Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СТЕФАНІЯ ПАВЛИШИН ДО 90-РІЧЧЯ А. КОС-АНАТОЛЬСЬКОГО (1909-1983) Анатолій Кос-Анатольський. Anatoliy Kos-Anatolsky. Композитор Анатоль Кос-Анатольський був яскравою постаттю української музичної культури. Насамперед постаттю в буквальному розумінні, тому що був поставним, високим, із зовнішністю кіноактора. Здалеку притягав погляди, а при зуст річі чарував усмішкою. Йому дуже симпатизували, його любили — студенти, колеґи і широка публіка, перед якою він радо виступав. Бо приваблював також своєю мовою — адже був адвокатом за фахом, говорив дуже цвітисто і виступати любив. Щоправда, в юридичній спеціяльності пра цював коротко, перед війною. Ближчим був до акторства, бо майстерності співу навчався в Одар- ки Бандрівської, сестрінки Соломії Крушельниць- кої. Та найбільший був у Кос-Анатольського твор чий талант. Він закінчив Вищий Музичний Інститут ім. Лисенка, і хоч важко було у цій спеціяльності за робити на хліб, він писав естрадну музику і грав на фортепіяні та акордеоні у львівських ресторанах. За радянських часів отримав визнання як композитор, був навіть нагороджений державною премією. В консерваторії ім. Лисенка дістав звання доцента, відтак професора, викладаючи теоре тичні дисципліни. При такій закоханості у свою творчість, яка спостерігалася у Кос-Анатольського, і яка є, зрештою, характерною для всіх мистців, він міг би, здавалося б, “спочити на лаврах”, милува тися собою і своїми успіхами. Але власне на цих вершинах слави Кос- Анатольський виявив глибинні вартості своєї особи. Сьогодні ми б сказали, шо він кинувся у вир громадської праці. Але тоді, при радянській владі, це було не так. Існували, все ж таки, три шляхи: сидіти якнайтихше; відверто боротися і бути репре сованим; діяти дипломатично. По останньому шля ху ступав Кос-Анатольський і ззовні могло здава тися, що він вибрав дорогу кар’єри; цього йому заздрили деякі справжні радянські підлизники. В дійсності, дипломатичні здібності Кос- Анатольського були такі великі, що він став депутатом Верховної ради Радянського Союзу — отже найвищого уряду держави, не будучи членом комуністичної партії! Це було неймовірно для західного українця. Нас неприємно вражало, що всі свої промови він закінчував славленням партії. В емоційно-романтичному адвокатському стилі, який вже тепер не існує, він ступенював динаміку про мов від тихого початку до гучних кінцевих окликів “Хай живе...!” Але вслуховуючись в ті патетично перебільшені інтонації ми дивувалися, що партійне керівництво не відчуває в них глумління, прини ження замість славослов’я (на зразок шевченково- го “Хортам, гончим і псарям, і нашим батюшкам царям...Слава!”) Саме як депутат Верховної ради СРСР, го лова Спілки композиторів у Львові і член правління та секретаріяту Спілки композиторів Радянського Союзу, Кос-Анатольський зробив неймовірно ба гато для наших мистців, та мабуть і для інших лю дей, але він своїми вчинками не хвалився. Зробив те, про що ніхто інший не наважився б тоді навіть говорити. Він всілякими способами намагався ви добути з Ґулаґу композитора Василя Барвінського, колишнього директора Вищого Музичного Інсти туту ім. Лисенка. Подавав нескінченні аргументо вані заяви до найвищого уряду, домагався реабі літації В. Барвінського, яку, нажаль, отримав лише після його смерті. І то — вже у 100-річчя В. Барвінського у 1988 році, коли ми даремно домагалися дозволу на проведення його ювілею, нам сказали, що реабілі тація була дана неправильно, тільки завдяки дома ганням Кос-Анатольського (якого вже тоді також не було на світі). Варто б видати об’ємне листування Кос- Анатольського з Барвінським. Це — документ епохи. Адже мало хто наважувався писати до репресованого. А опісля Кос-Анатольський дуже багато зробив для пошуків втраченої компози торської спадщини В. Барвінського. В інший спосіб опікувався Кос-Анатоль ський композитором Людкевичем. Він домігся побудови гарного будинку для нього і бачив в “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1999 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
