Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Переорієнтація церковного малярства з візантій ського на західньо-німецьке завершилось, в основ ному, до Першої світової війни. Були ще інші причини такого стану речей, але найважливішою з них був брак власної держави. Отже, відкинено одухотворену ікону, яка була джерелом духовної наснаги наших предків, а на місце прийшов солодкавий, сентиментальний ілюзіонізм західнього походження, в найдешевому виданні. Про цес цей годі було зупинити. Найбільш світлі уми, такі як Митрополит Андрей, І. Свєнціцький, бачачи своє безсилля в припиненні цього процесу, рятували не потрібні вже нікому ікони в новоствореному ними Національному Музеї. В цей спосіб врятовано тисячі безцінних шедеврів світового значення. Якими ж незу гарними виглядали ці шедеври, створені сто, двісті, чотириста років тому народним генієм, в очах панот ця, старшого брата, селянина при сентиментально- солодкавому зображенні Марії, яка виглядала, ”як жива”. Формувалося нове бачення, нові смаки! Ніби нові Дон Кіхоти, на боротьбу за справжнє мистецтво виступають окремі мистці, такі як М. Со- сенко та ін. Своєю творчістю хочуть продовжити великі традиції своїх попередників. Проте, лише в окремих священиків знаходять підтримку, загал же духовенства і вірних не сприймає їх. Свідченням того може бути лист одного з парохів до М. Сосенка, який зберігся. Цитую: ”Ми образ дістали. Оглядав його я, моя жінка і діти, всі браття церковні і Сестри Служебниці, та переконалися, що цей образ до нічого. Ми споді вались, що Ви намалюєте образ артистичний, а тим часом тут жадного артиста не видно. Я хотів писати до Вас, щобисьте дали образ за 50 злотих, а дяк каже, щр найліпше зовсім відіслати”. В міжвоєнний період ситуація дещо міняється. В 20-х роках, разом з хвилею української еміграції зі східніх областей, до Львова прибули і оселились в ньому багато видатних українських мистців, творчість яких була пов’язана з церковним малярством, а наяв ність величезної збірки українських ікон у Національ ному Музеї, поява ряду наукових публікацій про ікону стимулювали зацікавлення нею та вивчення їх. Най- видатнішою постаттю серед цих мистців був, безпе речно, Петро Холодний, автор багатьох творів на релігійну тематику, зокрема іконостасу в Духовній Семінарії, вітражів в Успенській церкві, в які, спираю чись на українську ікону, зумів внести нові мистецькі вартості, не відкидаючи і не втрачаючи досягнень попередників. Чималий вклад у розвиток церковної поліхромії внесли Павло Ковжун та Михайло Осінчук. Працювали в цій ділянці Юліян Буцманюк, Дядинюк, в іконописі Олена Кульчицька, Осип Курилас, Антін Манастирський та інші. Проте це була крапля в морі. Трагічну ситуацію цього стану усвідомлював, як ніхто, Великий Громадянин Митрополит Андрей, який багато разів говорив, що поки ми не будемо мати мистецько-освічених священиків, справа не зру шиться з місця. Бо лише священик має можливість впливати в кожному конкретному випадку на те, як буде розмальована його церква, і які ікони будуть там розміщені. І лише священик має можливість фор мувати смаки вірних. Багато, дуже багато зробив покійний Митрополит Андрей для розвитку церков ного мистецтва, та й не лише церковного. Але Друга світова війна перервала процес оновлення. Під на тиском більшовицької орди переважна більшість львівських мистців емігрувала на Захід. Саме там, в умовах свободи, почалося поступове відродження української ікони. Правдоподібно, важко було б знайти мистця-еміґранта, який не створив би щось в ділянці малярства під впливом ікони. Це і Гордин- ський, автор поліхромії св. Софії в Римі, П. Андрусів, Ю. Мокрицький, М. Дмитренко, П. Холодний молод ший і багато інших. Під більшовицьким ярмом, після ліквідації Гре- ко-Католицької Церкви, всупереч диктату Москов ської Патріярхії, нелегально, в підпіллі окремі групи мистців продовжували виконувати церковно-маляр ську роботу, більш або менш вдало, або ж зовсім бездарно, керуючись, в основному, заробітчанськими мотивами. Дещо з намальованого в цей час було цікаве і не позбавлене мистецьких цінностей, про існувало в найтяжчі часи тотального гноблення, а було знищене в час формування власної держави. Ініціятором був священик, який сповідував сальонно- сентиментальне малярство і не міг примиритися з усім, що нагадувало Візантію. Таких поглядів дотри мується переважна частина священиків, саме вони мають вирішальний голос у справах, які вимагають глибоких мистецьких, професійних знань. Для чого ми це згадуємо? Не для того, щоб затаврувати цю чи іншу людину, бо, правдоподібно, не вина, а біда її в тому, що вона не має потрібних знань, компетент- ности для вирішення таких відповідальних для Церк ви проблем. Від деякого часу маємо повну свободу дій в цій ділянці. Ніхто нас в нічому не обмежує, ніхто нічого не забороняє. Проте змін на краще не видно. В леякому відношенні ситуація погіршилась Велика кількість нововідкритих церков вимагає ре монту, реставрації. Дуже часто більше чи менше пошкоджена цінна поліхромія чи ікона, яку можна, реставруючи, зберегти, ліквідується, або ж замальо вується. В час більшовицького панування перемальо вано повністю, або ж ’’відновлено” поліхромії М. Со сенка та Ковжуна, знищено або замальовано чи пере мальовано багато ікон, і то не з ініціятиви парт- апарату (про них окрема розмова), а з ініціятиви священослужителів і церковних комітетів. Все це про довжується і сьогодні. Але вже не під гаслом бо ротьби з ’’культом”, уніятством чи католицизмом, а гаслом боротьби за чистоту віри, за оновлення, 10 НАШЕ ЖИТТЯ", ЖОВТЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top