Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Івасик та Тарасик 3. п. Хмарка 1 д іт и Була раз маленька хмарка. Як тільки навчилася плавати по небі, то дуже любила мандрувати. За глядала за пташками, що літають високо, спускалася низько до де рев і приглядалася людям. — І де ти все зникаєш — сва рила на хмарку велика хмара. Але хмарці зовсім не було цікаво пе ребувати цілий час тільки між хмарами. Вона ж їх усіх уже ба чила — білих великих і малих, грубеньких і тонких, а навіть ве ликих чорних, страшних. — Піду я собі далеко, за гори, пошукаю інших приятелів, поду мала хмарка. І одного дня, коли великі хмари спали, вона скоро попливла і хмари вже не могли її більше знайти. Почула якийсь гамір, спустила ся низенько і заглянула крізь ли стя дерев. А там був парк. Діти гралися м’ячиком, копали в пісоч ку, гойдалися, з’їздили з совган- ганки. — Ах, як цікаво — подумала хмарка і присунулася ближче. Та раптом діти вчинили крик і давай утікати. — Дивіться яка хмара, зараз буде дощ! Скоренько зби рали іграшки і бігли додому. Хмарці стало прикро, що всі так від неї утікають. Дуже було їй сумно. Вона почала плакати за дітьми і великі краплі дощу пада ли на землю. — Тепер я вже не побачу ді тей — плакала хмарка. Та одна відважна дівчинка, Софійка, ска зала старшій сестричці: — Це ма лий дощик, одягнім дощевики і ходім знов бавитися. Софійка о- дягнула синій, а Мартуся зелений дощевики і побігли до парку. Ду же втішилася хмарка, як їх поба чила! Інші діти виглядали з вікон. — Це маленька хмарка, з неї малень кий дощик. Одягаймося в доще вики і ходім до парку! В різно барвних плащиках прибігли діти назад і продовжували забави. А хмарка раділа! Вона плавала над парком і довго-довго приглядала ся з усіх боків. — Па, па, хмарко — ти ще тут? — махали до неї діти. А хмарка до них приязно всміхалася. Івасик ловив рибку. Все, що зловив, склав у кошичок, закинув кошичок на плечі та й іде додому. Побачив його Тарасик та й ти хенько, тихенько за ним. Думає, як би витягти рибку. Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й юзирнувся. Тарасик одскочив, руки заклав назад, гслоіву задер, іде, наче то не він до кошичка добирався. Пішов Івасик далі. Йде собі спокійно, а Тарасик знов підкрався, заклав у кошичок руку та як заверещить! Великий рак вчепився йому в палець! Бо в кошику не тільки рибка була, а й раки. А Тарасик аж ска че, так йому болить. Івасик обернувся, побачив та й сміється з Тарасика: „Ага! По пався!“ Насилу Івасик одчепив од паль ця рака. Одчепив, поклав^ у коши чок та й пішов собі додому. А у Тарасика палець розпух, кров з нього капає. Плаче бідний. М. Коцюбинський МЕНІ П’ЯТЬ РОКІВ Вам відомо, може ні: Рівно п’ять уже мені! Сам купив квиток їв трамваї — Це насправді, ие ві сні — І напроти тьоті Ніли На стільці окремім сів. На віконці іній білий, Наче срібло, блискотів. З радістю подумав знов: Шостий рік мені пішов! На якійсь зупинці, друзі, У трамвай дідусь ввійшов. У руках клунок тримає Вздовж трамвая він іде, Із плечей мішок зніма, На всі боки позирає, Вільних місць ніде нема. Дідусеві я сказав: — Сядьте тут, — а сам устав. Це ж мені сьогодні п’ять! Можу сміливо стоять. Є. Долі н о в а А хмарка до дітей приязно всміхалася НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1968 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
