Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РІЗДВЯНЕ ЧУДО Уже третій рік Вілліям голоситься на пошту сортувати святочні листи. Вони, ті листи білими птахами злітаються тут із всіх усюдів і знову чим дуж розлітаються по адресам з теплим, святочним привітом. Людям радість — поштовій обслузі важ ка праця. Ідуть свята і Вілліям, як кожного року йтиме на Різдво до костьолу. Там так велично і святково, грають могутньо органи, багатство й пишнота в тому костьолі. Колись, дуже, дуже давно в його дитинстві було інакше. Тоді ще жила бабуня і він святкував із бабунею її Різдво. Та це вже наче забулося, відгомоніло з літами... Вілліям втомився сортуванням листів, головно тих без докладних адрес, тих пошко джених необачно в дорозі. І ось у нього в руках пошматована біла коверта, й святочний лист з оцілілим малюнком Різдва, Різдва бабуні... В світлиці стіл і біла скатерть на отому столі, калач і трійця, і дідух, — Вілліям згадав бабуню, добру свою бабуню, єдину опікунку в осиротілих роках... Надворі зимно, сипле зірчастий сніг, а він уночі, вхопившись теплої руки, бреде в отому снігу, бреде з бабунею до Бозі... — Я змерз, бабуню, я дуже змерз, візьміть мене бабо на руки... — Ти вже великий, Василю, іди сам, Бозі теж зимно у вертепі. А зорі, що ген високо, дивляться і сміються з тебе, ти ж уже не дитина... 4 Василь іде й повсякчас питає: — Чи ще далеко, бабуню, чи далеко? Онде стоїть ота бабунина церква щойно збудована щедрими, добрими піонерами. Високі сходи вкриті білим сніжком, високі ковані двері і різдвяна колядка виривається пташкою із церковних дверей. У вертепі Дитятко Боже наче говорить до хлопця: — Це гарно, Васильку, що ти до мене прийшов, заходь частіше... Вілліям мандрує думками слідами свого сирітства, слідами юнацьких років, років відчуження від отої гарної церкви і він рішає, твердо рішає — він піде на Різдво до церкви його бабуні. Сипле зірчастий сніг, засипає сліди, а Вілліям білий, мов голуб, бреде у снігу до Бозі, бреде сам, без бабуні, без теплої доброї руки... Онде стоїть ота церква, а сходи до неї білі, білі... Вілліям ступає поволі, з острахом наче, ступає по отих сходах. І нагло — церква красуня така достойна, така велична простягає до нього свої невидимі руки і гейби каже: — Це гарно, Василю, що ти до мене прийшов, приходь частіше... Вілліям сідає у лавку і не вірить власним очам. Колишня бабунина церква в початках скромна горить сьогодні кольорами, мов ялинкова прикраса. Розмальовані пишно стіни, кольорові вітражі, кришталевий павук мерехтить самоцві тами, свічки, свічки і пахуче кадило, а звук колядки наче янгольський спів лине з високих хорів. ... Це гарно Василю, що ти до мене прийшов, приходь частіше... Біля самого вертепу стоїть на колінах якась жінка загорнена теплою хусткою... В серці ворушиться совість, топиться бай дужість років, маліє відстань і Василь вірить, вірить свято, що це вона, добра сердешна бабуня на вернула його по літах до своєї рідної церкви. НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1999 ІВАННА САВИЦЬКА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
