Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 15 «Огню іскра великого – тліє, не вгасає» Ще 7 - го вересня в рік 2014 - й у Болехові, що на Івано - Франківщині, зібрався найкращий цвіт українського народу, щоб вшанувати першого творця шевченкіани, великого сина України Михайла Гаврилка, який саме в домі Наталії Кобринської колись творив образ Кобзаря. Тому йому пам’ятник постав поряд з пам’ятником Н. Кобринській. А в її музеї щорічно проходять шевченківські вечірки. Бо тут живе пам’ять про першу галицьку письменницю, її глибоке розуміння Слова Тараса, тут оживає і її оцінка книжечки «Новиє стіхотворенія Пушкіна і Шевченкі» (Лейпциг, 1895), в якій вперше були опубліковані в Європі заборонені твори Шевченка, що «електричною іскрою упали в серця нашої молодіжі». Тут декламуємо і твори поета, що не пройшли цензуру та були опубліковані в другому томі «Кобзаря» празького видання 1876 - го р. з додатком «Споминок про Шевченка Костомарова і Микішина». Після заголовка мотто: І день іде, і н іч іде... І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?! Опанас Сластьон, перший ілюстратор Шевченкових «Гайдамаків», ще навчаючись у Петербурзі, назвав цей «Кобзар» огненною книгою. Ця ж «огненна книга» повела митця - воїна М. Гаврил ка дорогою до Шевченка та в бій за волю України. 37 - річного Михайла Гаврилка, борця за українську державність, восени 1920 - го р. московсько - більшовицькі займанці спалили у топці локомотива. Частин у великої творчої спадщини його шевченкіани знищили ті ж мос калі, а ім’я її творця викинули з історії української культури... З часу, як у 1911 - му р. образ Тараса Шевченка оживав у Болехові з - під руки тоді ще студента М. Гаврилка, він повернувся до нас через 100 років у книгах Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеко м, і шаблею» (2011) та «Шевченкіана Михайла Гаврилка» (2014). Здавалося, що все зібрано з великої спадщини скульптора. Та рік тому стало відомо: в одній родині, що мешкає в Івано - Франківську, зберігається старовинний барельєф Т. Шевченка роботи М. Гаврилка в Болехові (1911), де створений тоді стипендійний комітет ім. Шевченка дбав, щоб кошти за продаж барельєфів ішли на його ж фонд та Рідну Школу. З цього невеличкого містечка і був привезений у С таніславів скульптурний портрет Ш евченка. І погруддя поета, по дароване скульптором Кобринській (фото якого публікується вище ), і ця плоскорізьба, тонована під бронзу, розміром 61 х 41 см, не випадково подані у статті. На барельєфі Тарас Шевченко в неволі. А на першій скульптурі — Шевченко в останні роки життя. Саме творам, написаних у неволі та в останні роки життя, присвячена стаття. ...Про той час, коли після царського присуду 1847 - го р. над Шевченком та його однодумцями фактично припинилося літературне життя, Костомаров писав: «... заборонені були всі твори покараних, і цензура та шпигунство почали страшенно лютувати проти України... Ув’язнений, позбавлений усіх людських прав, поет починає писати повісті з соціальним підтекстом». Микола Зеров вважає їх як «матеріал до пізнання Шевченк а в найтяжчі роки життя». У Новопетровському укріпленні, де Шевченко відбував заслання з 1850 - го по 1857 - й рр., і були написані повісті російською мовою. Шевченко підписав їх псевдонімом К. Дармограя і сказав росіянам їхнім «черствим» словом» те саме, що у своїх огненних поезіях, хоч в іншій формі. Саме в повісті «Княгиня » (1853), яку Євген Сверстюк назвав перлиною, огненним словом Тараса — то осуд насильства імператорського війська, що несло страждання українського закріпаченого села. Князь - чужинець Мордатий та драгунський полк постають у повісті як п’яна дика орда, що стала причиною нелюдських мук та голоду в селі. І не тільки... Закінчується їхня одна Погруддя Т. Шевченка (М . Гаврилко, Болехів, 1912 - й р.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
