Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 така гульня пожежею: від запалених смоляних бочок вогонь перекинувся на скирти та на клуню. Горів маєток, горіло село, а п’яні гості реготали й кричали «Ура!». Це не випадково. Бо метою життя москаля Мордатого, господаря у чужому домі, у чужій країні, було знищення всього. Повість «Княгиня» починається зі спогаду Тараса, як він ще малим хлопчиною, ідучи до залізних стовпів, що підпирають небо, заб лудився, а чумаки повезли його в рідне село. І він побачив свою хату та гукнув весело: « — Он де, он де наша хата! — А коли вже ти бачиш свою хату, — сказав хазяїн возу, — то йди собі з Богом! Він зняв хлопця з воза, спустив його на землю і, звертаючись до товаришів, сказав: — Нехай іде собі з Богом .» Написано російською транскрипцією, а слова українські! А в них така щирість, така доброта! Ці живі слова «з уст народу, — пише Є. Сверстюк, — від якого малий білявий хлопчик увібрав до 14 років т у українську мову, що стала нам за зразок на віки». Отой спогад, єдиний світлий у повісті, як сонячний промінець перед бурею, завжди світився та зігрівав Тарасову душу. Бо там його рідна хата, його заповітна нездійсненна мрія: знайти стовпи, що підпирають небо... Бо то його Україна. ...Почалось з того, як Катрусю, не питаючи її згоди та не дивлячись на її сльози, сторгували: її мати, багата поміщиця, та драгун, що випадково зайшов, аби сіна для коня купити. Хоч його «пика, наче решето – гладка та червона», але ж князь! І буде дочка помі щиці княгинею...Після вінчання Мордатий господарює: псарня у покоях; тижнями, місяцями п’яна драгунія з повіями оргії справляє. Наїдуть у село драгуни з кіньми та собаками на біду всім людям, от і годуй їх! Тоді село і побачило, і відчуло, на що здатний моск аль. У підтексті самої назви повісті – гірка іронія. Для дівчини, яка вихована в українській традиції, князь - москаль — жорстокий чужинець, що приніс і їй, і селу, де вона зростала, тільки горе. Бо Мордатий — не звичайний росіянин, а захисник системи й іде ї підкорення. Нещасна Катруся ночує то в садку, то в селянській хаті. Тільки люди добрі пожаліють її. А село вже пухне з голоду. Такі реальні картини голоду переносять нас до 1932 — 1933 - х рр., коли від голоду вмирали українські села. «Дуже далеко зазирнув у майбутнє матері - удовиці Тарас Шевченко, — пише Є. Сверстюк. — Таке враження, що те страшне майбутнє стояло перед його внутрішнім зором і мучило його ще більше, ніж сучасне. Власне у тому полягає таємниця геніальності поета, що перед його очима зникають часові межі та відкривається ріка народного життя». Це зло, яке бачив Шевченко на рідній Україні, в повісті він передав оповіддю свідка. Тепер ми маємо подібні оповіді свідків Голодомору 1933 - го р., свідків більшовицького пекла... Фінал тої драми – сумні ост анки погорілого села та божевілля Катрусі - «княгині». «Помостили на возі сіна, вкрили рядном і поклали її, нещасну, на возі; ...та й повезли до Києва, до Кирилівського монастиря». А Мордатий москаль не вигаданий. Шевченко бачив отих звироднілих і підлих у д исциплінарному батальйоні, куди їх «батьки - матері» віддавали на виправлення. Фактично повість «Княгиня» має своє оригінальне продовження. Це серія «Блудні сини» Шевченка - художника. А той, що в ланцюгах з дерев’яною палицею в роті, хіба не москаль Мордатий? 10 - го березня 2014 - го р. ми зібралися в музеї Наталії Кобринської. Ми прийшли до Шевченка, чий портрет з вишитим рушником на Майдані. А високо в небі прапор Холодного Яру кличе всіх українців стояти за честь і волю рідного народу. Бо « огню іскра – вже не тліє, не вгасає », вона несе в огонь до неба. Шевченківська вечірка почалася з молитви, що є в «Букварі южнорускому», останньої виданої поетом книжки: « Ісус Христос, син Божий, святим дхом воплощенний од пречистої і преподобної діви Матерії, научив людей беззаконних слову правди і любов и, єдиному святому закону. Люди беззаконня не няли його іскренному святому слову і розіп’яли єго на хресті і меже разбойниками, яко пособника і Богохула. Апостоли, святі ученики єго рознесли по Барельєф Т. Шевченка (М. Гаврилко, Болехів).
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
