Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Але насамперед Наталка таки поетеса. Часом її поезія схожа на вітер - зухвалий, шпаркий, гарячий, рвійний, що не знає спокою і безтурботности. Часом нагадує ріллю, у гли бинах якої нуртують студені терпкі соки. Тоді її слово робиться колючим, жорстким, наче аж шкарубким, - так у ньому клекоче дух непокори. Воно протестує проти сірости буднів, прагне одчайдушної висоти, стає на прю з суєтою, рветься з пастки байдужости, випручується з обіймів ситости і, боячись омани, шукає путівців до істинного щастя: Ніколи не хотіла статків, Школи слави не хотіла, - Лише б душа-аристократка Ж ила в гармонії із тілом. Лише б не рвали дисонанси Її несмерклої надії, Лише б лишавсь маленький шансик - Себе знайти у веремії... Лейтмотив оберегів - наскрізний у Натал- чиній поезії, та найголовніші з них: оберіг прав ди, оберіг доброти, оберіг волі, оберіг любові. У кожнім із них - зрима й незрима присутність дому, отої хати, краю, маминого благословення, загалом мами. Наталка недарма нагадує нам не забувати довіку давнього Арістотелевого визна чення: з десяти пунктів, що зумовлюють люд ське щастя, першим є - наявність живих батьків. Атож проста сільська трудівниця з бершадської Маньківки Галина Чечельницька, що схожа на прадавню скриню, повну невиспіваних пісень та недомовлених казок, - найперший і найваж ливіший “пункт” Наталчиного щастя. Вона по дарувала доньці незнищенний посаг - рідну мову і тепер може пишатися, що той посаг передався далі не лише Наталчиному синові Богдану та доньці Мирославі, а й онуці - малій щебетушці Владиславі. А це хіба не статки?! А це хіба не слава?! Люблю Наталчин хист малювати пейзажі. Її поетичний пензель - то розлогий, то стри маний і точний, та в кожнім разі змушує душу тремтіти й тихо милуватися побаченим: Дні - росинки на блакитно-жовтім склі; І зими - здаля - нелагідні привіти... Листя падає обличчям до землі, Щоб її останнім подихом зігріти... А чи доводилося вам бачити, як на сві танку прокидається земля? Скільки в неї лагідності й свіжості, Хтось так тонко пензликом веде, Щось на скибочки тоненькі ріжеться - Дуже соковите й молоде... У пам’ять закарбовуються одна за одною зо рові картини, що передають різні емоційні настрої: ...на лузі кінь пасеться, Той, що молиться траві... або: Дощ - як сцена із п ’єси Шекспіра... або: Неба захід, як стіл різника, Грає червоно, грає криваво... або: Розщіпнувши душу на всі ґудзики, травень понад Києвом летить... А ще Наталчина поезія напрочуд афорис тична. Назву бодай декілька афоризмів, що мене просто вразили: “треба перейти темноту, аби збагнути світло”, “все, що забуваємо, - кара, і виростає зло - із півдобра”, “як є чим душу причащати, тоді ніяке лихо не страшне”, “там, де брехня, - надія неможлива, де ходить страх - туди любов не йде”, “здоров’я - найдорожче мито”, “найвидніше - в радіусі дня, найчутніше - в радіусі серця”, “відчай - це страшний в людині звір”, “та пожаліти - це ж у душу взяти”... Навряд чи мені вдався б Наталчин портрет, тож я біля нього й не заходжувалася. Я ледь-ледь окреслила профіль, схожий на неї. Усього-на- всього зробила кілька штришків. Правду кажучи, таким я бачу й профіль її поезії: чесної, від критої, енергійної, бунтівної і, як виявилось, та кої, що ні на йоту не зрадила свому молодечому оптимізму. Хочете переконатись? Тоді читайте: Між лайок і фальшивих од, Між порнографії і страху Він виросте - новий народ, Що за Вкраїну - хоч на плаху. Він убере у кров свою Її красу, її величчя, І віща птаха гамаюн В безсмертя той народ покличе... Згодьтесь, така поезія підводить з колін людину, народ, націю. У ній- світло і надія, що підносять душу до небес. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
