Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДАВНЯ МЕЛОДІЯ НОВЕЛЯ ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Я з сестрою у білих сорочках сиділи на печі. Мама, ще дуже мо лода, чекала на братів. Її біломе- режані рукави радуються, що по кривають її міцне тіло. — Діти, як прийдут братя, то ме пустуйте, а тихонько сидіт, там на горні є медівники і цукор. Бе- ріт собі кілько хочете, лиш будьте чемні. Небавом перед вікнами ми по чули скрегіт великих чобіт на мо розі. Гураґан давньої мелодії вир вався з дужих грудей. Іде коляда про лицаря, як йому дорікає йо го вірний кінь: — Продаш ти мене, згадаш ти мене... — І оповідає той кінь свому ли цареві, з яких то побоїв він його виніс: і з половецького, і з турець кого, і з московського. Рефрен української історії му жньо звучав у того коня: — За мнов гармати, як грім гри міли... Тих гармат я збоявся та засунув ся назад на піч. Але з жалю за конем я розплакався, а Марія ка зала: ,,Ти все дурний". За це ді стала від мене попід ребра і сама зачала ревіти. Мама ледве нас успокоїла. Увійшли братя до хати, на столі стояли колачі такі великі, як во ни. Колядують мамі, колядують Марії, а за мною на печі все гар мати, як грім, гримлять і я гину побачити того коня, бо то був кінь інший, як оці наші, що тяга ють плуг. — Брате Семене, то ще ми ще заколідуємо твому хлопцеви. — Прошу, панове братя. Ой, рано-рано пан Василь устав, При першій свічці личенько вмивав, При другій свічці суконьки вбирав, При третій свічці коника сідлав. Я чув себе вже в сідлі і твердо постановив ніколи свого коня не продавати. — Ходи дєкувати братям. Взяв мене на свої руки, і я цілу вав кождого з них у залізну руку. Як заплату, я діставав від кождого ґрейцар, а як моя долоня вже не могла змістити кілько ґрейцарів, то моя мама забирала їх у черво ну хустку. Мені від цілування аж губи опухли, та я таки всіх доцілував, а тато заніс мене на піч. Я щасливий заснув, з кулачка розгубив братні гроші, а гармати, як грім, гремлять досьогодні за мною. ІЗ СВІТЛИМ ПРАЗНИКОМ РІЗДВА ХРИСТОВОГО вітаємо Головну Управу СУА, Окружну Раду в Ню йорку і редакцію „Нашого Життя“ традиційним Х р и с т о с Р а ж д а е т ь с я ! та бажаємо сил і витривалости до дальшої праці для закріплення наших цілей. 82 ВІДДІЛ СУА, НЮ ЙОРК НАША ПОЖЕРТВА Розуміючи значення і потребу сво го власного журналу наш Відділ і цього року, разом із святочними по бажаннями пересилає 100 дол. як Різдвяний дар на Запасовий Фонд Н. Ж. Других 100 дол. на ту ціль долу- чує Видавнича Комісія з розпродажі пліатівки „Послухайте, діти“. Отже разом від Відділу складаємо 200 дол. Управа 82 Відділу СУА Бронкс, Н. Й. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1972
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
