Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 15 «Огню іскра великого – тліє, не вгасає» Ще 7 - го вересня в рік 2014 - й у Болехові, що на Івано - Франківщині, зібрався найкращий цвіт українського народу, щоб вшанувати першого творця шевченкіани, великого сина України Михайла Гаврилка, який саме в домі Наталії Кобринської колись творив образ Кобзаря. Тому йому пам’ятник постав поряд з пам’ятником Н. Кобринській. А в її музеї щорічно проходять шевченківські вечірки. Бо тут живе пам’ять про першу галицьку письменницю, її глибоке розуміння Слова Тараса, тут оживає і її оцінка книжечки «Новиє стіхотворенія Пушкіна і Шевченкі» (Лейпциг, 1895), в якій вперше були опубліковані в Європі заборонені твори Шевченка, що «електричною іскрою упали в серця нашої молодіжі». Тут декламуємо і твори поета, що не пройшли цензуру та були опубліковані в другому томі «Кобзаря» празького видання 1876 - го р. з додатком «Споминок про Шевченка Костомарова і Микішина». Після заголовка мотто: І день іде, і н іч іде... І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?! Опанас Сластьон, перший ілюстратор Шевченкових «Гайдамаків», ще навчаючись у Петербурзі, назвав цей «Кобзар» огненною книгою. Ця ж «огненна книга» повела митця - воїна М. Гаврил ка дорогою до Шевченка та в бій за волю України. 37 - річного Михайла Гаврилка, борця за українську державність, восени 1920 - го р. московсько - більшовицькі займанці спалили у топці локомотива. Частин у великої творчої спадщини його шевченкіани знищили ті ж мос калі, а ім’я її творця викинули з історії української культури... З часу, як у 1911 - му р. образ Тараса Шевченка оживав у Болехові з - під руки тоді ще студента М. Гаврилка, він повернувся до нас через 100 років у книгах Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеко м, і шаблею» (2011) та «Шевченкіана Михайла Гаврилка» (2014). Здавалося, що все зібрано з великої спадщини скульптора. Та рік тому стало відомо: в одній родині, що мешкає в Івано - Франківську, зберігається старовинний барельєф Т. Шевченка роботи М. Гаврилка в Болехові (1911), де створений тоді стипендійний комітет ім. Шевченка дбав, щоб кошти за продаж барельєфів ішли на його ж фонд та Рідну Школу. З цього невеличкого містечка і був привезений у С таніславів скульптурний портрет Ш евченка. І погруддя поета, по дароване скульптором Кобринській (фото якого публікується вище ), і ця плоскорізьба, тонована під бронзу, розміром 61 х 41 см, не випадково подані у статті. На барельєфі Тарас Шевченко в неволі. А на першій скульптурі — Шевченко в останні роки життя. Саме творам, написаних у неволі та в останні роки життя, присвячена стаття. ...Про той час, коли після царського присуду 1847 - го р. над Шевченком та його однодумцями фактично припинилося літературне життя, Костомаров писав: «... заборонені були всі твори покараних, і цензура та шпигунство почали страшенно лютувати проти України... Ув’язнений, позбавлений усіх людських прав, поет починає писати повісті з соціальним підтекстом». Микола Зеров вважає їх як «матеріал до пізнання Шевченк а в найтяжчі роки життя». У Новопетровському укріпленні, де Шевченко відбував заслання з 1850 - го по 1857 - й рр., і були написані повісті російською мовою. Шевченко підписав їх псевдонімом К. Дармограя і сказав росіянам їхнім «черствим» словом» те саме, що у своїх огненних поезіях, хоч в іншій формі. Саме в повісті «Княгиня » (1853), яку Євген Сверстюк назвав перлиною, огненним словом Тараса — то осуд насильства імператорського війська, що несло страждання українського закріпаченого села. Князь - чужинець Мордатий та драгунський полк постають у повісті як п’яна дика орда, що стала причиною нелюдських мук та голоду в селі. І не тільки... Закінчується їхня одна Погруддя Т. Шевченка (М . Гаврилко, Болехів, 1912 - й р.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
