Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 201 3 WWW. UNWLA.ORG 9 вична тиша: не було чутно ні корів, ні коней, навіть не гавкали собаки і не кри чали півні. За архівними даними можна встановити, що в селах Прилуцького району голодувало 4127 сі - мей, з них: дорослих членів родин – 8117, дітей – 6410, колгоспників – 9402, одноосібників - 3045 , за об л іком ГПУ хворих на грунті висна - ження станом на 20 тр авня 1933 р. було 3257, пухлих – 3104, померло на той час – 1082 осо - би . Ми повинні врахувати той факт, що реаль - ні цифри є значно більшими... В багатьох селах поширилися випадки людоїдства. В селі Малківка колгоспник Мико - ла Хоменко з ’ їв свою восьмирічну сестру. В цій сім ’ ї мати померла з голоду і десь дівся мен - ший брат Хоменка, 12 років. Виникає сумнів, що й цього хлопця зарізано. Жахливі картини постають перед очи - ма при розповіді сучасниці тих подій Пальохи К. Г., жительки селища Ладан Прилуцького райо ну. Вона згадує: « Г олодомор застала в 10 років. Спочатку жила з вітчимом і матір ’ю в селі Боршна в старенькій хатці. Вижили всі заради винахідливості вітчима. Він добудував подвійну стіну, де сховав залишки зерна. Клу - нок квасолі, який залишився в хаті, у нас відіб - рали. Згодом перебралися в Ладан. Був у мене маленький казанок, з яким ходила в пошуках їжі. Никала поміж комунарами і хто не д оїв яку юшку, зливала в казанок , з тим і повер та - лася додому. Раз не донесла – хлопці відібрали і з ’ їли. Плакала довго ... К олись надумала піти до дядька в Годубівку, йти було важко – зава - жав голод. Ось побачила чоловіка, я к ий ле две пересував ноги. Зупинився, н оги підкосилися. Сів. Я продовжувала йти. Підійшла , і тільки тоді зрозуміла, що він... мертвий. Людей вми - рало ба гато. Трупи скидали по декілька одразу і присипали землею. Ями копати було нікому, бо ті, що ще залиш илися, не мали сил». А обшуки і виявлення «ворогів народу» продовжувалися. В Яблунівці відбулася пока - зо ва виїз на сесія Чернігівського обласного суду, на якій розглянули спра в и одноосібника Петра Варченка та колгоспн и ка Василя Глад - кого. «Вин а » Варченка була не заперечна – «він не тільки з контр р еволюційною метою ухилявся від хлібоздачі, але спрямовував свою агітацію на те, щоб так робили інші одноосіб - ники ... Своїми діями Варченко намагався пі - дір вати міць країни, що він є людина соціаль - но небезпечна, непопр а вна і як ворог соціаліс - т ич ного будівництва не може залиш итися в суспільстві». Ше «яснішою» була справа Глад - кого – «колишній куркуль проліз в колго сп і з шкури ліз, щоб завоювати довіру. У нього знайшли яму з хлібом». Обох, і Варченка і Гладкого засудили до розстрілу з конфіска - цією майна. Крім зерна , відбирали і городину, яку (особливо к артоплю) з Прилуччини «планов о вивозили на Донбас та до Ленін града. Офі цій - но це називалося «картоплездача», а фактич - но це було не що інше, як пограбування зму - чених голодом людей, позбавлення їх єдиної надії вижити. Натиск на село посилювався. В травні 1933 р. намагали ся збільшити кіл ькість пар - тійних ак тивістів н а селі. В результаті цього «... змінено тактику масового відрядження уповноважених на села, натомість на постійну роботу послано 58 товаришів. На сьогодні вже є 52 колгос п ні осередки і 23 кандидатських груп. У колгоспи, де немає партосередків, послано парт організаторів. РПК організує ще 100 комуністів на роботи в колгоспи. У районі 82 колгоспи, значить ми повинні мати 82 міцні партосередки». Відомо, що до кінця тра вня переважна більшість селян - од ноосібників сіяти так і не почала: на Прилуччині сіяти вже бул о нікому. У «Правді Прилуччини» було опубліковане оперативне зведення станом на 26 травня 1933 р.: в селі на 100 одноосібників посі я ло 30. решта 70 – не пережили голоду. Страшний це був час – на родючих чор - ноземах помирали люди, вимирали цілі роди і села. Голод 1932 - 33 років в Україні був не прос то штучним, свідомо створеним, щоб під - корити непокірних українських селян. Жахливі факти з приводу Голодомору можна з найти в ЗМІ, в архівах , при спілку - ванні з очевидцями т их подій. Дух мільйонів жертв Голодомор у й невимовний біль всієї укра їнської нації змушують нас назавжди за - кар бувати в пам ’ яті н а йстрашніші сторінки тих років. Листаючи архівні матеріали Прилуць - кого району, не раз мимоволі спадало на дум - ку: хто ніс за це відповідальність, якщо не перед дер жавою, то перед власним народом? Чи хоч раз здригнулася в когось з чиновників рука при підписанні зл о чинних постанов? Страшно навіть подумати про ті муки, які пережили українці в той час. І зараз, коли Україна – незалежна держава, хочеться віри - ти, що тако го більше не повториться, що ми будемо віддавати данину скорботи жертвам Голо домору. Зібрано пошуковим загоном «Юний краєзнавець» Ладанської гімнації. Керівник В. М. Поліщук.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
