Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
самозрозумілим є неможливість розвиненої еконо міки у суспільстві з відсталими середньовічними сус пільними відносинами. Як наші мужі думають інтегруватися в євро пейську економіку — взагалі малозрозуміла справа. Адже економіка — не що інше як частина культури. Особливість цієї частини культури полягає в її види мості, це, так би мовити, — надводна частина ай- сберґа. Невидимою підводною частиною, але наба гато більшою, на якій може розвиватися економіка, є вся система духовних цінностей, система відносин між соціяльними групами, релігійними конфесіями, окремими членами суспільства і т. п. Варто лише подивитися? як непросто проходять інтеґраційні про цеси в Евросй> Ьднією з перешкод на цьому шляху є далеко не різний рівень економіки, а цілком інші аспекти. Наприклад, однією із проблем є різне став лення, до знаків,дорожнього руху у країнах Північної Европи і Півдня. Якщо на Півночі воно серйозне, то на Півдні дорожні знаки вважаються зайвою річчю. Що ж говорити про нас, коли всі відносини, що стали нам "нормою”, у світі вважаються ненорматив ними. Таким чином ні економічне чудо, ані економіч ну інтеграцію в європейську економіку неможливо здійснити без духовної переорієнтації суспільства. Однією з вагомих складових такої переорієнтації є, власне, жіноче питання, по суті, зігнороване Верхов ною Радою, вислухане "для годиться”, мовляв, ми теж, як усі. Зрозуміло, замало формально прийняти конвен цію щодо рівних прав жінки у суспільстві чи провести парляментські слухання. Звичка приймати гарні рі шення і не виконувати їх — гіркий спадок поперед ньої системи, котра цупко тримається у свідомості більшости. Побут і традиції, які базувалися на взає минах між клясами і соціяльними групами, заважають повернутися до взаємин, побудованих на особистіс- ній повазі взагалі, не лише до жінки. Тому наприкінці XX ст. ми опинилися у сфері прав людини, а не лише економіки, далеко позаду Европи. Скажімо, депутат Верховної Ради Валерій Пала марчук вважає недопустимим встановлювати квоту для жінок у виборах, мало того, висловлюючи думку багатьох-багатьох чоловіків, гадає, що Верховна Рада повинна бути суто чоловічою. Водночас твердо пере конаний, що дискримінації жінки не існує. Певна частина чоловіків (значно менша), думкою яких ми цікавилися, не є такою категоричною, до пускає присутність жінки у парляменті, але проти квоти. Чому? В такому випадку, мовляв, буде дискри мінуватися виборець, котрий мусітиме обирати жінку. Щоправда, нині виборець мусить обирати лише чоло віка. Йдеться про квоту 30-40%, хоч жінок в Україні, як уже згадувалося, 52%. При 48% чоловічого насе лення їм залишається квота 60-70%. Однак маханізм забезпечення участи жінок у Вер ховній Раді повинен бути відпрацьований з особли вою скрупульозністю, оскільки жодний модель циві лізованого суспільства, в якому існує повага до осо би, нам не підходить. Цікаві психологічні настанови чоловіків у їх упе редженості до жінок. Наприклад, сентенції відомого журналіста: "Жінка живе емоціями. Я боюся парля- менту, який керувався б емоціями”. Хотілося б поба чити беземоційний парлямент у будь-якій країні. Наш чоловічий парлямент не надто грішить беземоцій- ністю, не грішить ані розсудливістю, ані толерант ністю. Щодо емоцій чоловіків і жінок. Коли говорять про емоції у вищеназваному контексті, то, очевидно, мають на увазі переживання нижчих видів, які ґрунту ються на безумовному рефлексі, інстинктивних вия вах психіки, бо емоції — це ще й ознака розвинености почуттів, ще визначає емоційну культуру особистос- ти. Отже, йдеться, очевидно, про деструктивність у поведінці людини. Тому, не зайве, мабуть, зауважити, що останні дослідження антропологів, які займають ся вивченням доцивілізованих культур, повністю усу вають усталені погляди на сутність людини, як міша нину добрих і злих емоцій. Деструктивність не є вродженим елементом, ані сутнісною рисою люд ської натури. Німецько-американський видатний вче ний сучасности Еріх Фром вважає, що руйнівне на чало в людині зв’язано виключно із суспільством. У життєстверджуючих суспільствах, де відсутнє на сильство (племена індійців, зуні, семангів та ін.), жінок не експлуатують і не принижують. Окрім того, у таких суспільствах характерною є превалююча цін ність не речей, а самого життя. Важливе місце займа ють молитви, пісні, танці, загалом релігійна сфера вважається важливішою, аніж світська. Для деструктивних же суспільств характерне су перництво і боротьба, причому у цій боротьбі всі засоби добрі і будь-яка перевага використовується для перемоги. Ідеалом чоловіка вважається той, хто досягає успіху не у відкритій боротьбі, а хитрощами, підсиджуванням тощо. Найвищим досягненням є ус піх, котрий досягнуто нанесенням матеріяльних і мо ральних збитків суперникам. Дві головні пристрасті у таких суспільствах — багатство і секс. Зло і жорсто кість — зброя у цій боротьбі. Жінка тут, зрозуміло, лише предмет для сексуальних задоволень. Доведено також, що саме в деструктивних сус пільствах склалася патріярхальна система відносин між статями. Власне, експлуатація жінки, нерівно правність доводить до ворожнечі не лише між ста тями, а й поколіннями і т. д. Абсолютний автори таризм виробив систему, при якій намагання індивіда реалізувати свої власні цілі сприймається як смерт ний гріх. Тому в нашому наскрізь атеїстичному сус пільстві стосовно до жінки, її становища і завдань, зустрінемо повсюдні посилання на "Біблію". Не ка жемо тепер про культ Діви Марії у християнстві, бо НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1995 З
Page load link
Go to Top