Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
це окрема велика тема. Нагадаємо лише про суть християнської моралі, за якою людина, незалежно чоловік чи жінка, спілкується з Богом через молитву і є однаково вислуханою. Чоловік і жінка є рівно правні перед Божим законом. Гріх для жінки одна ковий, як і для чоловіка. Згідно з християнським вченням, і чоловік, і жінка є дітьми Божими. Подруге, ставлення до Бога ми виявляємо не інакше, як через ставлення до собі подібних, незалежно чоловіків чи жінок. Нарешті, якщо рівноправні перед Богом і жін ка, і чоловік, то мають вони бути рівноправними і перед людськими законами, якщо ці закони базу ються на істинній моралі. Свобода, рівноправність — це не досягнення сучасної Европи і не винахід XX ст., а біологічна реакція людського організму, про що свідчить величезний матеріял, зібраний вченими- антропологами. У світі, де люди поневолені (неза лежно: всі, половина чи частина їх) знову і знову виникають спалахи насильства і агресії. Становище сучасної жінки в Україні — це вияв морального збанкрутіння і духовного виродження. Сталося так, що традиційно патріярхальне суспільство Росії плюс більшовицький нігілізм, що знецінив не лише жінку, а загалом життя, посунув з усією агресивністю в українську суспільність. На жаль, кожен впізнає у нашому суспільстві всі ознаки деструкції і жорсто- кости. Навіть найогидніші зовнішні ознаки антикульту- ри почуєте на кожному кроці. Брудна лайка, якої не знали наші предки, отруєю ллється всюди — і в містах, і в селах: осквернення Бога, не кажучи про Матір. У 1918 році російський філософ Булгаков, до речі, писав: ’’...якщо вже шукати коренів революції в минулому, то тут воно наявне: більшовизм народився з лайки, та він і є, по суті, облаювання материнства будь-якого — і в церковному і в історичному відно шенні...” Більшовизм, який стільки років культивувався в Україні, виростив свої плоди: ненависть, гординю, заздрість, зневагу і насильство. Одна із потворних форм насильства — наведені вище усталені погляди на жінку, як прояв деструктивного суспільства. Найтолерантніша частина чоловіків, котра вміє логічно і реально мислити, хоч байдуже, беземоційно і безпристрасно, зазначає неможливість активної діяльности жінки у сфері політики і бізнесу через нерівні можливості у суспільстві. З цим ми погод жуємося. Але, очевидно, задля блага чоловіків, жінок і дітей, а також задля блага всієї держави і громад- ськости варто емоційніше братися за справу створен ня умов розвитку для розвитку кожної особистости чи то чоловіка, чи то жінки. Варто зосередити зусилля не на загальниках, які набили оскому давним-давно, типу ’’ролі жінки у суспільстві”, а конкретно вирішувати питання жінки і материнства, які дали б поштовх для формування рівноправних відносин у цьому ж суспільстві. І хо чемо вірити, що демократія чоловіків не буде закінчу ватися там, де питання торкатиметься їх рівноправ- ности з жінками. Саме рівноправности, а не тотож- ности. Однак найцікавішим у цій проблемі є те, що го ловна її причина ховається не у ставленні до неї чоловіків, а самих жінок. Одні з них взагалі не бачать дискримінації жінки, інші — під тиском вироблених системою традицій і забобонів відмовились від полі тичної діяльности. Але це вже інша розмова. СОФІЯ МАЙДАНСЬКА Наші селянки. На фотографіях початку століття ці жінки сидять, мов святі на престолі, Матері-Одигітрії, оточені дрібними охайними діточками. По-царськи вони носять білі намітки, вишиті сорочки, добірне намисто з дукачами. (Одна гостя з Москви, побачивши намітку на голові у нашої жінки, вигукнула: ”Не може бути, хіба у вас у селах так носили? Це більше нагадує головний убір патриціянки доби італій ського Відродження!”). А потім почалися "переможні” п’ятирічки з патосом концта- бірних бушлатів і колгоспних куфайок. Почалася ера великого Страху. Від збляклих фотографій ЗО—50-их років віє якоюсь приреченістю. Мати з дітьми сполохано збилися докупи, наче біля тюремної стіни перед розстрілом. її ж діти з переляканим застиглим поглядом, голомозі або у зіжмаканих чорних кашкетиках, сивих куцих піджачках і стоптаних черевиках. Чомусь усі одразу забули про красу і гідність, бо краса і культура карались, як пережиток ’’старого режиму”. Страх панував усюди, навіть перед фотооб’єктивом. І все ж яка незбагненна сила схована у нашому генетичному корені, якщо навіть серед страхітливого Геноциду, коли ціла Україна мало не стала велетенським ґетто приреченого на знищення народу, якщо серед цього, забутого Богом попелища злетіли такі Фенікси незнищенної краси, як Кате рина Білокур та Марія Примаченко. А їх же колись були тисячі, сотні тисяч тих народних художниць, що розмальовували калиною і павами та зозулями свої при пічки, одвірки та окружжя вікон. І кожна малювала тільки свої птахи і квіти, бо вони були ще й родинними оберегами. 4 НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
