та всміхається з - за хмари Терпеливиця - весна: — Скоро з літом буду в парі, Як не злись, а ти – одна... Уберу в квітчастий ситець Сад, узлісся, поле й гай... Там, де ст o гне шлях твій битий, В мене спіє коровай. Зима зиркає сердито, Підморожує струмки, Мерзлі сльози гордовито Сипле людям у шибки... Та весна вплітає в коси Найбарвистіші стрічки, Влива пісню стоголосу В Лукашеві сопілки... Іще трохи, і проснеться Сонна матінка - земля... Зійде паром, засміється Сонцю щирому рілля... Прожене весільних коней Білим садом буйний май... У природи все готове, Тільки, Боже, долі дай. Тетяна МакКой , шт. Теннесі .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
