Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОКСАНА САПЕЛЯК ЛЮБОВ БАТІГ ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА — СУСПІЛЬСТВО РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ РЕМІНІСЦЕНЦІЇ ІЗ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ СЛУХАНЬ 12 ЛИПНЯ 1995 Р. До фемінізму, як суспільного явища, широковідо мого на Заході, ми ставилися досить скептично. Вва жали це справою жінок, яким не вдалося вирішити особистих проблем чи реалізувати себе професійно. Виховані радянською системою, яка деклярувала рівноправність чоловіків і жінок, ми й справді вірили, що живемо в цивілізованому суспільстві рівних мож ливостей для всіх. Вірили, але коли зрозуміли невід повідність між деклярованим і фактичним рівно прав’ям, подивилися на цю проблему інакше. Більшість населення України, 52%, становлять жінки. Проте їхні інтереси у парляменті представля ють лише 4.2%. В Україні немає жодної жінки-мі- ністра, посла чи керівника політичної партії, на відпо відальних посадах працюють 14%, у дипломатичному корпусі — 3% жінок. Для порівняння: у Скандинав ських державах (з виступу посла Норвегії в Україні на парляментських слуханнях ВР 12 липня 1995 р.) у парляменті — 30-50% жінок. Прем’єр-міністер, мі ністри оборони і внутрішніх справ у Норвегії — жінки, начальник поліції в м. Осло — теж жінка. На керівних посадах працює 30% жінок. Але й це, вважає посол, замало для формування скандинавської моделі дер жави добробуту. Повинно бути 40% і не менше жінок у парляменті. Ця цифра закріплена законодавчо — встановлена квота, за дотриманням якої стежить спе- ціяльна людина. У мусулманському світі, де ще донедавна жінка не мала жодних прав і була трактована, як дитина, кардинально змінилася ситуація: в Туреччині — пре зидент жінка Тансу Чілер, у Пакистані — жінка прем’єр-міністер Беназір Буто. Не будемо згадувати про те, що в минулому українська жінка не була ані предметом купівлі-продажу, як у азійських країнах, не трактували її як недорослу істоту, котра нездатна була потурбуватись про себе, ані про своїх дітей, як це було в Европі. Не задля жалю чи сантиментів за минулим, а лише з метою нагадати про історичні реалії говоримо про демократичні засади української сім’ї, а також становища жінки в суспільстві. Передо всім жінка була фінансово незалежною від чоловіка. За звичаєвим правом, земля, котру вона отримувала від батьків, була її власністю, називалась ’’мате ризна”. Ця земля успадковувалась лише по жіночій лінії. Жінка могла бути опікункою дітей, керувати господарством. Знаємо жінок меценатів, які давали кошти на будівництво церков, на видання книг. Полтавська поміщиця Милорадович була головною фундаторкою Товариства ім. Шевченка у Львові. Не хочемо перераховувати всіх відомих жінок — громадських і політичних діячів в Україні. Оксана Мешко — основоположниця Гельсінкської Групи. Йдеться про те, що ми відстали не лише від євро пейських і азіятських країн, але й від самих себе. У цій сфері ми відкинуті найменше на століття, але не порівняно з самими собою, а порівняно із мусулман- ським світом. В Україні із кожних десяти зареєстрованих на біржах праці безробітних — вісім жінок, більшість яких із спеціяльною або вищою освітою. Як засвід чують соціологічні опитування, значна частина жінок відіграє пасивну ролю у суспільному житті, не вислов лює своїх думок з приводу політичної ситуації, а ті жіночі партії, які існують, не сприймаються серйозно владою і суспільством, бо вони не мають реальної політичної ваги і юридичної бази. Становище жінки в Україні можна хібащо порівняти з Сомалі, відзначала на Міжнародній науково-практичній конференції ’’Жін ка і демократія”, яка нещодавно відбулася у Києві, посол США в Австрії пані Гант. Ось так нас сприймає світ. Тому, зрозуміло, для побудови дійсно демокра тичної держави, необхідна зміна державної політики щодо жіноцтва. Перші кроки у цьому напрямку зроб лено: у Верховній Раді України пройшли парлямент- ські слухання, присвячені реалізації в Україні поло жень Конвенції ООН ’’Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”. Дивлячись на залю засідань Верховної Ради, реак цію на виступи, не скажеш, аби наших депутатів хвилювало підняте питання на парляментських слу ханнях про становище жінки в державі. Без сумніву, для нинішнього складу Верховної Ради це питання недержавної ваги. Таку вагу має лише економіка. Складається враження, що економіка стала цілком абстрактною річчю. Шкода, що наш парлямент (і Уряд теж) набув за роки іреальної системи доволі іреальне мислення. Адже ми вже чули: ’’Спочатку нагодуємо народ” — проголошено ще у 1917 р. Ство рити базис, а згодом, мовляв, перейдемо до пере будови. Вся річ в тім, що це — не що інше як творення нового фетишу. Як же гукати, щоб донеслося до вух нашої Верховної Ради і Уряду: нема економіки без реальних людей, без конкретних осіб. Здавалось би, 2 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
