Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Старий у ніщо не вірить Оповідання -— Такий гарний недільний ра нок, весняне сонце, ринок, повен святково зодягнених людей; тож врешті не випадає вносити дисо нансу. Ну, й таки можна випити тут смачно. Жаль тільки, що при йдуть мої діти і перервуть мені щонайкращий ковток. Діти при йдуть мене забрати, я пообіцяв, що поїду з ними у Лісовий Мана- стир. — Там, здається, теж можна до бре випити? ■—■ Я також так кажу: Як ми вже там, то мусимо в заїзді пообідати і смачно випити. —■ Чому ж би ні? — Свята правда! Тільки ми не їдемо туди, щоб їсти й пити. — А чого? — Це довго оповідати. Не знаю чи вистачить мені часу все роз казати, поки прийдуть мої діти. Почалось від того, що мій син в шіснадцять років став нагло дуже побожним. Почав точно й святочно ходити на співану Богослужбу, а то й навіть у будні вставав рані ше й ішов у церкву. Моя жінка бу ла захоплена. ,,Це він успадкував від мене“, завжди хвалилась. Од нак врешті вийшла правда наверх: він ходив у церкву, бо залюбився. У дівчину, що мала звичку ходити у церкву. Там він обожав свою дів чину. — Досить погана причина по божності! — Ми також так собі думали. Я бурчав, що Богослужба править ся не для того. А моя жінка казала не бурчати, бо взагалі він то все від мене подіставав. Вона була ду же пригноблена, то я вже позволяв їй знайти розраду хоч у балачці. Мені та ціла історія зовсім не по добалась. Я не був надто релігій ний, але до того ще в мене не до ходило: Божий Дім є Домом Бо жим, думав я. Бодай тоді я так думав — ха, ха. — Чому ж — ха-ха? Це ха-ха мені зовсім не подобається! — Не переймайтесь тим. Навіть, якщо ви будете перейматись, нічо го тим не зміните. В тому я вже переконався на своєму синові. Моя жінка стратила багато слів, зовсім безвислідно: що тут багато гово рити. А я? Я пробував задні ходи. Я купив дівчину! — Купив? — Так кажеться, правда? Я по кликав її в школі і попросив відві дати мене в бюрі. Вона прийшла, миленьке сотворіння, дещо смарка- тенька, як зрештою всі в її віці. Дещо невиразна, така собі аква релька, квітневе небо — ну так, але ж я, врешті, ніколи не нале жав до тих чоловіків, що на вид молоденького сотворіння зов'/:ім тратять розум. Я їй заповів: „Слу хайте, дитино, “ і розказав усе, що знав. „Подбайте про те, щоб мій син не прикривався святими реча ми, це мені зовсім не подобається. Зрозумійте, що ви повинні на ньо го впливати релігійно, ви ж бо по божна особа. Зробіть це не задля мене, а задля любови Бога!“ Вона все пообіцяла з чарівною усміш кою, дещо смаркатенька, але, будь я проклятий, коли вона Богові не подобалась. — Що ви виговорюєте! — Ну, якщо Господь не розуміє жартів, то не треба Його. Жарти помагають нам жити, а жити нелег ко. Бо бачите, справи взяли цілком поганий оборот. Я тільки осмішив- ся своєю промовою. Ті двоє вко- ротці перестали зовсім ходити в церкву, почали водити батьків за ніс. А як вони десь насміхалися зі старого мораліста! — Ви не маєте щастя у вихо ванні! — Я вам щось скажу. Що ви знаєте про виховання? Я? Я ніколи нічого про те не знав. Одного дня я сказав собі: Або має хлопець до брі підвалини, тоді все буде в по рядку, або їх не має, тоді нічого не поможе! Молоді повинні самі себе виховати, а для мене досить, коли дійду зі собою до ладу. І — повірте — мені це на зле не ви йшло. Тепер обидвоє щасливо по брались і живуть. Так, те саме мо лоденьке сотворіння, тільки тепер уже не смаркате. Зрештою, самі побачите. Вони зараз прийдуть і мене заберуть. Хочуть мене по везти до отця, що переконливо ви яснює листи св. Павла. Під час Зустрічі з мистдями, яку вла штував 82 Відділ СУА на Бронксі, п-ні Стефанія Гніздовська,_ дружина мистця, виступила в оригінальному строю з Борщівщини, що наспів те пер із рідного краю. Mrs. Stefania Hnizdovsky in U krain ian costume of the Borschiv region — Добре, але... — Почекайте хвилину! Тепер все цілковито змінилось. Як вони побирались, моя жінка вже не жи ла. Ціле щастя! Бо вона була б не пережила, що вони взяли тільки цивільний шлюб. Це було б заба гато! — А ви? —- Що я? Мені вже на нічому не залежало. Діти вправді цього не підозрівали, тай старались мені цю справу „делікатно “ представи
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
