Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 така гульня пожежею: від запалених смоляних бочок вогонь перекинувся на скирти та на клуню. Горів маєток, горіло село, а п’яні гості реготали й кричали «Ура!». Це не випадково. Бо метою життя москаля Мордатого, господаря у чужому домі, у чужій країні, було знищення всього. Повість «Княгиня» починається зі спогаду Тараса, як він ще малим хлопчиною, ідучи до залізних стовпів, що підпирають небо, заб лудився, а чумаки повезли його в рідне село. І він побачив свою хату та гукнув весело: « — Он де, он де наша хата! — А коли вже ти бачиш свою хату, — сказав хазяїн возу, — то йди собі з Богом! Він зняв хлопця з воза, спустив його на землю і, звертаючись до товаришів, сказав: — Нехай іде собі з Богом .» Написано російською транскрипцією, а слова українські! А в них така щирість, така доброта! Ці живі слова «з уст народу, — пише Є. Сверстюк, — від якого малий білявий хлопчик увібрав до 14 років т у українську мову, що стала нам за зразок на віки». Отой спогад, єдиний світлий у повісті, як сонячний промінець перед бурею, завжди світився та зігрівав Тарасову душу. Бо там його рідна хата, його заповітна нездійсненна мрія: знайти стовпи, що підпирають небо... Бо то його Україна. ...Почалось з того, як Катрусю, не питаючи її згоди та не дивлячись на її сльози, сторгували: її мати, багата поміщиця, та драгун, що випадково зайшов, аби сіна для коня купити. Хоч його «пика, наче решето – гладка та червона», але ж князь! І буде дочка помі щиці княгинею...Після вінчання Мордатий господарює: псарня у покоях; тижнями, місяцями п’яна драгунія з повіями оргії справляє. Наїдуть у село драгуни з кіньми та собаками на біду всім людям, от і годуй їх! Тоді село і побачило, і відчуло, на що здатний моск аль. У підтексті самої назви повісті – гірка іронія. Для дівчини, яка вихована в українській традиції, князь - москаль — жорстокий чужинець, що приніс і їй, і селу, де вона зростала, тільки горе. Бо Мордатий — не звичайний росіянин, а захисник системи й іде ї підкорення. Нещасна Катруся ночує то в садку, то в селянській хаті. Тільки люди добрі пожаліють її. А село вже пухне з голоду. Такі реальні картини голоду переносять нас до 1932 — 1933 - х рр., коли від голоду вмирали українські села. «Дуже далеко зазирнув у майбутнє матері - удовиці Тарас Шевченко, — пише Є. Сверстюк. — Таке враження, що те страшне майбутнє стояло перед його внутрішнім зором і мучило його ще більше, ніж сучасне. Власне у тому полягає таємниця геніальності поета, що перед його очима зникають часові межі та відкривається ріка народного життя». Це зло, яке бачив Шевченко на рідній Україні, в повісті він передав оповіддю свідка. Тепер ми маємо подібні оповіді свідків Голодомору 1933 - го р., свідків більшовицького пекла... Фінал тої драми – сумні ост анки погорілого села та божевілля Катрусі - «княгині». «Помостили на возі сіна, вкрили рядном і поклали її, нещасну, на возі; ...та й повезли до Києва, до Кирилівського монастиря». А Мордатий москаль не вигаданий. Шевченко бачив отих звироднілих і підлих у д исциплінарному батальйоні, куди їх «батьки - матері» віддавали на виправлення. Фактично повість «Княгиня» має своє оригінальне продовження. Це серія «Блудні сини» Шевченка - художника. А той, що в ланцюгах з дерев’яною палицею в роті, хіба не москаль Мордатий? 10 - го березня 2014 - го р. ми зібралися в музеї Наталії Кобринської. Ми прийшли до Шевченка, чий портрет з вишитим рушником на Майдані. А високо в небі прапор Холодного Яру кличе всіх українців стояти за честь і волю рідного народу. Бо « огню іскра – вже не тліє, не вгасає », вона несе в огонь до неба. Шевченківська вечірка почалася з молитви, що є в «Букварі южнорускому», останньої виданої поетом книжки: « Ісус Христос, син Божий, святим дхом воплощенний од пречистої і преподобної діви Матерії, научив людей беззаконних слову правди і любов и, єдиному святому закону. Люди беззаконня не няли його іскренному святому слову і розіп’яли єго на хресті і меже разбойниками, яко пособника і Богохула. Апостоли, святі ученики єго рознесли по Барельєф Т. Шевченка (М. Гаврилко, Болехів).
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
