Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2011 11 Оксана Шараневич НЕВМИРУЩИЙ КУЩ КАЛИНИ Бува льщина Мій спогад буде про Маму, Бабуню, Стрийну, просту селянку, яка дала в ряди борців за Україну трьох синів, дочку і зятя, відбула тюрму і Сибір за них – Настю (Перепелючку) Яцків із села Верхня тепер Калусь кого району Івано - Франківської області. Таких Матерів тисячі, про них треба говорити, і не тільки у День Матері. Бабуня Настя замінила нам, молодим спеціялістам - вчителям, які в 1956 році прибули на роботу в середню школу села Верхня, батьків. Ми жили нед алеко від родини Яцківих і Ста - ренька кожної неділі приносила нам глечик квасного молока, а у фартушку – то садовину, то ярину. До себе не кликала, бо добудовувала хатину, маленьку, наче з лободи. Ми не знали нічого про цю родину і дивувались розумінню наш ого становища і доброті цієї, дуже гарної у своїй старості, жінки. Вже через рік ми опинилися у цій хаті - рукавичці, де жили дідусь Василь, бабуня Настя, дочка Оля з другим чоловіком і двома синами та ще й нас двоє. Але в хаті була піч!.. Вона допомагала ро зв’язувати всі проблеми. І вже тут ми дізналися, що таким теплом оточила нас родина, яка носила клеймо ,,ворога народу”, родина, яка повернулася з Сибіру, де вона добре відчула, що таке більшовицький ,,рай”. Відбули старенькі кару за сина Богдана (псевдо Денис) і зятя Дмитра – воїнів УПА, які загинули в бою з енкаведистами. Двом синам - священикам і дочці вдалося втекти. Наше проживання у цій сім’ї було справжньою школою життя! Нас так лякали, що це бандерівське село. І на зло всім доля роз - порядилась так, щ о ми опинилися в цій родині, і довгими зимовими вечорами ми слухали ,,лек - ції” справжньої нашої історії, а не якоїсь КПРС. Тут ми відбували уроки любові до всього рідного, уроки доброти до всіх і вся. Багато цим людям довелось ковтнути гірких пілюль від св оїх же ,,землячків”. А коли вийшла книга Дуркала ,,Ехо Чорного лісу”, то енкаведисти справили справжній баль – зігнали все село до клубу і влаштували цілій родині Яцківих, Мудриків судилище. Такі, як теперішній директор інституту Пам’яті в Києві Солдатенко , писали, такі ж і судили. Але і після цього родина не втратила своїх людських якостей. Вони жили, працювали, допомагали іншим, відновлювали сплюндроване обійстя, насаджували нові дерева. Одного весняного дня ми всі побачили диво – із скропленої сльозами М атері і кров’ю сина й зятя землі появився, стоптаний ворожим чоботом, спалений, знищений пагінець калини. Калинка оживала! Оживала, бо почула рідні голоси біля себе, почула, що ходять рідні ноги по рідній землі! Як би ви бачили, як впала на коліна бабуня Н астя, як пестила і цілувала цей пагінець, як молилася біля нього! Словами й не передаш всіх почуттів! Чи треба було нам, молодим іншої школи?! Здавалось би – малесенький епізод, але він незабутній, як незабутні, і не можуть бути забутими ті люди, що віддал и своїх синів і дочок за волю України! А своїм спогадом я хочу сказати та - бачникам і солдатенкам – вченим - недовченим: ,,Та викидайте ви з підручників історії тисячу разів питання УПА, Голодомору, Крут, Базару і ін., але ,,Червону калину” (гимн УПА), яка ро зцвіла пишним цвітом, вам не вбити! Не вбити вам і духу справжнього українця на його рідній землі! Зайди приходять і відходять, – кущ калини буяє й цвіте! Низький уклін всім Матерям героїв – борців за вільну Україну! _________ __________________________ __ Здорови х, щасли ви х, весели х Різдвяни х Свят, творчого і спокій ного Нового року в роди нах, колі друзів і при ятелів від щи рого серця бажаю редакторам і всі й редакцій ній колеґії журналу “Наше жи ття”! Не втрачай те українства! Хри стос ся раждає! – Оксана Шаран еви ч, членка 33 - го В ідділу СУА .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
