Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 1 «У краю Борисфена, де співуча мова, Почнуться переміни, згине рутина, Закони Мора відімруть...» Нострадамус. «Єдиний наш храм», – так називала Україну геніяльна дочка свого народу, видатна поетеса Леся Українка, соту річницю з дня відходу до Вічности якої відзначаємо 1 серпня цього року. Україну Леся любила п онад усе. Де б не була, куди б не закинула її доля (Єгипет, Італія, Крим, Грузія...), вона була душею в Україні. «І все - таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю!...» В середині гарячого літа, де у липні і серпні в українському календарі є дні, вид ілені святковим кольором, линуть думками до України українці, розкидані по цілому світу. Запитую себе: ч ому Україна, що є другою країною за величиною в Европі, століттями не могла здобути незалежності? Леся Українка вважала, що «сам Бог поставив» силу сліпої долі для України, оточивши її народами, що прагнуть їй смерті. Але був час, коли «брати братів пізнали і з’єднались», настало «свято згоди», і Дух сказав: «Ти переміг, Богдане!» Національно - визволь на війна україн - ського народу не зат ихала ніколи протягом століть. Понісши важкі і численні втрати , Україна все - таки проголосила свою самостій - ність. І ось вже двадцять два роки наша дер - жава живе з українською національною сим - волікою – синьо - жовтим прапо ром і держав - ним гербом Тризубом. Але чи маємо ми єдністьміж собою, чи живемо в дружбі, в любові один до одного? Вже в перший день приїзду в столицю України 18 травня цього року я зрозуміла, що жодної єдності немає. Авто, яке везло нас з чоловіком з летов ища Бориспіль, рухалося вулицями Києва зішвидкістю черепахи. Водій пояснив нам, що в містівідбуваються мітинґи і опозиції, і правлячої Партії Реґіонів. Вже піз - ніше зі засобів масової інформації ми довіда - лись, що того дня відбулася ганебна сутичка між о позиціонерами і реґіоналами, яка закін - чилась нападом на двох українських журна - лістів, які знімали на плівку опозиційний мітинґ в Києві. Дивним була бездіяльність міліції під час цього позірного інциденту. Та про яку єдність може йти мова взагалі, коли в Україні на сьогоднішній день офіційно зареєстровано 200 політичних пар - тій, понад 700 жіночих організацій (34 мають статус міжнародних і всеукраїнських)?! До цього ще додати різні релігійні конфесії, не кажучи вже про сотні сект. Невже всі вони можуть об ’єднати народ України? Задумай - мось над цим... В липні минає 1025 років Хрещення України. Це теж одна з великих дат, що закликає нас до єдності, ще один привід для єднання всіх українців як в Україні, так і за її межами. Ще одна можливість дати відсіч св оєю єдністю тим силам, які і в цьому святі українського народу хочуть порізнити нас. З преси дізнаємося, що московський Патріях Кіріл вирішив спочатку провести це свято в Москві, а вже потім в Києві і вимагає від України не допустити на урочистості віруюч их та духовенство Української Православної Церк ви Київського Патріярхату та Греко - Католицької Церкви. Не гріх би нагадати кірілам та іншим московським шовіністам, що коли в споконвік українському Києві було прийнято Хрещення, про Москву, а тим більше про Росію, ніде й згадки не було. То ж поставмо перед собою питання: чи зуміємо ми використати нашу добу неза - лежності, таку ще незміцнілу, але сповнену надії і віри в майбутнє нашого народу? Чи треба нам чекати здійснення пророчих віршів Івана Франка в поемі «Мойсей» тих сорок років ходіння до повної незалежности та сво - боди по пустині, чи трохи прискорити це й термін? Союз Українок Америки завжди робив все, що міг, і навіть більше, для добра нашої Батьківщини, наших земляків далеких, але близьких по духу і крові з надією на сповнення пророцт в а Великого Кобзаря: «І оживе добра слава, Слава України, Ісвіт ясний, не вечерній Тихо засіяє... Обніміться, братимої, Молю вас, благаю!» ЛідіяСлиж, головний редактор.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
