Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2013 Пропонуємо увазі читачів працю, яка одержала друге місце на Між на - родному конкурсі 2013 року «Мій рідний край», який щороку проводить Союз Українок України під керів ниц твом Ростислави Федак, заступ - ниці голови СУУ. Альона Доброштан , смт. Ладан, Чернігівська обл. ГОЛОДОМОР 1932 - 1933 РОКІВ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ Голодомор 1932 - 1933 років є трагічною сторінкою нашої історії, яку за наслідками можна назвати геноцидом українського наро - ду періоду ХХ століття. Вивчення архівних джерел переконує, що голодомор – це трагедія, насамперед, укра - їнських селян. Історики не дають вичерпних статистичних даних про кількість померлих від голоду селян в Україні. Але беззаперечним є той факт, що смертність на селі значно пере - вищувала смертність в містах. Деякі а рхівні ма те ріяли дозволяють зробити висновок про те, що голод фізично знищив десятки тисяч національних меншин та мільйони українців. Особливо важким був голодомор в ре - ґ іо нах, які давали порівняно невеликі пока з - ники хлібозаготівель. Таким реґ іоном і с тала Чернігівщина. Велика кількість населених пун к тів заносилася до «чорної дошки». А це в свою чергу стало причиною тяжкого стано - вища населення області. Це дослідження приурочено 80 - ій річ - ни ці Голод о мору 1932 - 1933 років і є даниною пам ’ яті жертвам ці єї трагедії. Врожай 1932 р. на Чернігівщині, як свідчать архівні документи, був достатній. І все ж виник небувалий голод. 6 грудня 1932 р. Раднарком УРСР ухвалив постанову «Про за - несення на чорну дошку сіл, які злісно сабо - тують хлібозаготівлі». Показово , що до сіл України було припинено постачання продо - воль ства, селян попередньо позбавили засобів існування. Така ситуація призводила до селян - ських заворушень. Так, у Ве р тіївці та Дрімай - лівці селяни об ’ єднувалися в загони і вбивали хлібозаготівельників. Д ля придушення цього руху Ніжинськ е ГПУ змушене було викорис - тати навіть артилерію. Ночами на колгоспних полях люди зрізали колоски, але сталінський режим передбачив і це. 7 серпня 1932 р. був прийнятий закон про охорону соціалістичної власності: порушників карали розстрілом або тюремним ув ’ язненням з конфіскацією майна. На вулицях великих і малих міст з ’ яви - лися сотні трупів, здебільшого селяни. Щоб звільнити ву л иці від померлих, в Прилуках діяли так звані золотарі (комунальники, що раніше вивозили кінними бочками нечистоти, тепер їздили містом і вивозили трупи). Най - більше їх підбирали на залізничному вокз а лі і прилеглій до нього території, на міському ба - зарі, а то й просто на вулиці. Восени 1932 р. і взимку 1933 р. учні Чер нігівського медичного технікуму одержу - вали на день 75 гр. к укурудзяного хліба. Дове - дені до відчаю голодні люди йшли на все. У Манжосівці П рилуцького району однієї ночі було вкрадено двох коней. Сторож вчасно вия - вив пропажу і встиг наздогнати грабіжника, крик н ув і вистрелив. Коні зупи нилися, біля їх ніг лежав вб и тий наповал селянин Федір Лісо - вий з села Сокиринець. Через кілька днів сто - рожа викликали до райвиконкому і там голова від імені президії вручив йо му 150 крб., оголо - сив подяку «за віддане ставлення до колгосп - ної власності». З 20 січня по 1 лютого 1933 р. райком партії оголосив на Прилуччині штурмовий д е - кадник завершення заготівлі хліба в одноосіб - ному секторі. Але вже очевидно викачувати було нічого. Не допомогли і спеціал ьні брига - ди, організовані при ко жній сільраді. За п е рші 5 днів з населених пунктів до сільрад вивезли всього 203 пуди зерна, а такі сільради , як Бор - шенська, Голубівська, Ковтунівська, Крутоя - рі в ська, Ладанська, Лановицька і М азківська не дали жодного пуда. Хліба у людей вже не було. Правда, траплялися ще поодинокі ви - пад ки, к о ли люди пухли з голоду, а взяти при - хований хліб в ямі на власному городі боялися і він починав там гнити. Боялися доносів, обшуків. Так, в Ковтунівці на Прилуччині пек - ли хліб з бурякового насіння, а коли в лютому прийшли з новим об шуком, знайшли ще три ями з хлібом, мабуть, останні. За це селяни отримали по 8 років в ’ язниці. Коли прийшов час сівби, в колгоспах не залишилося ні зернини. В селах стояла нез -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
