Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 17 всій землі слово правди і любови, і єго молитву ». Ясно горіли свічки в руках учасників вечірки, що спільно з присутніми у музеї молилися молитвою Тараса... Молитва закінчилася. І полинула пісня - біль, в якій оживали думи Тараса про долю України. Поетова пісня просить і кличе: « В Україну ідіть, діти, в нашу Україну ». Во на промовляє його «Розритою могилою», де москаль нищить історію України, а перевертні помагають москалеві господарювати « та з матері полатану сорочку знімати ». Так і залишилася в Україні « начетверо розкопана, розрита могила ». До нині «голодні ворони» помаг ають матір катувати, забуваючи, що вже повіяв вогонь з Холодного Яру, який підняв тисячі українців стояти за волю. ...Повернемось до далекого 1861 - го р. Січень. У Петербурзі виходить перший український науково - літературний щомісячний часопис «Основа». Шевчен ко вітав вихід «Основи» і сам подав до нього свої твори. Після смерті Шевченка його однодумці продовжували в кожному номері того журналу друкувати твори поета. Так, у 1861 - му р. за 12 місяців народилася книга - збірка віршів Т. Шевченка з номерів журналу «Ос нова». Вона вийшла у світ під заголовком: « Кобзар» з «Основи» 1861 р. за редакцією Василя Білозерськаго». Мине 100 років. І ніхто не привітає «Кобзаря» з «Основи». Хіба лише один шевченкознавець, кому належить дослідження книжечки «Новиє стіхотворєнія...». Ц е Ярослав Богдан Рудницький, син Антона, болехівчанина, учасника Листопадового Зриву, старшини УГА. «Кобзар» з «Основи» зберіг порядок віршів ориґіналу. Вражає уклад Шевченкових віршів. Так, перший твір «Не для людей і не для слави...» (написаний у 1848 - му р . у неволі) стверджує ідейні мотиви творчості поета і є прологом до його творчості. Другий твір — це послання, присвячене Шафарику. Поет пише про той час, коли в кайданах росли «слов’янські діти». Здавалося, що порятунку немає. Бо слов’янську сім’ю роз’єдн ала люта змія міжусобиць. « Полилися ріки крові ...». Але на тому ж самому згарищі, яке розпалили злі сусіди, тліла « іскра братства, дожидала рук твердих та смілих... І дождалась... І брат з братом обнялися... І потекли в одне море слов’янськії ріки ». До «Кобзаря» з «Основи» ввійшли ще такі твори: «Чернець», «Минають дні, минають ночі...», «І досі сниться...», «На городі коло броду...» «І широкую долину...», «Прочитавши Главу 35 - ту Ісаї», «Учітеся, брати мої...». Саме в першій частині вечірки були прочитані ці твори. Друга її частина була присвячена останній книзі Т. Шевченка, молитвою з якої і почалося літературне свято. Для нас сьогодні « Буквар южноруский » — історична пам’ятка, якою Шевченко в останні дні життя, виступаючи проти темряви неуцтва, проповідує національну освіту українського народу. Він бажав, щоб наш народ став освіченою нацією, щоб українець дістав естетичне виховання, яке потрібне людині, «як повітря, що освіжає», щоб діти отримали релігійне виховання («Свята, велика річ – релігія для людини»). « Буквар южноруск ий » — книжечка, укладена Т. Шевченком і видана його коштом у 1861 - му р. для початкового навчання грамоти дорослих українців рідною мовою в безплатних недільних школах. Аби добути гроші на цю добру справу, поет - художник у вересні 1860 - го р. на виставці в Пе тербурзькій Академії мистецтв представив п’ять офортів та автопортрет, мальований олійними фарбами. Серед них і офорт «Вірсанія» (з картини К. Брюллова), що був поданий художником «на званіє академіка». Ці твори були високо поціновані. Рада Академії ухвали ла: «во уваженіє іскусства і познаній в художествах... прізнать академіком... по гравірованію Тараса Шевченко...» А на урочистому річному засіданні Академії мистецтв «імена Шевченка та інших новообраних членів Академії проголошені під звуки сурм та литавр...» Бук вар названий южноруским. Поет, знаючи цензуру, не міг його назвати українським. Ця книжечка має 24 сторінки, без ілюстрацій. У ній лише три віньєтки: хрест, трикутник, сова — символи Христової любові, потрійності Божественного буття, науки. Розклад матері алу такий: дві сторінки займають велика та мала абетки й цифри, одну сторінку – рукописна абетка, на одній сторінці — таблиця множення. Решта сторінок – це тексти для читання за складами, для суцільного читання (поетові переспіви «Псалмів Давидових», молит ви, фольклорні тексти: «Дума про Марусю попівну Богуславку», «Дума про пирятинського поповича Олексія», народні приказки). Увесь матеріал «Букваря» відповідає ідеї морального виховання. Вдумаймося в рядки одного псалму, запропонованого Шевченком: « Де єсть добрі люди, Там і правда буде, А де кривда буде, Там добра не буде ». Є тут молитви «Отче наш», «Вірую в єдиного Бога», «Ісус Христос». Заглибившись в написане Шевченком у «Букварі», розуміємо, що ні в радянській школі, ні в радянському університеті ні коли ця книжка не відкривалася. Бо як міг бути Шевченко тоді атеїстом? Це було б заперечення ідеології, що несло мистецтво соціалістичного реалізму.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
