Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РОЗА ШЕНДЮК З волі Всевишнього відійшла у вічність членка 93-го Відділу СУА в Гартфорді Роза Ш ендюк з дому Бор сук. Народилася Роза 13-го листо пада 1925 р. в Арґентіні. Батьки Рози — Ганна і Данило — проживали в се лі Козина на Волині. Не маючи багато землі, вирішили виїхати до Арґентіни з метою поліпшити своє життя. Бать ко Рози Данило мав двоє дітей з пер шого подружжя, а коли повдовів оженився з Ганною Савчук і мали ще п’ятеро дітей. Сім’я була велика, то ж було для кого працювати, але ло мимо всього, всі діти закінчили се редню школу, вчилися в українській школі, вдома була тільки українська мова, розвивалася любов до україн ських звичаїв і традицій. У такому оточенні виростала Роза. Закінчивши середню школу, запізналася з Олек сандром Шендюком і 4-го серпня 1945 р. вони одружилися. Господь об дарував їх трьома дітьми. Вже ма лими діти Рози відзначалися вели кими здібностями, а в школі діста вали найвищі оцінки. Роза і Олек- сандер почали журитися їх майбутнім життям, бачучи, що в Арґентіні діти не мають перспектив на добрі ста новища, то ж виїхали до Америки і оселилися в Гартфорді. У короткому часі Роза вступила до нашого Відділу СУА. Всі свої зобов’язання виконува ла дуже сумлінно, завжди була спо кійна, лагідна і привітна, готова до помочі, приємно було мати її в нашо му крузі. Обоє з Олександром пряму вали до одної мети — дати дітям як найкращу освіту. їх праця увінчалася гарними успіхами; всі діти закінчили вищі школи і дістали праці на високих посадах. Наймолодший Юрій — слав ний архітект. Багато його проектів є в Нью-Йорку (найвищу нагороду дістав за 40-мільйоновий проект на 2 Тайм Сквер, готель “Ренесанс” і інші вели кі будівлі). На жаль, не залишилося для Рози багато літ втішатися успіха ми дітей і внуків, яких мала п’ятеро. Останні два роки вона хворіла і 10 травня 1999 р. закінчила своє трудо любиве життя. Спи спокійно наша членко, нехай американська земля буде тобі легкою, а ми збережемо пам’ять про тебе в наших серцях. Ярослава Кукіль, пресова референтка. Продовження із стор. 9. Немало уваги Ярослава Закревська прис вятила також “забутим та промовчуваним” в Укра їні радянського періоду вченим, що віддали укра їністиці свої наукові та літературні сили (Іван Зі- линський, Марія Пшеп’юрська-Овчаренко, Євген Тимченко, Олекса Горбач, Віра Вовк т.і.). Ярослава Закревська не відмовилася допомогти українцям Бразилії при вишколі учителів української мови для розкинутих в далеких просторах українських гро мад, їздила туди двічі у відрядження, причому зуміла зібрати також немало матеріялу для своїх власних дослідів. Її функція керівника відділу мо вознавства Інституту українознавста НАНУ у Льво ві заслуговує на окреме висвітлення, що напевно прийде з кола її близьких співробітників. Під час наших кількаразових відвідин інституту та його мовного відділу ми винесли враження, що вона не була тільки керівником, організатором праці й пот рібним для друку фондів, але просто душею цього вченого колективу, відданого справам української мови в історичному (тут йде праця над історичним словником української мови XVI-XVII вв.) та сучас ному аспектах. Високі людські якості, здавалося невичер пна енерґія, відданість вибраному науковому нап рямкові, турботливість у відношенні до співпраців ників, а особливо молодої зміни, уміння згла джувати людські контроверсії свого довкілля в ім’я добра робочого колективу та багато інших світлих рис, якими обдарована була бл.п. Ярослава Зак ревська закарбувалися в душі кожного, хто її ближче знав, спілкувався з нею. Я особливо вдячна Покійній за її увагу до наукових праць мого чоловіка, Олекси Горбача, якому присвятила в 1995 р. монографію, що вий шла у Львові в серії “Видатні вчені HTLU”. За її практичну допомогу, розсилати до високошкільних бібліотек України його наукові передруки (репрінти з давнього українського мово- і літературознавст ва, що були заборонені, а то і знищені в радянські роки). Почавши від нашої зустрічі на 2-у Конгресі МАУ 1993 р. у Львові між нами розвинулися над звичайно теплі й дружні зв’язки, тісна співпраця, (наше спільне видання спогадів Олекси Горбача “Шлях зі Сходу на Захід”, їх успішна презентація у квітні 1999р. у Львові, ініціятива і видання бібліо графічного покажчика моїх перекладів та статтей до мого 75-річчя т.і.). Ярославі Закревській завдячую також моє “впровадження” у львівський науковий світ, де я могла вже кількакратно дати огляд ще й досі мало втішного стану україністичних студій, перекладів з української літератури у німецькомовному світі. Коли відходить від нас така людина як бл.п. Ярослава Закревська, до глибокого болю втра ти, що його відчуваємо, не забуваймо бути вдяч ними, що нам було подаровано її зустріти, захоплю ватися її особистістю, з нею спілкуватися в житті. АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ ЗО “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
