Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
очерти не мали великої правости, і вся вона була більше симпатична, ніж гарна...” = “She could not be considered beautiful - her features were irregular - but she was rather pretty...”; “У будинку пані Брагової була заметня”. = “There was bedlam in Lady Brahova’s house”; “Аж ось увійшов професор; все втихло, насторожилось”. = “The professor walked in, and an air of expectancy filled the room”; “бренів посуд, гомонів молодий люд” = “Dishes were clattering, and young people were chatting noisily”; “Він так як Гейне хоче з сотню симпатій перемінить” = “He’s like Heine: he wants to experience love a hundred times over”. Перекладач дозволяє собі деякі вольності, що часом виходять на користь перекладу, але деколи наближаються до межі дозволеного. Рома Франко іноді вживає українські терміни, пояснюючи їх у квадратних дужках, напр. “Рано були попечені пироги” = “The pyrohy [turnowers] were prepared early”. Розуміємо, що пояснення українських реалій може бути потрібне англомовному читачеві, але чи не краще це робити у примітках? А вже зовсім недо пустимим, на мою думку, є факт, що перекладач додає від себе і вплітає у текст пояснення, які стосуються Енеїди і Шевченка: на стор. 46, наприклад, є такий параграф: “One day, Lyuba went to the chest and pulled out a humorous book written at the end of the eighteenth century by a Ukrainian author, Ivan Kotlyarevsky. It was a marevellous travesty of Vergil’s Aeneid. At first she could not' believe her eyes! What was this?” В Олени Пчілки стоїть просте і коротке речення, без пояснень: “Якось же Люба витягла з скрині прекумедну книжку, спершу аж якось очам не вірила: що таке?”, а на стор. 47 цей сам прийом повторений і щодо Шевченка: “She was told that these banned verses, copied surreptitiously by hand, were written by Taras Shevchenko, a Ukrainian poet with peasant roots, who defiantly wrote in ordinary language like that - in Little Russian [Ukrainian]. He was now living in exile, banished by the tsarist regime for his writing”. Це мав би бути переклад речення Олени Пчілки: “Говорили, що той письмовець, котрого були ті вірші, — переписувані на аркушиках — все тілько так і писав по простому, по “малоросійському”, що сам він простий селянин — і за своє писаннє засланий кудись далеко...” Пояснення для англомовного читача може й потрібне, але в примітках, виносках, а не в тексті Олени Пчілки! Такі додатки в самому тексті роблять письменниці вовчу прислугу: адже одною із найкращих прикмет її літературного стилю є саме ця її стриманість, не договореність, оперування натяками, без пояс нень! Ніде в книжці нема заяви, що переклади дру куються у скороченні. Тому дивує факт, що “То варишки” перекладені із пропуском понад 100 рядків тексту. Ці пропуски є на сторінках 65, 68, 102. Але, коли придивитись до цих пропущених рядків, то здивування перетворюється у різкий протест: виникає підозріння, що перекладач, мож ливо, вживала для перекладу якийсь радянський сцензурований текст! Бо всі пропущені рядки стосуються або відносин українців до росіян, або порівнянь статусу української мови в Галичині і в Росії, або патріотичного єднання галицьких русинів з наддніпрянськими українцями! Якщо взяти за основу текст “Товаришок”, надрукований у перевиданому в Нью-Йорку аль манаху “Перший вінок”, то майже повні три сторін ки тексту (323-325), де мова йде про зустрічі і роз мови Люби з галицьким русином Бучинським, що вона його зустрічає у Відні, не включені в англо мовний переклад Роми Франко! Біографічні силюе- ти обох письменниць подаються без підпису, але вони, очевидно, написані редактором серії Сонею Моррис. Тут подані стислі життєписи з наголосом на особистому житті, основних зацікавленнях і праці Олени Пчілки і Наталії Кобринської, без под- рібної аналізи їхніх творів,але з коментарями їхньої ролі і вклад в українську літературу та феміні стичний рух. Ці нариси обмежені до двох сторінок друку кожний. Книжка надрукована з дуже нез начною кількістю друкарських чортиків, але є випадки, де редакторське втручання могло дати позитивні наслідки. Наприклад, замок Шільон ніяк не можна перекладати як Shilyon Castle, бо він відомий мільйонам туристів як Chateau Chillon або Chillon Castle; в оповіданні Кобринської “Виборець”, цісаря Австро-Угорської монархії ніяк не можна називати царем (“Was the tsar there too? - c. 294); в оповіданні “Янова” (= в тексті перекладу — Yanova) правильне польське Jan треба подати бодай у примітці, якщо вживати Yan; цитату німецької строфи “Du, liebes Kind, komm, geh’ mit mir” варто було ідентифікувати як уривок із славнозвісної поезії Ґете “Вільшаний король”, в оригіналі “Erlkonig”. При всіх цих недостачах і недоглядах, перший том “Жіночих голосів в українській літе ратурі” є не тільки важливим досягненням Роми Франко і Соні Моррис, але і справжньою подією в історії української літератури. Приємно зокрема відзначити, що цей амбітний та успішний крок, цей вихід на світовий англомовний книгарський ринок, зроблено якраз напередодні 150-літнього ювілею Олени Пчілки. The Spirit of the Times: selected prose fiction by Olena Pchilka and Nataliya Kobrynska. Translated by Roma Franko. Edited by Sonia Morris. Saskattoon, SK: Language Lanters Publications, 1998. 472 p. (Women’s voices in Ukrainian literature, v. 1) ISBN 0-9683899-0-2. $14.95. 8 НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top