Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Г али н а КИ РПА ПРАВО НА СВОЮ ДОРОГУ Здається, Наталка Поклад як поетеса по чалася вельми оптимістично. Власне, раннім своїм віршем вона сама стверджувала: “Я не думаю про лихо. Я така оптимістична”. Тішило те, що оптимізм її не був голослівним. Він був дуже людяний, щирий і зрозумілий - оптимізм людини, яка знала, “як плачуть жита”, яка вміла “квітам давати життя”, мала серце “людину заблудну на ніч пустити до хати”, відточувала голос, щоб спитати нас із вами навпростець: “чи ви хоч раз почулися народом, що має небо, а у нім - Дніпро?..”, і була свідома розважливого розуміння, що на віку кожної людини “є стежка тремтяча за обрій і вічні зірки в головах”, і переконання, що її життєве місце там, “де діти, хліб і вишитий рушник”. Дебют Наталки Поклад припав на 1985 рік, коли побачила світ перша її поетична збірка з промовистою назвою “Акценти”. Автор перед мови Дмитро Чередниченко дав їй високу оцін ку: “Таку поезію хочеться читати, бо в ній - усі акценти життєвого й духовного горіння автора, ця поезія вже виборола право на свою дорогу”. Не знаю напевно, коли написала Наталка свій перший вірш, але з усього видно, що то було задовго до визнаного дебюту. З її віршо ваної автобіографії здогадуюсь: авжеж, як і в багатьох з нас, ще в школі: За списками ти - Чечельницька. Тебе поважає історик. Твоя перешита спідниця Іще ні про що не говорить. Ти тільки різкіша, ніж інші, Коли треба стати “за правду”... В тобі вже брунькуються вірші... З університету, де ми разом навчались на українській філології, я так її пам’ятаю - На талка Чечельницька. Ми тоді ніколи не говорили з нею про вірші. Ми були не лише студентками, що думали тільки про заліки та іспити, а ще й працювали у видавництвах. Наталка, до того ж, мала родинні обов’язки: гляділа сина. В той час вона для мене асоціювалася з піснею, була ніби праобразом пташки - юна, красива, горда, співо ча, невгамовна, мовби створена для волі й невтомного лету. Та, яку нічим не заманиш у жодну клітку, навіть незамкнену. Її, сільську дівчину з Поділля, Київ при вабив не мощеними бруківками та блиском вітрин, а багатющими скарбами скромної оселі неповторного мистця Івана Гончара й чистими джерелами хору “Гомін”, що саме набирав роз маху під орудою віртуозного майстра Леопольда Ященка. У товаристві, що гуртувалося накруг цих двох подвижників, цих яскравих особисто стей, гартувався світогляд самої Наталки, муж ніла душа, виплекуючи рясне Древо Поезії. На сьогодні Наталка Поклад - автор семи поетичних книжок: “День сповіді” (1990), “Обе реги надії” (1991), “Ритуальний танець волі” (1994), “Горить свіча у чорних водах” (1996), “Молоде сонце” (1999) та “Всупереч” (2001). За внесок в українську поезію має літературні відзнаки - премії імені Євгена Маланюка (1993), М ихайла Коцюбинського (1999) та “Благовісту” (2000). 1993 року видала невеличку книжечку для дітей “Хрущикова наука”, хоча віршів для найменших читачів має вдосталь - вистачило б на декілька збірок. Мабуть набралося б на книжку й поетичних перекладів, бо Наталка свого часу потягнулась було до латвійської літератури, з великим зацікавленням і наснагою вивчала латвійську мову й дещо вже встигла перекласти. Окрема сторінка Наталчиної твор- чости - публіцистика: статті про талановитих людей, оригінальні педагогічні роздуми та безлік інтерв’ю свідчать про безмежжя її інтересів, про невміння стояти осторонь будь-яких культурних, суспільних та політичних подій. Наталка Поклад.
Page load link
Go to Top