Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
очерти не мали великої правости, і вся вона була більше симпатична, ніж гарна...” = “She could not be considered beautiful - her features were irregular - but she was rather pretty...”; “У будинку пані Брагової була заметня”. = “There was bedlam in Lady Brahova’s house”; “Аж ось увійшов професор; все втихло, насторожилось”. = “The professor walked in, and an air of expectancy filled the room”; “бренів посуд, гомонів молодий люд” = “Dishes were clattering, and young people were chatting noisily”; “Він так як Гейне хоче з сотню симпатій перемінить” = “He’s like Heine: he wants to experience love a hundred times over”. Перекладач дозволяє собі деякі вольності, що часом виходять на користь перекладу, але деколи наближаються до межі дозволеного. Рома Франко іноді вживає українські терміни, пояснюючи їх у квадратних дужках, напр. “Рано були попечені пироги” = “The pyrohy [turnowers] were prepared early”. Розуміємо, що пояснення українських реалій може бути потрібне англомовному читачеві, але чи не краще це робити у примітках? А вже зовсім недо пустимим, на мою думку, є факт, що перекладач додає від себе і вплітає у текст пояснення, які стосуються Енеїди і Шевченка: на стор. 46, наприклад, є такий параграф: “One day, Lyuba went to the chest and pulled out a humorous book written at the end of the eighteenth century by a Ukrainian author, Ivan Kotlyarevsky. It was a marevellous travesty of Vergil’s Aeneid. At first she could not' believe her eyes! What was this?” В Олени Пчілки стоїть просте і коротке речення, без пояснень: “Якось же Люба витягла з скрині прекумедну книжку, спершу аж якось очам не вірила: що таке?”, а на стор. 47 цей сам прийом повторений і щодо Шевченка: “She was told that these banned verses, copied surreptitiously by hand, were written by Taras Shevchenko, a Ukrainian poet with peasant roots, who defiantly wrote in ordinary language like that - in Little Russian [Ukrainian]. He was now living in exile, banished by the tsarist regime for his writing”. Це мав би бути переклад речення Олени Пчілки: “Говорили, що той письмовець, котрого були ті вірші, — переписувані на аркушиках — все тілько так і писав по простому, по “малоросійському”, що сам він простий селянин — і за своє писаннє засланий кудись далеко...” Пояснення для англомовного читача може й потрібне, але в примітках, виносках, а не в тексті Олени Пчілки! Такі додатки в самому тексті роблять письменниці вовчу прислугу: адже одною із найкращих прикмет її літературного стилю є саме ця її стриманість, не договореність, оперування натяками, без пояс нень! Ніде в книжці нема заяви, що переклади дру куються у скороченні. Тому дивує факт, що “То варишки” перекладені із пропуском понад 100 рядків тексту. Ці пропуски є на сторінках 65, 68, 102. Але, коли придивитись до цих пропущених рядків, то здивування перетворюється у різкий протест: виникає підозріння, що перекладач, мож ливо, вживала для перекладу якийсь радянський сцензурований текст! Бо всі пропущені рядки стосуються або відносин українців до росіян, або порівнянь статусу української мови в Галичині і в Росії, або патріотичного єднання галицьких русинів з наддніпрянськими українцями! Якщо взяти за основу текст “Товаришок”, надрукований у перевиданому в Нью-Йорку аль манаху “Перший вінок”, то майже повні три сторін ки тексту (323-325), де мова йде про зустрічі і роз мови Люби з галицьким русином Бучинським, що вона його зустрічає у Відні, не включені в англо мовний переклад Роми Франко! Біографічні силюе- ти обох письменниць подаються без підпису, але вони, очевидно, написані редактором серії Сонею Моррис. Тут подані стислі життєписи з наголосом на особистому житті, основних зацікавленнях і праці Олени Пчілки і Наталії Кобринської, без под- рібної аналізи їхніх творів,але з коментарями їхньої ролі і вклад в українську літературу та феміні стичний рух. Ці нариси обмежені до двох сторінок друку кожний. Книжка надрукована з дуже нез начною кількістю друкарських чортиків, але є випадки, де редакторське втручання могло дати позитивні наслідки. Наприклад, замок Шільон ніяк не можна перекладати як Shilyon Castle, бо він відомий мільйонам туристів як Chateau Chillon або Chillon Castle; в оповіданні Кобринської “Виборець”, цісаря Австро-Угорської монархії ніяк не можна називати царем (“Was the tsar there too? - c. 294); в оповіданні “Янова” (= в тексті перекладу — Yanova) правильне польське Jan треба подати бодай у примітці, якщо вживати Yan; цитату німецької строфи “Du, liebes Kind, komm, geh’ mit mir” варто було ідентифікувати як уривок із славнозвісної поезії Ґете “Вільшаний король”, в оригіналі “Erlkonig”. При всіх цих недостачах і недоглядах, перший том “Жіночих голосів в українській літе ратурі” є не тільки важливим досягненням Роми Франко і Соні Моррис, але і справжньою подією в історії української літератури. Приємно зокрема відзначити, що цей амбітний та успішний крок, цей вихід на світовий англомовний книгарський ринок, зроблено якраз напередодні 150-літнього ювілею Олени Пчілки. The Spirit of the Times: selected prose fiction by Olena Pchilka and Nataliya Kobrynska. Translated by Roma Franko. Edited by Sonia Morris. Saskattoon, SK: Language Lanters Publications, 1998. 472 p. (Women’s voices in Ukrainian literature, v. 1) ISBN 0-9683899-0-2. $14.95. 8 НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top