Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Людмили Старицької-Черняхівської, яка була дуже популярна серед усіх кіл громадянства. їх єднала давня спільна праця у громадських організаціях, вони навчились разом працювати задля загальної справи. Великих зусиль кош тувало Мірній вмовити Людмилу Старицьку- Черняхівську на цю посаду, а сама вона взяла на себе складну функцію скарбника. Важливо було вчасно подати інформацію, пояснити необхідність створення такого фонду, і 3. Мірна сама писала звернення, статті, листівки до газет. Спільно з Л. Старицькою-Черняхів- ською вони складали відозви до громадян із закликом складати в жертву на національні потреби одноденний заробіток, організовувати різні грошові збірки та улаштувати скрізь у місцях свого перебування “День Національного Фонду”. Ці відозви були розіслані по містах, селах, скрізь, де жили українці. Сама Людмила Старицька-Черняхівська їздила по Україні й закликала підтримувати цю ініціятиву. Пляну- валося, що збірка грошей розпочнеться рівно часно серед усього громадянства 23 травня. Але гроші стали надходити вже через тиждень і громадяни прохали надсилати їм для дальшого збору нові листи. День Національного Фонду продовжувався в Києві 3 дні. Вечорами в ці дні відбувалися різні вистави, вдень - мітинґи, відчити. По цілому місту проводилися збірки грошей під керівництвом членів Комітету. Головною касою управляла Зінаїда Мірна, безпосередньо займалася підрахунком коштів. Зібрані гроші жінки віддавали до банку на рахунок Центральної Ради. "Коли тепер у спогадах пригадується мені, - писала Зінаїда Мірна, - вся та колосальна робота, зроблена нами, українськими жінками в Центральній Раді, то з певністю можна твердити, що так працю вати, як ми працювали, можна тільки раз у житті. Працювати за тих умов непідготовленості, при малому досвіді, з людьми, котрі цього досвіду мали, може, ще менше, при веле тенських маштабах праці і тільки з беззасте режною вірою в її конечність, з безмежною відданістю її ідеї, з відданістю до самозабуття! І хоча не дала та праця тих результатів, яких ми від неї чекали, не привела нас до закріплення нашої державності, але була вона потрібна для Батьківщини, як буде потрібна для відновлення нашої держави праця наступних жіночих по колінь". У серпні 1917 р. Зінаїда М ірна очолила Комітет при “Товаристві допомоги населенню України, що постраждало від війни” і якому були передані всі допомогові інституції Земгора й “Тетянівського Комітету”. Треба було нала годити справу 23 дитячих організацій та ще в таких умовах життя, коли сталих асигнувань на утримання їх не було, і кожну копійку треба було здобувати власними зусиллями. А 5 жовтня 1917 p., на скликаній В. Винниченком нараді головою Виконавчого Комітету у справах біжен ців одностайно обрали Зінаїду Мірну. В 1919 p., під час переїзду У HP до К ам ’янця-Подільського, Зінаїда М ірна входить до кола демократичних жінок, які обстоювали ідею створення такої жіночої організації, яка б стала центром єднання усього жіноцтва України. А невдовзі, передбачаючи сумні перспективи Української Народної Республіки та не бажаючи розпорошення власних сил по цілій Европі, жінки заснували у Кам ’янці-Подільському Укра їнську Національну Жіночу Раду (УНЖР) на чолі з Софією Русовою. До Правління Ради однією із чотирьох заступниць голови обрана була і Зінаїда М ірна (поруч з Марією Грушев- ською, Костянтиною Малицькою, Людмилою Старицькою-Черняхівською). Згідно зі зразковим статутом, прийнятим всіма Національними Радами, що входили до складу Інтернаціональної Ради, Українська Національна Жіноча Рада визначила своєю основною метою "об'єднання в одну широку організацію всіх товариств, що займаються долею жінки і дитини, та допомагають у їхній праці". До цієї загальної мети УНЖР приєдну валося ще завдання щодо налагодження зв’язків з міжнародним жіноцтвом для взаємного ознайомлення, використання досвіду старших європейських організацій і для завоювання сим патій в міжнародних жіночих колах до справи визволення України. Актом створення Української Національ ної Жіночої Ради, як і створенням у 1919 р. Союзу Українок (у К ам ’янець-Подільському під головуванням Блянки Баранової) жінки знову продемонстрували єдність жіноцтва Наддні прянщини і Галичини, а весь наступний розвій жіночого руху реально показав силу такої співпраці та взаємопідтримки. Закінчення в наступному числі Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
