Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
цьому далекосяжну мету — створення музею цього патріярха західноукраїнської музики, що й осягнено у наш час. Сам Кос-Анатольський мешкав скромно, хоч і в тих умовах його вдова призначила кімнатку на музей. Тому що він заслужив на нашу пам’ять. Творив інтенсивно ціле життя, писав, коли тільки міг. Залишив сотні творів. Був також поетом і його тексти використовувалися не тільки ним самим, а й іншими композиторами. Мав великий дар мело- диста. З-під його руки вийшли прекрасні пісні, хорові і сольові, які захоплювали і професіоналів і широкі маси. Вони мають багато спільного з гуцуль ськими фолкльорними джерелами. З хорів це “Ко ломия місто”, “Нова Верховина”, “На горах Карпа тах”, “Пісня про трембіту”, “Гей, браття опришки”, “Над Прутом”, та інші. З народних обробок дуже часто звучала “Чотири воли пасу я”. Інші були близькі до традицій української міської пісні-романсу. Серед них також багато хо рів, а особливо це солоспіви з фортепіяно. Зі старовинної української думки випливає “Ой ти дівчино, з горіха зерня”; галицький кольорит втілюють “Осінній вальс”, “Львівські вулиці”, “Незабутній вальс”, та інші. Широко популярними стали пісні на “солов’їну” тему: “Солов’їний ро манс”, “Соловейко на калині”, “Соловей і троян да”, і.т.д. Це лише окремі приклади з його вели чезної творчої спадщини. У 1950-60 pp. ці твори Кос-Анатольського входили в постійний репертуар українських хорів і солістів. Особливо популярними були у Львові, але звучали також у Києві і Москві. їх виконували хорова капеля “Трембіта”, тріо сестер Байко (для яких Кос-Анатольський створив спеціяльний окремий репертуар), Павло Кармалюк, Єлизавета Чавдар, Євгенія Мірошніченко, Діана Петриненко, Бела Руденко, та й ряд інших найвизначніших українських співаків. Кос-Анатольський трактував своє творче покликання дуже поважно. Син лікаря Коса з Коломиї, як композитор він прийняв псевдонім “Анатольський” — від свого імені. Знаючи, що пісня є жанром, якого популярність минає разом з модою, прагнув вписатися в історію української музики масштабними творами, великими формами. І дійсно, його три концерти — два для фортепіяно і один для арфи з оркестрою залишаються реперту арними. Яскравий мельодичний талант Кос- Анатольського особливо втілився в його балетах: “Хустка Довбуша”, “Сойчине крило”, “Орися”. Вони з успіхом ставилися на сцені Львівського театру опери та балету, з чудовими виконавцями голов них ролей, серед яких блистіла Наталія Слободян. Трохи інакшою була доля опери “Заграва” на цій же сцені. Тема “визволення” Західної Украї ни вийшла тут трохи подібно, як зміст і форма про мов Кос-Анатольського, на зборах. Досить сказати, що найпопулярнішими були тут два номери: “танґо смерті” дочки промисловця — надривно патетич не, відспіване героїнею у чорній вечоровій сукні і з чорною трояндою, та “пісня безробітного”, яку ге рой співав, хитаючись по сцені, з напіввипитою пляшкою горілки, на слова: “Від суботи до суботи ходжу собі без роботи”. Зрозуміло, що цю оперу моментально зняли з репертуару. Але більшість творів композитора звучать сьогодні по всій Україні у виконанні хорів, солістів, — співаків та інструменталістів. Писав Кос-Ана- тольський до останньої хвилини свого життя. Помер несподівано, від виснаженого серця, дослів но напередодні свого 74-річчя, — ЗО листопада 1983 року. Це була велика втрата для нашої нації, для якої він так багато зробив. Але його пам’ятати ме не тільки старше покоління, а й молодь, про яку він спеціяльно піклувався. Його не забудуть ні власні учні, ні вся українська музична культура. НАШ АВТОР СТЕФАНІЯ ПАВЛИШИН — український музикознавець, педагог, критик, лектор. У 1952 р. закінчила історико-теоретичний факультет львівської консерваторії, у 1955 р. захистила кандидатську дисертацію у київській консерваторії. У 1949-1952 pp. працювала в музичних школах Львова, у 1953-1954 pp. як викладач істо рії української музики у київській консерваторії. Від 1955 до 1985 pp. у львівській консерваторії як педагог ка- тедри історії музики, від 1960 р. доцент, від 1983 р. професор. У 1981 р. отримала ступінь доктора мистецтвознавства. У 1992-1998 pp. голова секції мистецтвознавства, від 1998 р. — секції культурології Західного наукового центру Національної Академії Наук України; член правління Спілки композиторів України; дійсний член НТШ. Автор 130 опублікованих наукових досліджень, серед них 15 окремих видань (книжок), сотень газетних статтей, радіо і телепередач. Серед окремих видань: “Д. Січинський” (1956, 1980), “С. Людкевич” (1974), “В. Барвінський” (1990), “В. Сільвестров” (1989), “Зарубіжна музика XX ст.” (1976, 1980, 1981), “Чарлз Айвз” (1973, 1979), “Композитор 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
